20-06-2017 Ірина Жиленко 138

​Сяду. Заб'юсь у куток...

Ірина Жиленко. ​Сяду. Заб'юсь у куток...

Сяду. Заб'юсь у куток.
Врешті, не сталось нічого.
Просто невдатний деньок.
Але спасибі й за нього.

Вже мені не випада
днями перебирати.
Що би Господь не дав —
всьому я рада.

Сяду. В куточок заб'юсь.
І, як дитина, смиренно
Господу в руки дивлюсь:
що там лишилось для мене?

Дрібка малих і безрадісних днів...
Боже, чи ти хоч зітхнеш по мені?

Чи без вагань і мук,
вчувши, як виє псина, -—
струсиш крихтини з рук
і сполоснеш їх синню?..


Читати також