Вітер носить...

Я з балкона милувалась ластівками.
А сусіди теліпали язиками.
Щоб кому переказати —
то й нема чого сказати.
Просто люди теліпали язиками.

Я на кухні запіканку запікала.
В телевізорі махали язиками.
І не лінь їм пасталакать
про усяке і ніяке,
і варнякать, і верзякать язиками.

Вже смеркало. Я Хрещатиком блукала.
А на мітингу плескали язиками.
Калатали, ляскотіли.
Я їх слухать не схотіла.
Бог із ними, із пустими балачками.

А якби всі хоч на хвильку заніміли —
може, б щось таки на світі й зрозуміли.
Закриваю вуха. Досить!
Виють пси — а вітер носить
і встеляє тротуари язиками...