Художник
Смеркалось. Бралось на мороз,
і на тверді, бездушні зорі.
Біля неспроданих мімоз
бухикала старенька хвора.
Біля непроданих картин
художник самогоном грівся.
Що вдієш, коли день — кретин,
а ніч — убивця?
Життя летить порожняком,
щоб в порожнечу загриміти.
Ані печаттю, ні плювком
ніхто лоби нам не відмітить.
Бо в тій безцільності скаженій,
що хитро зорями морга,
там, друже, як в твоїй кишені —
ані фіга..
Невинну плоть твоїх картин
згвалтує поглядом кретин.
А ти — дорогою агоній,
в огні повільнім, самогоннім —
підеш, куди покличе гріх,
де без суда — приймають всіх!
