23-06-2017 Ірина Жиленко 135

Сніг ішов, аж поки впав...

Ірина Жиленко. Сніг ішов, аж поки впав...

Сніг ішов, аж поки впав,
як п’яничка на узбіччі.
Довго, довго, довго спав
і, можливо, спав би вічно.

Та закрилась біла книга
і розкрилася — зелена,
у якій не місце снігу.
В ній усе-усе про мене.

Як мене прикликав хтось,
як веселою весною
все із мене почалось
і закінчиться — зі мною.

Я початок і кінець.
Я про милість не благаю.
Гасне свічки пломінець
межи вічними снігами...


Читати також