27-08-2017 Ірина Жиленко 137

​Сходинка — і задишка...

Ірина Жиленко. ​​Сходинка — і задишка...

Сходинка — і задишка...
Мовкне пташиний свист.
Нишком проходить кішка,
звівши манірно хвіст.

Дні мої самотинні!
В них цокотить дзигар,
наче у павутинні
плаче нічний комар.

Хто мене, бідну, втішить?
Кожну сльозу з очей
змиє хіба що інша —
та, що услід стече.

Листя спадає долу.
Коника присипля.
Рідним, обжитим домом
пахне мені земля.


Читати також