Тиша впала, мов сніг на голову...
Тиша впала, мов сніг на голову.
І не тане за роком рік.
Знову жовтень. Готую коливо.
Нині вмер чоловік.
Він помер тільки раз. Удосвіта
відступилися муки земні.
А мені помирать щоосені.
І сьогодні вмирать мені.
День обведений чорною рамкою.
Заливається свічка плачем.
Помираю, в самотності замкнена
сумовитим качиним ключем.
