Христина Алчевська. Хмари! хмари весняні!
Хмари! хмари весняні! і ясна блакить!
І зітхають, радіючи, груди...
Теплінь, мила і лагідна віє з ланів,
Ясне світло, відродження всюди!..
І хоч думка моя — ефемерна, як мить,
І хоч щастя трива лиш хвилину,
Хочу я, наче небо, сіяти і жить,
І життя бережу, як перлину...
Зі своїми ваганнями й морем страждань,
Зі сльозами і усміхом долі
Воно вільне й широке, безмежне, як степ,
І синіє, як марево волі!
Не вмістить його хвиль у тісні береги,
Не закрити від ясного сонця!
Стільки сили у нім і бажань навкруги,
Що не треба йому оборонця!
Переможе всю темінь відродження мить,
Всі ручаї зіллє вона в море...
Хай же сонце живе! хай ясніє блакить,
Хай сплітаються щастя і горе!
Твори
Критика
- Любов як щастя і страждання Христі Алчевської
- Непогамована туга за сонцем. Портрет Христі Алчевської так званої радянської доби: реставрація заретушованого
- «Яблуко від яблуні...»
Поділитися