Христина Алчевська. Тихе небо вечоріє
Тихе небо вечоріє,
Гаснуть смуги золоті,
Величаво місяць сходе
У безкраїй самоті...
І легенько в’ються хмари,
Наче спомин давніх літ,
Ходять ясних зорь отари,
Сторожать дрімоту віт;
Віти сплять, усе втихає,
В серці горе пропада,
І далеко завмирає
Пісня щастя молода…
Твори
Критика
- Любов як щастя і страждання Христі Алчевської
- Непогамована туга за сонцем. Портрет Христі Алчевської так званої радянської доби: реставрація заретушованого
- «Яблуко від яблуні...»
Поділитися