Микола Руденко. Знову сонце зійшло
Знову сонце зійшло,
День прибув…
Як мене не було,
Де ж я був?
Мабуть, жив у зорі —
В напівсні;
Чи в дубовій корі,
Чи в зерні.
Вітер хмари жене.
Дощ іде.
Як не буде мене,
Буду де?
Мабуть, в Сонце піду —
До братів,
І усе там знайду,
Що хотів.
Що хотів, що бажав,
Брав зі сну…
На землі не дожав —
Там дожну.
Твори
Критика
