Кайдацький міст
По той бік степ, по цей бік — Україна.
Підвівся міст і прозира віки.
Заводів міць, сталевість міста рвійна —
і повний плин одвічної ріки.
І в далеч йде всетиша тополина.
Повітря рідне! Рідні ці дими!
І лине простір, місто лине,
“Петровки” гук над простором стримить.
Тут час літа мої не лічить...
Нап’юся рідної води!
Тут вдома бути, бути молодим.
Порогів здвиж, мов слово чоловіче.
І вічний шлях, і місто — вічне...
Кайдацький міст з’єднав мене із ним.
