Спокійся, далеч, будь прозора, тише...
Спокійся, далеч, будь прозора, тише,
тривайте трави, в небо йдіть, степи!
Довіку — день, у Вічності — колишнє:
і гук гармат, і хмари з-під копит.
Ти поруч, Доле! Всюди ти, Любове!
І світ увесь — з’єдинена струна...
Живемо збратаною кров’ю,
і Батьківщина в нас — одна!..
Почерез Вічність — слово,
що нас єдна.
