10 сучасних фантастичних фільмів, що слід подивитися

Пропонуємо до вашої уваги свіжу фантастику - фільми останніх років, що можуть справити враження і запам'ятатися, але з певних причин не всі стрічки з цієї добірки дійшли до масового глядача. Фільми, що були недооцінені або не дійшли до масового глядача. Деяку камерність і відхід від використання дорогих спецефектів тут з лишком компенсують сюжети, у які вшиті часом досить нетривіальні ідеї, злагоджені акторські склади й винахідливий ентузіазм творців. Приємного перегляду.

1. Марджорі Прайм / Marjorie Prime (Майкл Алмерейда, 2016)

«Марджорі Прайм» - блискучий зразок так званої гуманітарної фантастики, у якій за нудним визначенням ховається цілий пласт роздумів про людську природу. Найтонший психологічний зріз, отриманий творцями при проектуванні технологій майбутнього на людину, так мало схильну до змін. Майже камерний фільм, що тримається на блискуче написаному й майстерно вживленому в кінематографічний простір сценарії, а також проникливій грі акторського дуету в складі Лоїс Сміт і Джона Хемма, розповідає історію немолодої жінки на ім'я Марджорі, яка страждає від артриту й готується до власної смерті, і наразі за допомогою технологій отримує можливість за спогадами відтворити образ свого померлого чоловіка. Не бажаючи змириться зі втратою, вона, ніби нічого не сталося, починає жити разом з дочкою, зятем і ... голограмою.

Це одвічна й завжди актуальна історія (згадати хоча б неймовірну розповідь Бредбері «Смерть і діва») про прийняття людиною людської ж смертності, але без присмаку гіркоти, а з сумним світлим настроєм, що спонукає глядача до роздумів стосовно того, що життя - це те, що відбувається з ним саме зараз.

2. Команда знищити / Kill Command (Стівен Гомез, 2016)

Якщо ви думаєте, що для екшена в нашій добірці місця не буде, то це не так. Цілком собі бойовикова «Команда знищити» непогано тримає баланс між видовищним і недурним кіно. Так, режисер - дебютант. Так, бюджет фільму не такий великий, як того, можливо, хотілося б. Так, оцінки на профільних сайтах невисокі. Однак це не означає, що фільм не заслуговує на увагу тих, хто цікавиться фантастикою, і кому недостатньо 3-4 високобюджетні прем'єри на рік.

Дія розгортається в найближчому майбутньому на острівному полігоні, куди за запитом відправляється загін десантників. Солдати повинні перевірити місцеве роботизоване озброєння, однак, знищивши найпростіші системи, вони стикаються з незвичайним штучним інтелектом, що керує більш досконалою армією, і острів перетворюється для прибулих на смертельну пастку ...

3. Радіус / Radius (Керолайн Лабреш, Стів Леонард, 2017)

У «Радіусі» дослідження людини також переважає над розгортанням складних науково-технічних концепцій, відсунутим на другий план. Головний герой, прокинувшись після аварії, розуміє, що люди, які перебувають навколо нього, несподівано починають помирати. Власне, радіус визначає простір, що відділяє героя від інших людей. Не в змозі впоратися з цим жахливим явищем, герой ховається в лісовій хатині, намагаючись триматися подалі від людей, але одного разу до його порогу виходить дівчина, і вона, попри все, залишається жива. Розуміючи, що вони якимось чином пов'язані між собою, герої роблять спробу розібратися в природі того, що відбувається з ними.

Сценарна зав'язка виправдовує бюджетність - в кадрі мінімум акторів і масовки, що надає розповіді мінімалістичності, роблячи додатковий акцент на самоті героя (героїв). Натурні зйомки, що незмінно виграють у порівнянні із «зеленим екраном», на якому малюють задник для голлівудських блокбастерів, також додають фільму балів. Втім, тут історія явно тяжіє над візуальною складовою (від якої не доводиться чекати особливої вишуканості), що дозволяє тримати глядача заінтригованим до самої розв'язки.

4. Пастка часу / Time Trap (Марк Денніс, Бен Фостер, 2017)

«Пастка часу», на думку деяких критиків, може здатися блідою копією, що паразитує на успіху «Дуже дивних справ», але, якщо зважити всі вихідні, поставившись до фільму неупереджено, можна побачити не пародію, а відсилання й не до таких речей, як «Дуже дивні справи», що так само «паразитують» на ретро-тематиці, а й до першоджерел, якщо так можна висловитися, а саме - ранніх фільмів того ж Стівена Спілберга. Тут немає глобальних ідейних концептів, але є відмінна пригодницька складова, що старанно намагається захопити глядача, часом досить небезуспішно.

Синопсис дуже простий: студенти відправляються до якоїсь печери в горах Техасу на пошуки зниклого там викладача, хоча професійні рятувальники давно відмовилися від пошуків. Причиною впевненості тинейджерів служить теорія вчителя про існування в цих горах, ні багато ні мало, джерела вічної молодості. Потрапляючи в загадковий тунель, подорожні помічають, що час там поводиться не так як завжди, втім - це тільки початок майбутніх пригод ...

5. Паранормальне / The Endless (Джастін Бенсон, Аарон Мурхед, 2017)

Ще в 2012 році дует початківців-режисерів у особі Джастіна Бенсона й Аарона Мурхеда зняв інді-хоррор під назвою «Ломка». Критика відзначила молодих авторів, але про успіх у широкої публіки мова не йшла. Так вийшло, що «Паранормальне», будучи цілком самодостатнім фільмом, за сумісництвом виступає й вільним продовженням фільму «Ломка» - режисери замахуються, ні багато ні мало, на створення власної кіновсесвіту. Правда, тут режисери виступають вже не як дебютанти, а мають за плечима непоганий досвід.

Розмірковуючи про метафізику людського страху, автори підкреслюють те, що підпадає під визначення екзистенціального хоррора, відмінною операторською роботою й непоганими, як на заявлений бюджет, спецефектами. Це не лякалка в дусі франчайзових продуктів від Джеймса Вана, а скоріше дивна історія в стилі Лавкрафта (епіграфом з якого й відкривається фільм). Гіпнотизуюча неспішність розкриває історію двох друзів, які спочатку втекли із закритої релігійної громади, а пізніше вирішили повернутися до неї. Однак, вже прибувши на місце, друзі розуміють, що з самим місцем явно щось не так ...

6. ІншеЖиття / OtherLife (Бен С. Лукас, 2017)

Багато критики порівняли фільм «ІншеЖиття» з телесеріалом «Чорне дзеркало», і було б нечесно навмисне уникати цього порівняння, адже за духом вони й справді дуже близькі. «ІншеЖиття» також використовує тему впливу науково-технічного прогресу на найнесподіваніші сторони людського життя. Прогнози ці вельми сміливі, але не такі неймовірні, як здається на перший погляд, й це після усвідомленні змушує глядача почуватися по-справжньому незатишно. Однак фільм, не потопаючи при цьому в моралізуванні, наштовхує на роздуми, відсилаючи глядача то до «Екзистенції» Кроненберга, то до «Початку» Нолана.

У центрі сюжету перебуває Рен Амарі - винахідниця революційного препарату ІншеЖиття, що дозволяє змінити в людській свідомості саме розуміння часу, ніби створюючи нову віртуальну реальність, де за звичайну земну секунду можуть пролетіти години або навіть дні. Уряд вирішує використовувати препарат для вирішення проблеми переповнення в'язниць, змушуючи злочинців відбувати термін у власних головах. Рен виступає проти цього, і сама потрапляє в пастку власної свідомості ...

7. Поки ми тут / Sanpo suru shinryakusha (Кійосі Куросава, 2017)

Не так часто буває, щоб фантастичне кіно було б обласкане «серйозними» фестивалями. А «Поки ми тут» був відзначений не де-небудь, а на Канському кінофестивалі в програмі «Особливий погляд». Але не фестивалями єдиними - фільм цікавий, у першу чергу, тим, що деконструює вельми заїжджений сюжет про викрадачів тіл (згадати класичних «Ляльководів» або «Факультет»), показуючи інопланетян, які прибули, щоб вселитися в людські тіла, дещо складнішими, ніж звичними кровожерливими завойовниками. Фільм вийшов неспішним, уважним до деталей і нюансів, багато в чому діалогічним. При цьому в ньому немає пафосною серйозності - тут є місце й смішним елементам, що ніби вийшли з ромкому, і тривожній напрузі боді-хоррору.

Діючи згідно зі своїм планом, прибульці, що збираються поневолити планету, зустрічаються з непередбаченими ускладненнями. Одна з головних сюжетних ліній стежить за Нарумі Касе. Вона забирає чоловіка, у стосунках із яким давно переживає кризу, що привела пару на межу розлучення, з лікарні підозріло дезорієнтованим. Повертаючись до нормального життя, ніби заново пізнаючи світ, чоловік несподівано стає для Нарумі тим, ким не був уже давно - коханим ...

8. Рівень 16 / Level 16 (Данішка Естерхазі, 2019)

Одні критики називають цей фільм молодіжною «Історією служниці» на честь антиутопії Маргарет Етвуд, перетвореної на досить успішний однойменний серіал. Переклички дійсно зустрічаються, але фільм цілком непогано виглядає й без настільки пишномовних порівнянь. Інші відсилають до куди менш значущих «величин» на кшталт «Голодних ігор» або «Дивергента». Так, «Рівень 16» - не суперкіноексперімент, що відрізняється складним філософським посилом і супроводжується бездоганним візуалом, але це, як мінімум, цікава фантастично-трилерна антиутопічна історія, що змушує глядача чекати на фінал.

Шістнадцятирічна Вів'єн живе в таємничій Академії Весталіс, школі інтернатного типу, правила якої дуже нагадують тюремні. Тут із Вів'єн і їй подібних вирощують ідеальних жінок. Останній, 16-й, рівень навчання, що його випускницям належить подолати, стане для кращих із них шансом бути прийнятими дуже впливовими родинами ...

9. Вище суспільство / High Life (Клер Дені, 2019)

Дія картини відбувається на дослідницькій станції в глибокому космосі, на орбіті навколо чорної діри. Групі злочинців у якості покарання наказано здійснити експерименти щодо можливого відбору енергії з чорної діри, досліджуючи так звану гіпотезу процесу Пенроуза. Навіть успішне виконання місії не врятує злочинців - вони проведуть все своє життя на станції. Водночас керівник місії доктор Дібс проводить ряд експериментів по продовженню життя на станції. Чоловіки зобов'язані здавати свою сперму, жінки -яйцеклітини. Народжених дітей Дібс забирає в матерів. Через космічну радіацію експерименти безуспішні протягом багатьох років. Екіпаж станції занурюється в розчарування й повну безвихідь. Станція поступово перетинає горизонт подій чорної діри й опускається в неї.

10. Малюк Джо / Little Joe (Джессіка Хауснер, 2019)

Вчені-ботаніки зробили воістину унікальне відкриття - вони вивели квітку, що дарує людям радість і долає депресію. Звучить малоймовірно? Але це правда. Безліч експериментів показали, що у піддослідних поліпшується настрій і їм просто стає набагато краще. Еліс, одна зі співробітниць компанії, що займається виведенням цих рослин, вирішила подарувати один екземпляр своєму синові Джо, якого вона виховує сама. Цю квітку вони разом вирішили назвати Маленьким Джо. Тільки з часом Еліс помітила дуже дивні зміни у своєму синові, ніби це вже не він …