Найкращі чеські фотографи

Серед представників чеської фотографії фігурують провідні діячі світового фотомистецтва в різних жанрах — від класичної документальної фотожурналістики до сюрреалізму та авангарду. Мозаїка робіт майстрів протягом усього 20 століття може похвалитися інноваціями, глибиною та широтою творчих напрямів. Вони знаходили сюрреалізм у повсякденному, містичне у відвертому, кафкіанську поетику в документальному.

В історичному контексті чеська фотографія розвивалася, багато в чому перегукуючись зі світовими тенденціями, починаючи з мальовничого модерну, розквіту авангарду та розвитку фотомонтажу у 1920–1940-х роках. Ми зупинимося на деяких авторах, котрі досліджували різнопланові творчі тенденції.

Сміливим і новаторським для свого часу уславився Франтішек Дртікол (František Drtikol; 1883–1961). Як і багато колег, на етапі становлення він не уникнув впливу пікторіалізму. Але надалі збагатив свій знімальний стиль елементами футуризму, експресіонізму та кубізму. Знімаючи оголену натуру, фотограф оточував моделей геометричними елементами, використовував світлові кільця та конуси. Ефірні форми фігур часто символізували душу та її сходження до світла чи вищого пізнання. Він залишив багато портретів відомих особистостей, але його головною темою залишилася жіноча натура.

Франтішек Дртікол

František Drtikol

Під впливом Дртікола прийшов у фотографію Яромір Функе (Jaromír Funke; 1896–1945). Він покинув вивчення медицини, юриспруденції та філософії, щоб присвятити себе мистецтву світлопису, і в 1920–30-ті роки вже займав провідні позиції серед метрів чеської фотографії. Функе проводив сміливі експерименти з технікою, «цілився» з нестандартних кутів, використовував відображення, затівав геометричні та світлові дослідження, ставив досліди з колажами й абстракцією, інтерпретуючи ролі предмета в кадрі. Пізніше від очевидного авангарду він перейшов до документального стилю. У Функе навчалися Йозеф Судек і Зденко Фейфар.

Яромір Функе

Видатний чеський фотограф Зденко Фейфар (Zdenko Feyfar, 1913–2001) залишив слід в історії світового фотомистецтва, зробивши більшість своїх знімків у Празі та в рідних Ісполинових горах. Йозеф Судек (Josef Sudek; 1896–1976) також відомий фотографіями Праги і знімками, зробленими з вікна своєї студії.

Прага надихала й інших фотографів, які пов’язували свою фотографічну практику з чеською столицею, наприклад, Їржі Вшетечка (Jiří Všetečka; 1937). Він знімає на вулицях улюбленого міста з 1958 року й гордо носить прізвисько Празький ходак. З кольоровою зйомкою здружився наприкінці 20-го століття, але зберіг вірність плівці. На його рахунку 22 фотовидання.

Їржі Вшетечка

Єва Фука (Eva Fuka; 1927–2015) також входить до числа основоположників чеської фотографії. Разом із колегами вона впроваджувала різні підходи до практики для досягнення особливих ефектів між світлом і тінню.

Класик чеської гуманістичної фотографії Мілон Новотни (Milon Novotny; 1930–1992) належить до покоління, на яке вплинула легендарна виставка куратора Едварда Стайхена «Рід людський». Як і Анрі Картьє-Брессон, Новотни знімав виключно чорно-білі фотографії, принципово працював із камерою Leica і дотримувався принципу «вирішального моменту». Новотни був фотографічним поетом повсякденного життя. Від його робіт віє співпереживанням і здатністю зазирнути під поверхню буденності в глибину сцени.

Дана Кіндрова (Dana Kyndrová; 1955) — представниця чеської фотографії, про яку кажуть «діагноз — жінка». Ключовим натхненником став для неї Мілон Новотни. Хоча Кіндрова обрала свій світ у фотографії, та над естетикою в неї завжди бере гору сама тема, відкритість і чесність. Серед найвідоміших фотоциклів авторки — «Жінка між першим та останнім зітханням». Кіндрова не фарбує жіночий всесвіт у рожевий колір, а створює документальні свідчення про життя тих, чия головна роль — бути жінкою.

Дана Кіндрова

Віктор Колар (Viktor Kolář; 1941) не тільки серед кращих чеських фотографів-документалістів, а й один із небагатьох, які довели свою вірність одній темі, а саме — Остраві. Місто, у якому народився Колар, стало його альфою та омегою. Об’єктив фотографа без прикрас зафіксував життя суспільства таким, яким воно є, заглядаючи в долі простих людей. На зауваження про похмурість знімків, наче зворушених кафкіанською поетикою, відповідає, що така правда. А він саме її показує.

Віктор Колар

Не романтизує повсякденне життя ще один шанований фотограф Чехії — Їндржих Штрайт (Jindřich Štreit; 1946). Ніхто не фотографував сільську місцевість так довго та систематично, як він. Мешканці провінції зі своїми буденністю і незвичайністю — найважливіша тема в роботі Штрайта. При цьому автор зберігає здатність до певної об’єктивності і не губиться в індивідуальних долях. Він чуйно використовує світло, композицію та інші художні засоби передачі ідеї.

Їндржих Штрайт

Йозеф Куделка (Josef Koudelka; 1938) — ще один майстер, чиї роботи відносять вже не лише до чеської, а й до світової класики фотографічної майстерності. Шлях свій Куделка почав у Чехії, де народився і створив фотоцикли, які принесли автору першу славу. Його «Цигани» називають однією зі знакових фотосерій 20 століття. У фотографію Куделка прийшов з авіаційної інженерії. Хороша композиція необхідна фото, як рівновага літаку, каже Куделка. У 1970-х він полишив Чехію в пошуках політичного притулку та оселився у Франції, але на місці не сидів. Ірландія, Іспанія, Англія, Франція, Ізраїль — багато земель побачила його камера за піввікову кар’єру.