​Історія театру: сучасний театр ХХ століття

20 століття є одним із найскладніших періодів в історії світової культури - епоха докорінних змін та соціальних потрясінь. Ідеї індустріалізації, що започатковані у 19 столітті, призводять до суттєвого росту галузі технологій. Велика кількість страшних війн, революцій проносяться земною кулею. Але не всі конфлікти мають всесвітній характер. В той час майже кожен день виникали регіональні війни, які визначили різницю в політичних, соціальних, економічних і релігійних поглядах.

До списку значущих війн 20 століття можна зарахувати:

• Перша світова війна (1914-1918).
• Громадянська війна в Росії (1918-1922).
• Друга світова війна (1939-1945).
• Корейська війна (1950-1953).
• Війна у В’єтнамі (1957-1975).
• Арабо-ізраїльскі конфлікти.
• Афганська війна (1979-1989).
• Війна в Перській затоці (1991).
• Ірак.

Тут війни спрацьовують як своєрідний каталізатор: вони удосконалюють і прискорюють розвиток інформаційних, промислових і біотехнологій. Після тисячоліття відносного «застою» останні 100 років стали вибуховими для технологічного розвитку, особливо в галузі телекомунікацій і транспорту. Ми пересіли з коней і карет у високотехнологічні автомобілі. Ми здіймаємося в небо не на повітряній кулі, а на надзвукових літаках. Безумовно, телеграф, винайдений у 19 столітті, значно прискорив дистанційну непублічну комунікацію, але 20 століття вривається на кухню винаходів і доводить нам, що не існує нічого неможливого, і заміняє простий телефон Олександра Белла на стільник у кармані кожного.

20 століття відзначається інтенсивним розвитком засобів медійної культури: від рудиментарних форм радіо до портативного цифрового телебачення. Це стосується і комп’ютерів: від ранніх форм комп’ютерів завбільшки з цілу кімнату та потужністю меншою за сучасний калькулятор, до багатозадачних портативних комп’ютерів з інтернет-підключенням.

20 століття вириває нас з лещат гравітації: від створення твердопаливних ракетних двигунів до розвинутої космічної галузі, яка транспортує людей і машини на інші планети.

Вплив на театр

Театр вбирає в себе парадигму нового життя, яке розпочалося на початку 20 століття. Фактично, театр перетворюється на своєрідне дзеркало, в яке дивиться людська свідомість і замислюється над сучасним світом. Театральні постановки охоплені новими філософськими ідеями: релігійність уже не є гарантом існування людства, «Бог вмирає». На сцену виходить наука. Розробка нових ідеологій, економічних теорій, відкриття нових наукових принципів, технологій, розвиток психології та її дослідження про мислення людини, про роботу мозку спричиняють могутній вплив на театральну діяльність 20 століття.

Початок реалізму

Без сумніву, одне з найважливіших художніх явищ у театрі, яке започаткувало 20 століття, стало те, що згодом назвуть «реалізмом». Його концепція створює «типового героя в типових обставинах», що докорінно змінює постановки, гру та виробництво, тому що на передній план виходить актор. В цьому сенсі серед інших відзначається система Станіславського, новітні методи якого сприяли формуванню нового акторського мистецтва.

3 драматурги, котрі започатковують «сучасний театр» (реалістичний театр):

• Генрік Ібсен (Норвегія). Хоча його п’єси відносяться до романтичного періоду в історії театру, але все ж таки вважаються перехідними. Прагнучи позбутися романтичної піднесеності, письменник вводить у свої твори елементи реалізму. На відміну від інших драматургів-романтиків, Ібсен розкриває теми, які були табу для норвезького суспільства 19 століття: суїцид, сильна жінка, порушення соціальних норм тощо.
• Август Стріндберґ (Швеція). Його твори містили елементи романтизму, але здебільшого вони були сфокусовані на внутрішніх переживаннях людини, що помітно контрастувало з поверхневим поглядом, притаманним романтичним п’єсам.
• Антон Чехов (Росія). Його п’єси мають реалістичні риси - багатошаровість і перетинання персонажів і сюжетних ліній. Він вважається провідним майстром трагікомедій, хоча більшість його творів мають тенденцію бути похмурішими, ніж цього потребує жанр.

Треба зазначити, що всі ці драматурги не були вихідцями з Центральної Європи. Їх рідні країни деякий час сповідували романтизм. Та очевидно, що шлях до мейнстріму світового театру починався саме з периферії.

Реалізм

Реалізм у театрі (як художня система) має зберігати вірність людському буттю - «відзеркалювати» те, що глядач вважає дійсністю. Таким чином, це означає «мати реальний вигляд» і надавати аудиторії найповніше відчуття реальності.

Реалізм ґрунтується на спостереженнях за життям, прагне правдиво відображати те, як люди говорять, як рухаються, як одягаються - «зображати життя у формах самого життя».

Реалізм навмисне відкидає більшість штучних елементів, таких як: надприродне, використання лірики в діалогах, пісень (як в музикальних драмах), звернення до фантастичних прийомів чи марення.

Натуралізм

Паралельно реалізму розвивається його радикальна форма «перебільшений реалізм», який згодом отримав назву натуралізм. Натуралізм доводить реалізм до стану, коли дійсність не просто відображається, а досконало точно створюється на сцені. Іноді це порівнюють із так званим зрізом життя - театральним стилем «столові прилади в ящику». По суті, це означає, що в скрині кухоного гарнітуру все одно буде знаходитися столове срібло, навіть якщо цю скриню жодного разу не відкриють під час вистави. Натуралізм, як художній метод, прагне відтворити фотографічну реальність, щоб підкреслити матеріальний аспект людського буття. Герої натуралістичних п’єс - це насамперед представники нижчого класу, життя яких керується елементарними потребами. Об’єктом дослідження натуралістичної драматургії є темний бік людської натури, в той час як інструментом виступає сатира.

Порівняння

Наведена нижче таблиця допоможе краще зрозуміти відмінності реалізма і натуралізма:

Відхід від реалізму

Відхід від реалізму позначився пошуком нових «стилістичних» розробок у мистецтві. У відповідь на це на початку 20 століття виникають такі авангардні напрями в театрі:

• Символізм - духовність, уява, марення.
• Театрикалізм - підкреслена театральна умовність.
• Експресіонізм - пошук духовного порятунку, надривні страждання; епізодична, імпульсивна, гротескна мова / діалог.
• Футуризм - акцент на індустріалізації та механізації суспільного життя.
• Сюреалізм - звільнення від умовностей мислення, звернення до сфери підсвідомості; містичність / метафізика ритуального дійства, досвід сновидінь.
• Театр жорстокості - має спільні риси з сюреалізмом, але, в сенсі репрезентації, переважно відноситься до фізичного рівня містичного чи метафізичного ритуалу - жорстоких та еротичних імпульсів.
• Епічний театр - цілковите звільнення від «ілюзій» та «втечі від реальності»; акцент на грі та інтелектуальній складовій, пов’язаний з Бертольдом Брехтом.

Тоталітаризм і театр

Так склалося, що держави різних країн завжди прагнули підпорядковувати митців і театр на шляху історичного розвитку, створюючи різноманітні засоби контролю. Проте у 20 столітті театр перетворюється на інструмент пропаганди в нових умовах становлення тоталітарних режимів. Прикладами таких «тиранічних новотворів» виступали СРСР, нацистська Німеччина, Китай. Невід’ємною складовою тоталітаризму була ідеологія, тому театральна сцена використовувалася для просування владних ідей і створення позитивного образу вождя, щоб керувати думками суспільства. Тоталітарні режими вводять заборону на будь-які опозиційні погляди й інакомислення. Але спроби контролювати людську поведінку завжди призводять до спротиву, який часто в умовах жорсткого переслідування набуває форм підпілля.

Експериментування

Відмінною рисою театру 20 століття є прагнення до експерименту. В умовах соціальних і психологічних потрясінь нового часу, постійних війн і воєнних конфліктів, розвитку ядерної зброї і енергетики виникають нові театральні жанри як реакція на трагічність і абсурдність людського буття, втрату ідентичності під впливом процесів урбанізації та бездушність нової технічної цивілізації. Таким чином, нові художні форми класифікують під загальною назвою авангард, або «ультрасучасний театр». Авнгардизм у драматургії часто пов’язують з такими естетичними та філософськими поняттями:

• Екзістенціалізм - «існування передує сутності», «ваша власна реальність диктує ваші дії».
• Театр абсурду - людське буття зображується як щось безглузде і позбавлене логіки.
• Події - перформанс, слабо структурований, активна участь глядача, нелітературний, де дії автора вважаються мистецьким твором.
• Мультимедія - містить відео, музику, танці або графічне зображення як невід’ємну частину театрального дійства.
• «Театр оточення» - занурює глядача в акторський простір, де сценою слугують незвичні або специфічні локації (вуличні балкони, пандуси, помости, ліси, напівзруйновані будівлі), та створює атмосферу заохочення аудиторії до участі у виставі.
• Еклектизм - напрям, який поєднує в собі елементи різних тетральних стилей.

Популярний театр

20 століття відзначається бурхливим розвитком індустрії доступних розваг, тому театру стає дедалі складніше конкурувати за аудиторію та глядацький інтерес. Ця тенденція спостерігається і сьогодні, враховуючи соцмережі як один із найпопулярніших видів дозвілля, та збільшення пропозицій онлайн-опцій.

Отже, результатом цієї конкуренції стає демонічна спроба театру задовільнити найпопулярніші смаки аудиторії. Театр більше не відображає дійсність - він розважає, і частіше на збиток своєму справжньому покликанню. Так зароджується популярний масовий театр.

Музичний театр

Американська відповідь масовому споживачу на ринку культурних розваг - мюзикл. Музичні спектаклі (як жанрова одиниця) були найбажанішою формою театру в Америці, і популярність мюзиклів продовжує зростати в усьому світі. Назва «Бродвей» стає прозивною. Бродвейські мюзикли займають більшість театральних афіш та, завдяки франшизним пропозиціям від компанії «Дісней», виходять на екрани кінотеатрів, перетворюючись на особливий вид комерційного театрального мистецтва.

Глобалізація

Іншою тенденцією театрального розвитку на почтаку 20 століття стає його глобалізація. Стійкий розвиток транспортних та інформаційно-комунікаційних технологій сприяє міжкультурному обміну ідеями, товарами та послугами, мовами та мистецтвом. Таким чином, деякі культурні й економічні надбання стають загальновживаними для всіх: зі сходу на захід, з півночі на південь.

Театр сьогодення: Глобальний, Різнобарвний та Еклектичний

Наш світ: 20-21 століття

Огляд сучасного світу театру сьогодення краще зробити через призму історичного контексту.

Світ продовжує свої кардинальні зміни. Наприклад, за останні 25-30 років ми стали свідками розвалу комунізму та розпаду СРСР, падіння Берлінського муру й об’єднання Німеччини. Ми зіткнулись з проявами міжнародного тероризму та подіями, що призвели до трагедії 11 вересня 2001 року проти Пентагону й у Всесвітньому торговому центрі. В країнах Близького Сходу продовжуються війни та насилля. Абревіатура «ІДІЛ» стає загальновживаним терміном для світових новинних ресурсів. Зростає кількість терористичних актів всередені окремих країн, масових розстрілів тощо.

Театральне різноманіття

Як вже зазначалося раніше, театр віддзеркалює різнобарв’я ідей, світоглядів, соціально-культурних подій, які відбуваються кожного дня.

І в цьому сенсі необхідно окремо відзначити театральний стиль, відомий як мистецтво перформансу, де головним художнім елементом виступає сам виконавець дійства, а не текст. Перформанс дає необмежені можливості для експериментування з різними театральними методами. Перформансні постанови часто носять автобіографічний характер. Це дійство демонструє особистий досвід перформера, для якого творчість - це необхідна умова існування та спосіб життя.

У другій половині 20 століття - першій половині 21 століття виникає ще один світоглядно-мистецький новотвір - філософія постмодернізму. Оскільки початок 20 століття відзначився як початок епохи модерну, то, з точки зору мистецького часовідліку, все, що слідує за «модерном», називається «постмодерн». На театральній сцені постмодернізм ставить під сумнів художні методи модернізму. Постмодернізм демонструє розчарування в «нових» ідеалах, виражає недовіру до будь-яких авторитетів і канонів у мистецтві. Постмодернізм досліджує роль автора у виставі і більше не відокремлює його від глядача; розмиває межі жанрів, тобто відкидає категорізацію драматичного твору за змістом чи формою.

Інші театральні течії 21 століття

Поглиблення культурної кризи в нових економічних умовах 21 століття та глобалізація призводять до появи цілого різноманіття театральних жанрів і стилей, які виражають прагнення частини суспільства повернутися до лона етнічної культури або задовільнити потребу в особливій формі соціальної актуалізації. Сучасний театр може побудувати сцену у будь-якому просторі і створити виставу з будь-чого і будь-якої форми, висвітлюючи будь-яку проблему чи ідею. Як приклад етнічних і соціально-орієнтованих театрів можна назвати наступні:

• Афро-американський театр.
• Театр «Латіна».
• Азійський Американський театр.
• Суто американський театр.
• Феміністичний театр.
• ЛГБТ театр.
• Театр особливого інтересу.

Вплив на театр 21 століття

Однією з основних проблем сучасного театрального мистецтва й досі залишається необхідність задовільнити культурні потреби багатошарового соціуму в умовах невпинного розвитку галузі дозвілля. У чому секрет популярності американських мюзиклів? Своїми виставами вони звертаються до широкого загалу людей.

Іншим чинником, який впливає на розвиток сучасної драматургії, є глобалізація. Театр присутній практично в усіх культурах світу, але національні театральні кордони більше не стримують виток культурних традицій і їх вплив на драматургічні аспекти сьогодення: техніку гри, декорації, костюми, сценарій тощо. Головна мета цього процесу передусім полягає в поєднанні кращих ідей, щоб театр залишався в авангарді культурного дозвілля.

Переклала: Марія Вінник