29.12.2022

Ритміка кольору прози Е. Хемінгуея на матеріалі новели «Indian Camp»

Ю. А. Яременко

Творчість Е. Хемінгуея упродовж багатьох років привертає велику увагу дослідників. Особливе місце при дослідженні його творчості займає цикл коротких оповідань. Хемінгуей вважається одним із найбільш непересічних майстрів новели. Сам автор, оцінюючи свою творчість, писав: «Читач повинен часто вдаватися до своєї уяви тому, що до нього не дійдуть найтонші мої думки».

З початку 20-х pp. минулого століття твори Хемінгуея постійно знаходяться у центрі уваги науковців. Кількість присвячених письменнику досліджень, статей на різних мовах вже більше ста. Довгі роки читачі і критики пояснювали свої симпатії до Хемінгуеєвої прози її достовірністю і цінували письменника як талановитого копіїста реальності. У 40-ві pp. XX ст. з'являються перші праці, у яких переосмислювався його творчий доробок. Все ясніше стає, що Хемінгуей по суті є письменник-філософ. Щоб передати життєвий процес або історію й притому уникнути описовості, Хемінгуей розробив певну техніку, методику письма. Його творчі зусилля були спрямовані на розробку певної естетичної системи «письменник-твір-читач».

Тенденція аналізувати весь творчий доробок письменника або окремі твори Хемінгуея з кожним роком все сильніше відчувається у наукових працях дослідників. Цікаві стильові спостереження можна знайти у В. Кухаренкою Ю. Лідський зазначав, що «ритм у прозі Хемінгуея достатньо складний». В. Днепров, досліджуючи особливості ліричної прози XX ст., доходить загального висновку: «Ритмічний момент набуває у ліричній прозі особливого значення, яке наближається до того значення, яке він має у віршах... Мопассан, Чехов та Хемінгуей зробили найбільш принципові винаходи у сфері внутрішньої ритміки прози...». Ні наш погляд, деякі питання ритміки творчості письменника ще не набули достатнього аналітичного висвітлення.

Зупинимося на короткому оповіданні Е. Хемінгуея «Indian Camp». На сторінках цього оповідання автор знайомить нас із ще зовсім юним Ніком Адамсом, який уперше зіткнувся із жорстокою правдою життя. Він бачить страждання індіанки під час пологів, кесаревий розтин без анестезуючих засобів, самогубство індійця, який не витримав криків своєї дружини і перерізав собі горло. Вчинок індійця приголомшив усіх, особливо духовно був спантеличений Нік. Образ людських страждань Хемінгуей вписав у картину спокійної природи. І ми бачимо, як вона допомагає хлопчику відігнати від себе думку про смерть. Перші сонячні промені позбавляють його думок про смерть й несуть у них світло.

Сам зміст тексту наче підказав створення особливої ритмічної «карти» тексту з додатковою інформацією та розфарбуванням. Все оповідання можна розділити на два головних відрізки - «Ніч» та «Досвіток» («Night» and «Early morning»). Відрізок «Ніч», у свою чергу, можна поділити ще на чотири частини: «Шлях до селища», «Нічне селище», «Кесаревий розтин», «Після операції» (відповідно «Way to the Camp», «Camp in the Night», «Casarian», «After the Operation»). Головні сюжетні лінії оповідання - це Нік Адамс, його батько, дядько, індіанка та її чоловік. Вибрані нами кольори нібито теж підказані самим письменником: чорний - ніч, білий - досвіток. Розглянемо процеси, які відбуваються крізь призму, яка пропускає тільки чорно-білі тони.

Отже, перший підзаголовок «Шлях до селища». Наша карта ритму починається з чорного кольору. Звернемося до автора: Маленький Нік із батьком та дядьком Джорджем відправляються у супроводі індійців до селища. Навкруги темінь. Ніку ще не зрозуміла мета їхньої подорожі. Дорогою він дізнається від батька, що одна індіанка тяжко хвора...

The two boats started of in the dark, Nick heard the oarlocks of the other boat quite a way ahead of them in the mist.
It was cold on the water.
The Indian who was rowing them was working very hard, but (he other boat mowed further ahead in the mist all the time.
Uncle George was smoking a cigar in the dark.
They walked up from the beach through a meadow was soaking wet with dew, following the young Indian who carried a lantern.
It was much lighter on the logging road as the timber was cut away on both sides.
The young Indian stopped and blew out his lantern and they walked on along the road.

Ця частина оповідання передає стан ночі з усіма відтінками й атрибутами. Лаконічні in the dark, in the mist, in the mist, in the dark - a lantern, much lighter, lantern - створюють певну ритмічність, забарвлення тексту, своєрідні зупинки часу. Це досягається вживанням іменників із прийменниками. Неодноразове повторення слова «dark» та інших асоціюючих із ним слів та образів (mist, lantern, lighter) можна сказати, органічно вписуються у канву оповідання, створюючи різні відтінки ночі. Хоча у Хемінгуея слово «ніч» не згадується, читач явно її відчуває своїми «терморецепторами». Повернемося до наших прикладів: речення 2 - «На воді було холодно» та речення 5 - «Від берега вони пішли лугом по траві, наскрізь промоклій від роси; попереду молодий індієць ніс ліхтар». Уважне читання цих речень загострює тактильну чутливість. А вживання форми продовженої дії (was smoking, was soaking wet, was working) підкреслює ще один стан - дія уявляється в її подовженості, динаміці, готує свідомість до неминучих змін...

Наступний підзаголовок - «Нічне селище». Тут наводиться дуже стисле зображення нічного селища індійців-корйовщиків. Вікна хатин світилися і навіть біля дверей однієї з них стояла стара з лампою...

Ahead were the lights of the shanties where the Indian bark-pullers lived.
In the shanty nearest the road there was a light in the window.
An old woman stood in the doorway holding a lamp.

Тут «освітлюють» ніч іменники: a light, а lamp. Хемінгуей вдається до засобів алітерації (глухі кінцеві приголосні). Закінчилося динамічне зображення нічної природи. Селище вночі не спить. Щось тривожить його жителів. Глухі приголосні на кінці слів light, lamp, наче знижують голос, переводять мову на шепіт, завмираючи в очікуванні...

За «Нічним селищем» йде відрізок «Кесаревий розтин». Тут наш головний герой, який ще не знає, що ж відбувається, стикається із випробуваннями. На нашій карті ритму тонів з'являються нові герої: індіанка та її чоловік. Нік стає свідком жахливих мук індіанки та її чоловіка. Крик, скупчення жінок, зовнішній вигляд індіанки, її чоловіка, який лежав й не міг ходити, тому що сильно поранив ногу сокирою й, нарешті, кесаревий розтин без анестезії - все це збудило у хлопчика сильні емоції, цілу гаму переживань, які асоціативно можна віднести з такими кольорами як чорний та сірий. Європейські психологи пропонують такі кольорові асоціації: гнів - червоний, чорний; сум - сірий, синій; жах - чорний; втома - сірий, чорний; сором - зелений, сірий, коричневий.

Але повернемося до тексту:

She had been trying to have her baby for two days.
All the old women in the camp had been helping her.
The men had moved off up the road to sit in the dark and smoke out of range of the noise she made.
She screamed just as Nick and the two Indians followed his father and uncle George into the shanty.
In the upper bunk was her husband. He had cut his foot very badly with an axe three days before.
He was smoking a pipe.
The room smelled very bad.

Тут Хемінгуей для вираження мук та вражень звертається до вживання дієслів у перфектній продовженій формі (had been trying, had been helping), які представляють дію у його розвитку в певному часі (for two days, three days before).

З'являються тут і слова, які виражають муку, страждання: ... noise she made. She screamed... Але картина хатини була б неповною без фрази 16. Автор до усіх вищезгаданих асоціацій приєднує почуття нюху, яке також викликає негативні емоції. І тільки один раз автор вживає слово: «in the dark» («у темряві») - чоловіки селища відійшли, туди, де не було чутно її криків. Вони сиділи і курили у темряві на дорозі. Так одне коротке вживання «in the dark» продовжує тему ночі.

«У Хемінгуея взагалі немає поняття часу, тільки щирі миттєвості - моменти дії», - писав Р. П. Уоррен. Напруга наростає.

Якщо подивитися на нашу карту ритму, то бачимо, що на початку емоційний стан героїв був однаковим, тобто лінійним. Але потім із наростанням подій їх лінійні зв'язки переростають у вертикальні. Усі діючі герої переживають те, що відбувається по-своєму. Особливо це проявляється у діалогах, де стали вживатися більш поширені речення, не схожі на телеграму. Як наприклад:

«This lady is going to have a baby Nick», he said.
Listen to me. What is going through is called being in labor. ...All the muscles are trying to get the baby born. That is what is happening, when she screams.

Із цих прикладів бачимо, що знову використовується незавершена форма дієслів, дія продовжується, емоції розпалюються. Хлопчик став свідком операції без анестезії. Дядько Джордж також бере участь в операції. Напружений емоційний стан підкреслюється ще одним стилістичним засобом - фразеологізмом (див. 20):

She bit Uncle George on the arm and Uncle George said, «Damn squaw bitch!» («Негідниця!»).
It all took a long time.

Із фрази 21 дізнаємося, що кесаревий розтин продовжується вже довго і юний Нік вже стомився (див. 22-25):

Не was looking away so as not to see what his father was doing.
Nick didn't look at it.
Nick did not watch.
His curiosity had been gone for a long time.

На карті ритму бачимо все ті ж чорно-сірі відтінки, що й у попередньому відрізку, але вже пов'язані з асоціативно-кольоровим сприйманням тексту.

«Післяопераційний відрізок» викликає кульмінацію душевних переживань хлопчика. Тут йому вперше доведеться на власні очі побачити смерть. Його дитяча душа ще не була готова до таких випробувань.

Не mounted on the edge of the lower bunk with a lamp in one hand and looking in.
His throat had been cut from ear to ear.
The blood had flowed down into a pool where his body sagged the bunk.
The open razor lav, edse up. in the blankets.
Nick, standing in the door of the kitchen, had a good view of the upper bunk when his father, the lamp in one hand, tipped the Indian 's head back.

Наша картина ритму різко змінилась: від крику і стогнань індіанка перейшла в стан спокою, в той час як її чоловік не витримав того, що відбувалося вже третю добу - перерізав собі горло. А Нік Адамс став мимовільним свідком цього. Страшна втома, страх, смерть - «змикаються» над хлопчиком, пере-даючи весь трагізм його стану.

Але ось несподівано бачимо світло у кінці тунелю.

It was just beginning to be daylight when they walked along the logging road back toward the lake.

Настає «Досвіток».

The sun was coming up over the hills.
It felt warm in the sharp chill of the morning.
In the early morning on the lake sitting in the stem of the boat with his father rowing, he left quite sure that he would never die.

У цьому відрізку новели всі переживання Ніка раптом зникають. Закінчилася ніч. Починає світати. Він знову у човні. Зі сходом сонця хлопчик відчуває тепло води. Все різко змінилося. Світло (див. 31-32), тепло (див. 33), батько за веслами надали Ніку сили, він потихеньку прийшов до себе й вирішив, що ніколи не вмре (див. 34).

На карті ритму - переважання білого кольору - daylight, of the morning, in the early morning. Сприймання цього кольору ще закріплюється й тактильною чутливістю (див. 33: It felt warm,...). Тепло завжди розслабляє, знімає напруження.

Перенасичений чорний колір, згущення барв - все віщувало трагічний фінал. Але відбувається процес очищення. Чорний колір залишився за «кадром», викликавши білий колір у душі читача, мов би кажучи: «Ось воно, життя.» Тому новела Е. Хемінгуея «Indian Camp» - драма, а не трагедія; між двома крайніми крапками оповідання відбувається вибір та монтаж зв'язаних моментів, а відчуття причинних та інших зв'язків між ними, ніби розраховано на нашу здатність до асоціацій та зіставлень. Тут передається ритміка руху від жаху й відчаю до повного душевного спокою, від загибелі - до порятунку.

Незважаючи на видиму простоту такий аналіз дає змогу описувати складні сюжетні побудови й фіксувати гармонію форми за рахунок ритмічності художнього твору. Сама форма ритмічності може створювати певний настрій і посилювати психологічне сприйняття сюжету.

Розфарбування зображуваного у два кольори, на наш погляд, дає можливість спостерігати особливості композиційного ритму новели. Загальнотекстовий ритм утворюється, з одного боку, за допомогою антитези «світло - темрява» (або «ніч - день») і розподіляє новелу на два головних відрізки, а з іншого боку, - доповнюється ритмічною напруженістю структури тексту усередині цих відрізків. При цьому виявляється напруженість, яка посилюється завдяки трагічному філософському сприйманню колористичної символіки. Тут кольори, використані Хемінгуеєм, виявляють більш складні зв'язки між смертю та життям. Спостереження ритмічного чергування кольорів, вивчення контрастних образів новели підтверджує, що карта фіксує послідовність їх змісту, психологічні портрети персонажів, їх поведінку, створює певний емоційний настрій, викликає асоціації, посилює психологічне сприйняття тексту.

Л-ра: Вісник КНУ. Іноземна філологія. – 2002. – Вип. 32-33. – С. 74-78.

Біографія

Твори

Критика