Війна, кохання, перемога. Панашенко Вероніка
Небо кровавоє розкинулось над фронтом
Небо кровавоє розкинулось над фронтом.
А за нашу Україну б'єтесь так невтомно.
Спрагли мої від переживання сльози.
В душі почались сильний дощ і грози.
"Коли закінчиться війна?" - основне питання.
Та у мене, всього лиш, до тебе одне прохання.
Виконай обіцянку на папері новім.
Обіцяй, що додому вернешся живим.
А проходять місяці, але тебе далі не має.
І надія в серці, так сильно вже не палає.
Сумніви попали в мою важку душу.
Побачить зараз твою усмішку мушу.
Прошу, повернись додому!
Не відчуваючи, ні біль, ні втому.
Нехай в серці твоєму живому.
Панує любов та не буде грому.
А хмари важкі, та й не легко мені.
Твій образ снився мені уві сні.
Жаль, що побачити можу я тільки там.
Кучері, сині очі та твій улюблений кардиган.
Знаєш, пройшла б вічність все одно б чекала.
Адже з тобою я ні смутку, ні горя не знала.
Та вижити, ми маємо в цій війні.
Щоб потім жити разом, а не в вогні.
А там, за фронтом, ти далі й пам'ятай.
Та всі мої поеми, прошу, прочитай.
Я люблю тебе сильніше, ніж мама дитя.
Без твого голосу не існує життя…
Небо кровавоє розкинулось над фронтом.
А за нашу Україну б'єтесь так невтомно.
Спрагли мої від переживання сльози.
В душі почались сильний дощ і грози.
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
