Війна, кохання, перемога. Акіменко Оксана

Та дорога така пекуча
І веде через степ до кручі
Над стрімкою ревун-рікою,
Там ми виділися з тобою

Я тебе виглядала долу -
Ти здаля йшов, стоптав постоли,
Потомилися ноги сильні,
Я тебе зачекалась, милий...

Мій соколику ясночолий
Повернувся, неначе човен,
Що пройшов всі стрімки пороги!
Як я довго просила Бога

Про цю зустріч довгочекану,
Щоб вцілій вернувсь коханий,
Повернувся з війни лихої...
І припав до землі рідної...

До батьківської тої хати,
Будьмо в ній удвох ґаздувати,
Будьмо милуватись-втішатись
Одне одним, любити-кохатись...

*****
Я зігрію в долонях вітер,
Що голубить твоє волосся.
Там, де ти, розквітають квіти, -
Вас побачити не довелося...

Бо я там, де б'ються відважні,
Де лиш можна бути собою,
Там, де втратити все не страшно,
Де летять кулі над головою.

Я зігрію в долонях вітер...
Протримаюсь сотні ночей
Всіх дітей заради та віри,
Й світла твоїх коханих очей!

*****
Півнеба віддам за очі твої,
Півсвіту за посмішку й дотик руки
Все золото світу за зорі ясні,
Що сяяти будуть лиш нам навесні...

Та зараз я бачу світанки один
Посеред зчорнілих степових рівнин,
І чую не голоса твого кришталь,
А як вибухає та кришиться сталь!

Заплющую очі свої я на мить,
Защемить у серці, душа заболить
За тих, хто на янголів перевтіливсь,
За тих, хто за них в сотий раз помоливсь...

Тобі обіцяю, що я повернусь!
Що в очі твої подивлюсь-загублюсь
У них, як у небі бездоннім, не раз...
Я виживу зараз і потім для нас!

*****
Маніфест Кохання (Життя більше за війну)

Про любов мовчати не варто!
Ми не знаємо, що буде завтра
В нас є зараз, хвилина ця, мить!
Говоріть про любов, говоріть...

Хоч війна, хоч зима неважливо,
Відчувати любов - це красиво!
Зізнаватися, а не мовчати,
Красномовно можна зітхати...

Про любов мовчати не треба!
Говорити можна до неба,
Про свої почуття та кохання.
Живіть зараз, неначе востанє!

Говоріть, римуйте, даруйте,
Потяг свій нестримний відчуйте!
Приголубте людину кохану
І любіть, це так бездоганно!