Війна, кохання, перемога. Оксана Назар

Шаленим стуком вибиває ребра гаряче серце,
воно рветься вперед і не бачить гірких несвобод,
і той що жив там неспокій, нарешті - стерся,
вдалося разом пройти найбільшу тропу перешкод.

Блакитні втомлені очі, зелена, забруднена форма
для нашого часу дуже жорстока, безжалісна норма,
турботливі руки, в болючих мозОлях заключать в палкі обійми
спотворені горем, замучені душі свій спокій нарешті приймуть
Із силами зверху, небесної сотні, та героїв славетних Крут, 
звільнять серця, охолонувші з часом від гирких і бридких отрут
А в праведній люті, ніким не забуті,
З кишень ворогів, під сонцем могутнім - соняхи врешт проростуть...

Посеред площі перемоги, після суцільної тривоги,
найкраще що можна почути - славетні людей діалоги:
"Ми знову вільні, ми знову єдині! 
Слава стомленій Україні!"

І зустріч матимуть з коханими нарешті тисячі розпалених сердець.
Кожен, хто старався і боровся, тримався й вірив, очевидно - молодець.

А на фоні синього неба, старий і порепаний - майорітиме стяг.
В переможних, затьмарених, але вільних жовто-блакитних тонах.