Війна, кохання, перемога. Тетяна Парій
Воєнна стежина кохання
Пам'ятаю, кохана, як тримав твою руку
Двадцять третього лютого, пізно вночі.
Я тоді і подумать не міг про розлуку,
А ти солодко спала на мОїм плечі.
Шоста ранку, тривога, душа іде в п'яти -
В голові міліарди туманних думок:
Чи тікати подалі чи гордо стояти,
Слів сказати не можу - у горлі клубок.
Моя ціль - захистити тебе від усього,
На ногах моїх берці, сни тепер на землі
Все що з уст моїх лине - молитва до Бога,
Щоб зберіг Він життя і мені і тобі.
Я боротимусь, чесно, за тебе, за себе,
За полеглих в бою побратимів моїх,
Почекай іще трішки, приїду до тебе -
Бо так уже хочу почути твій сміх.
Війна більш не прийде до нас серед ночі,
Прийде перемога з яскравим світанком -
Погляну я ніжно в твої рідні очі,
І нашу любов збережу до останку.
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
