Микита Рижих. Добірка віршів «Це вже не той»

***
Це вже не той
Нічний стукіт у двері твого дому
Що був так важливий колись
(То вітер стукає
То вітер б'є шибки
То вітер то вітер палає)

Хто там стоїть за дверима
Окрім вітру

Вільха
Вільха стоїть окрім вітру

А хто ж стоїть крім вільхи

Камінь сірий камінь
Стоїть собі та стоїть

Ким був той камінь
До цієї ночі

Місяцем піднебесним він був
Сотні і сотні років
А потім лопнув і впав

І що тепер у всьому світі пітьма
Та морок
Адже
Зорі також нещодавно 
Лопнули та впали 

Так у всьому світі тепер пітьма
Та морок

Тоді відійдіть від дверей я піду
На пошуки

На чиї пошуки ти підеш
Куди ти підеш
Навіщо ти підеш

Піду на небо
Аби самому лопнути
І стати тепер
Місяцем з зорями

Ти ба чи не чув
Бог учора став батьком
Син народився у
Бога й тепер
Син стане місяцем 
Син стане зорями

Я ж
Піду все одно
На пошуки 

Куди
Навіщо

У пологовий будинок нічного неба
Шукати нарешті шукати
І може десь там віднайти 
Себе

***
абсолютне зло
коли наступив у лісі
на шурхіт листя
кольору стиглого бурштину

Саме так виглядає пекло:
Не ти приходиш до мене
З пахощами чистого фаміаму
З маточкою духовної свободи
Не ти розхитуєш у повітрі
Непідступну повільну весну
Не ти упаваєш на неї
Коли довкола лютує зима

Проте я знаю де тебе шукати
І мені вистачить сліз
Аби спуститися вниз 
До того царства 
Де все живе помирає
І вкрасти з лап чортів харонів
Тебе

Тебе
Без імені бо не принципово
Без плоті бо її давно вже продано
Може й без душі та яка різниця

А може бути
Ми взагалі й не виберемося звідти
З отого мертвого царства

А може бути
Нам там сподобається
В отому мертвому царстві

Вага зріст взуття
Серця руки ноги кишечники
Все інвентарізовано
Все все пораховано
Все все поховоно
Як бути далі
Лишень більше не ховатися
Лишень більше не маскуватися
Серед дощу 
У дрібні краплі
Атоми молекули ДНК н'ютони 
Гени 
Давай вогняна
Геєно 
Відкрийся на шопіт сердець

абсолютне зло
коли наступив у лісі
на шурхіт листя
кольору стиглого бурштину

***
Крики рук*. чому
Бо це був
Кінець світу
Наших нижніх кінцівок
Тепер руки 
Живуть у кінцевій самоті

Ходімо в плоть. іду
Малюю у власних очах
Лейкоцити пектоцити тромби
Розбурхую вітер носа
Роздряпую біль гір
Довколишніх річок гаїв
Усередині кишечника

Заліплюю очі. ліпи
Мене всього як не зліпив
Бог як не створив у уяві
Погляд стороннього

Поцілуй. у морях очей
Євангеліє кісток. рипить
Зір. ставить окуляри сонця 
На двадцять один чорне червоне зеро
Погляд
*Примітка: Відсилка до однойменної поетичної книги Л. Панасюка

***
Дерева сплять 
Ти дерево коли
Даруєш всім свою природню вроду
А потім засинаєш 
Ми пили
З тобою з неба спільну чисту воду
Чи ми пливли
Ми танули як сніг
І янголи співали чи то птиці
Чи то шумів Дніпра старий поріг
Та ми пили з єдиної криниці
Ти не пила
Копала все вали
Від всесвіту від сонця та від мене
Ти дерево 
Я сім'я навіжене
Ми пили дощ* і крапельку пливли

*Відсилка до творчості С. Андрухович

***
Паулю Целану
1
солома сонця лягає сніжинками тепла на землю схожу на все та ніщо одночасно
солома сонця й сама трохи схожа на сонце та зовсім не схожа на піч ночі 
пісок зір пірнає в небесні стелі карбує шліфує себе самого
це і є сама ніч схожа на все та ніщо одночасно
піч ночі й сама дещо схожа на ніч
ніч схожа на піч у якій
зажарюють у пітьмі тіста сонце у пітьмі міста також зажарюють сонце а ще
творять пісок ліхтарів із плоті одного 
схожого на інше 
одного що намагається бути 
не схожим ні на що інше
ніби з вірша Введенського
духи літають над містом
парфуми літають над містом
Бог
літає над містом слухай
насправді ні
ніхто не літає над містом
літаємо ми ні
літає наша думка
і сягає 
і шугає
і пірнає
понад о понад зорі

2
Коли ми пливли понад зорями
Ми пливли понад терном
У твоїх очах смуток неіснуючого кохання
Не був схожий на смуток неіснуючого кохання
Він був схожий на смуток
Кохання існуючого

У моїх очах
Не було нічого
Окрім пісків зір
Печі ночі
Солом'яного сонця
Ти ж
Шукала там щось таке
Що зображують у своїх романах
Сентиментальні письменники
Дарма

Коли ми пливли понад зорями...
Коли ми пливли понад зорями?

Ми не пливли
Пливла наша душа
Боже
Ти не плив
Ми напоїмо тебе кров'ю
Неіснуючого кохання
Ти не плив
Пливло дещо інше
Плив дехто ще
Ти не літав 
Літав дехто інший
О вою о вою о сине юдейський

3
О сине юдейський
Ти знаєш
Що ти літаєш
Що тобі літати
Не треба
Тобі
Смуток очей 
Зайшов у саме серце
Ти білою рукою
Торкнувся моєї руки
Ми ж летіли
Летіла наша душа
Наші ж руки не летіли

У її очах був смуток
Неіснуючого кохання
Смуток о Боже
Неіснуючого кохання
І разом пливли ми 
На кораблі в бік
Колхіди

4
Знову колхіда
Знову колх і знову іда
Колхіда
Це було перебрехування
Давніх мов

Якби її очі
Були соломою
Якби моє серце було піччю
То все було б інакше

Чому природа 
Спокійне дерево
Спокійна птаха
Тому природа
Неспокій дерева
Неспокій птаха ми ж

Пливемо пливемо пливемо
Ми риби
Люди риби
У животі чуми
О сине юдейський будь
Сонцем стань
Ніччю
Явися героєм у цей
Двокімнатний світ
Так було б простіше 
Нам всім

5
Черево повне землі
Земля повна черев
Нехай це буде 
Нехай це не буде
Рука жива торкнися руки
Не руки
Торкнися духу
Духи пливли
Ми пливли 
Пливла п'ятиконечна зірка піщинка
Все летіло до біса
Боже

Ми летіли 
У її очах був смуток неіснуючого кохання
У моїх очах була п'ятиконечна зірка
Ми лежали в землі