Наталія Ярмійчук - Запорожець. Вчитель, який змінив моє життя
Бабусина наука
Заходжу в хату і вдихаю на повні груди п’янкий аромат свіжого хліба. Підходжу до печі, а вона ще тепла. На припічку бабуня склала форми для хліба, чорні та масні, стоять вони, мов гора, спершись в куточку до печі. Очима шукаю сховок. Де ж він? А-а-а,ось! Знайшла!
Накриті білою скатертиною відпочивають ще теплі буханці. Ох і гарні ж вони! Моя бабця - справжня майстриня. Лише вона так вправно й майстерно чаклує над тим тістом. Це справжня магія! Воно потім росте, пнеться з діжі, сходить і дихає. Скільки усіляких секретів знала моя бабуся! Усе робила так, як робили Її мама. «То – велика наука, Наталю,- примовляла вона, коли мастила форми олією маленьким жмутком пір’я, яке наскубла колись із крила старої гуски. - Дивися і вчися, дитино, що знатимеш, за плечима носити не треба.»
Піч топила сама , розгортала жар, зайвий вигортала в плиту коцюбою, потім вичікувала певний час і тільки згодом саджала хліб до печі, закриваючи її затулою. Саме аромат спеченого хліба підказував їй, що вже час діставати його з печі. Коли викидала на долоню хліб із форми, то завжди усміхалася і дякувала Богу, що вдався хлібець, як золото. Потім відрізала шмат сала і змащувала ним скоринку ще теплого хліба. Вона легенько потріскувала, а я дослухала до того ніжного лускоту і чекала, коли бабуня почастує нас нарешті духмяним хлібцем. Бабця брала ніж, перевертала хліб, притуляла до грудей, робила ножем хрест і різала першу скибку. На столі, у макітрі, уже стояв розтертий з сіллю та олією часник, у тій мачанці і будемо купати хрумкі скибочки. Смакота!..
Щоразу я їла той хліб і не могла наїстися, впивалася п’янким ароматом, росла … і згадувала про бабуся, про її науку. Усе те осіло в моїй душі : і смак, і запах, і тепло рук, що місили й виробляли ті золотаві хліби, і ті вуста, що шепотіли мені на вухо усілякі таємниці…
Час минув, але наука зосталась десь глибоко у моїй пам’яті, і навіть часові не під силу стерти її. Я усе роблю так , як вчила колись бабуня. Мої діти дуже люблять цей хліб. Завжди, коли їдуть додому з міста, просять, щоб я спекла хлібця у формах, які напоєні духмяним ароматом старої печі.
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»
