Біографія Джейн Остін

Джейн Остін – англійська письменниця – народилася 16 грудня 1775 року в сім'ї священика парафії англіканської церкви в містечку Стевентон графства Гемпшир.

Її батьки належали до стану дрібного дворянства (джентрі). Джордж Остін, батько майбутньої письменниці, походив із старовинної, шанованої і багатої сім'ї кентів, які торгували шерстю. Він був розвиненою і добре освіченою людиною, служив ректором в англіканських парафіях Стівентону і сусідньому Діні. Тому освіту письменниця отримала переважно вдома. Протягом століть у кожному поколінні лише старший син отримував спадщину, а гілка родини Джорджа тільки біднішала. Його дружина, Касандра Лі, також належала до старовинного, але збіднілого роду. Батько Касандри був ректором у Коледжі всіх душ Оксфордського університету. Через два місяці після того, як помер батько Кассандри, 26 квітня 1764 батьки Джейн одружилися в церкві Св. Свитина в Баті. У той же день вони поїхали в Гемпшир.

Незважаючи на високу дитячу смертність в ті роки, усі діти Джорджа і Кассандри Лі вижили. Джейн мала старших за себе п'ять братів і сестру Касандру, яка була її найближчою подругою протягом всього життя. Молодшого брата Джейн назвали Чарльз. Старший брат, Джеймс (1765–1819), мав схильність до літературних занять, писав вірші, прозу, однак пішов по стопах батька. Про другого брата, Джорджа (1766–1838), вважали за краще в родині не говорити: він був психічно неврівноваженим, говорити так і не навчився. Заради нього Джейн вивчила мову німих. Третього брата, Едварда (1767–1852), усиновили багаті бездітні родичі Остінів Найти, що відкрило перед ним широкі можливості – з класу джентрі він перейшов в клас дворянства.

Найяскравіша і найромантичніша доля була у четвертого, улюбленого брата Джейн Остін Генрі Томаса (1771–1850). Він був людиною захоплень і не дуже практичним, перепробував за своє життя чимало професій: служив в армії, був банкіром, спочатку успішним, але потім розорився, прийняв сан. Одружений він був з Елізою де Фейд, вдовою французького дворянина, який закінчив свої дні на гільйотині. Еліза доволі сильно вплинула на Джейн. Саме Елізі вона зобов'язана непоганим знанням французької мови і французьких авторів (Ларошфуко, Монтеня, Лабрюєра), а також любов'ю до театру.

Два інші брати, Френсіс (1774–1865) і Чарльз (1779–1852), були військовими моряками, дослужилися до адміральського чину.

Але особлива дружба зв'язувала Джейн з сестрою Кассандрою (1773–1845). З нею вона ділилася усіма своїми задумами і посвячувала у свої секрети. Кассандра, звичайно ж, знала ім'я людини, якій зберігала вірність Джейн Остін. На руках Кассандри Джейн померла. Кассандра в шлюб не вступила. Її обранець, молодий священик Томас Фаул, помер від жовтої гарячки у Вест-Індії, куди вирушив у надії заробити грошей на майбутнє весілля. Коли його не стало, Кассандрі було лише двадцять чотири роки.

У 1802 родина переїхала в місто Бат, а в 1809 в містечко Чаутон. Мешкаючи в Чаутоні, Джейн почала публікувати свої твори. Вона, як і сестра, не одружилася, хоча й отримувала пропозицію принаймні один раз. Як зазначає літературознавиця Віра Агєєва, для Джейн Остін важливо було реалізуватися у письменницькій творчості, тоді як, згідно тогочасними суспільними нормами, в шлюбі вона не змогла б цього робити.

Стриманість – риса не тільки творчого обличчя Остін, а й невід'ємна частина її життєвої позиції. Остін походила з родини з сильними англійськими традиціями: у ній вміли глибоко відчувати і переживати, але водносчас були стриманими в прояві почуттів.

Джейн Остін не була одружена. Коли Джейн було 20 років, у неї був роман з сусідом, Томасом Лефроєм, майбутнім Лордом Верховним Суддею Ірландії, а в ті роки студентом-юристом. Однак шлюб молодих людей був би непрактичним, оскільки обидві сім'ї були порівняно бідні і сподівалися скористатися шлюбами своїх нащадків для поліпшення матеріального і соціального становища, тому Джейн і Тому довелося відмовитися від стосунків. У тридцять років Джейн наділа чепчик, оголосивши тим самим світу, що відтепер вона – стара діва, яка втратила надію на особисте щастя, хоча один раз їй і було зроблено пропозицію. Остіни ніколи не були багатими, а після смерті батька їхнє фінансове становище стало ще більш скрутним. Джейн обшивала сім'ю і допомагала матері по господарству.

Писала Джейн майже все життя, приховуючи це від суспільства, та публікуватися почала лише після того, як їй виповнилося 35. Її романи – результат тривалої роботи. Кілька з них були опубліковані посмертно, кілька залишилися незавершеними, оскільки письменниця захворіла й померла доволі рано.

Джейн Остін померла 18 липня 1817 року у Вінчестері. Генрі, завдяки своїм клерикальним зв'язкам, організував поховання своєї сестри в північному проході нефу Вінчестерського собора.

Творчість Джейн Остін

Постійними супутниками Остін були книги. Вона почала писати в чотирнадцять років, і її першою літературною спробою став роман-пародія, в якому Остін висміяла популярні тогочасні чуттєві романи в листах. Іронічна інтонація звучить в усіх книгах Остін.

Усі романи Остін були опубліковані в 1811–1818, чотири з них побачили світ за життя письменниці, два – посмертно. До ранніх належать романи «Почуття і чуттєвість» («Sense and Sensibility»), «Гордість і упередження» («Pride and Prejudice»), «Нортенґерське абатство» («Northanger Abbey»); до пізніших – «Менсфілд-парк»(«Mansfield Park»), «Емма» («Emma») та «Докази розуму» («Persuasion»). Останньою прижиттєвою публікацією був роман «Емма». У 1818 вийшли друком «Нортенґерське абатство» і «Докази розуму».

Вдосконалення художньої майстерності Остін виявилося в поглибленні психологізму. Кожен роман складається з образків родинного життя людей, що належали до «середньої» верстви англійського суспільства. Продовжуючи традиції С. Річардсона, Г. Філдінґа, Л. Стерна, Остін розвиває форми звичаєвого роману, відображаючи в конкретних ситуаціях повсякденності явища суспільної значущості (мораль, виховання, грошові проблеми, ведення господарства, вади та чесноти). Остін створила галерею соціальних типів, використовуючи сатиричні прийоми зображення, не плекаючи ілюзій стосовно своїх героїв, оскільки щоразу вона писала про життя, яке знала з власного досвіду. У неї пильне око, тонка спостережливість, майстерність оповідача.

Романи Остін – поєднувальна ланка між творчістю романістів епохи Просвітництва і реалістами XIX ст. Як явище перехідне, романи Остін виявляють тенденцію до висвітлення не стільки руху героя у просторі та часі, скільки зацікавлення його характером, взаєминами з навколишніми, фіксацією настроїв і почуттів.

Тема морального прозріння, пошуку моральних орієнтирів та етичних вартостей Остін продовжила в «Еммі» й «Доказах розуму». Серед англійських письменників XX ст. шанувальниками Остін були В. Вулф, С. Моем, Ґ. К. Честертон, Р. Олдінгтон, Дж. Б. Прістлі; до числа своїх учителів її зараховував О. Форстер.

Романи:
Чуття і чуттєвість (Sense and Sensibility, 1811).
Гордість і упередження (Pride and Prejudice, 1813).
Менсфілд-парк (Mansfield Park, 1814).
Емма (Emma, 1815).
Нортенґерське абатство (Northanger Abbey, 1818), опублікований посмертно.
Переконання (Persuasion, 1818), опублікований посмертно.
Леді Сюзан (Lady Susan, 1871), опублікований посмертно.

Незавершені твори:
Вотсони (The Watsons, 1804), незавершений.
Сандітон (Sanditon, 1817), незавершений.

Інші роботи:
Сер Чарльз Грандісон (Sir Charles Grandison, 1793, 1800), адаптована п'єса.
План роману (Plan of a Novel, 1815).
Вірші (Poems, 1796–1817).
Молитви (Prayers, 1796–1817).
Листи (Letters, 1796–1817).

Ювенілія (юнацькі твори):

Том перший (1787–1793):
Фредерік і Ельфріда (Frederic & Elfrida).
Джек та Аліса (Jack & Alice).
Едгар та Емма (Edgar & Emma).
Генрі та Еліза (Henry and Eliza).
Пригоди містера Харлі (The Adventures of Mr. Harley).
Сер Вільям Маунтег (Sir William Mountague).
Спогади містера Кліффорда (Memoirs of Mr. Clifford).
Прекрасна Кассандра (The Beautifull Cassandra), з друкарською помилкою в слові «beautiful» у назві (beautifull).
Амелія Вебстер (Amelia Webster).
Візит (The Visit).
Таємниця (The Mystery).
Три сестри (The Three Sisters).
Гарний опис (A beautiful description).
Щедрий куратор (The generous Curate).
Ода Жалю (Ode to Pity).

Том другий (1787–1793):
Любов і дружба (Love and Freindship), зі знаменитою друкарською помилкою в слові «friendship» у назві (freindship).
Замок Леслі (Lesley Castle).
Історія Англії (The History of England (Austen)).
Збірник листів (A Collection of Letters).
Жінка-філософ (The female philosopher).
Перший акт комедії (The first Act of a Comedy).
Лист від молодої леді (A Letter from a Young Lady).
Тур по Уельсу (A Tour through Wales).
Казка (A Tale).

Том третій (1787–1793):
Евелін (Evelyn).
Катаріна, або Бауер (Catharine, or The Bower).

Біографія

Твори

Критика