Цей хлопець може витягти весь фільм

Баррі Кіоган - актор, здатний затьмарити Коліна Фаррелла, Ніколь Кідман та Джейкоба Елорді. Він довго грав ролі другого плану, але нарешті вирвався вперед.

31-річний ірландець Баррі Кіоган, який зовсім недавно грав цікаві, але все ж другорядні ролі, стає одним із найпомітніших і виразніших акторів свого покоління. Критики вже порівнюють його з Крістофером Вокеном та Віллемом Дефо, а журі головних кінопремій світу відзначають його роботи (Кіоган має і номінацію на «Оскар»). Розповідаємо, як Баррі Кіоган, який у дитинстві змінив 13 прийомних родин і втратив наркозалежну матір у 12 років, зумів вирватися з неблагополучного району Дубліна і тепер знімається у Крістофера Нолана, Йоргоса Лантімоса та Мартіна Мак-Дона.

«Звідти, звідки я родом, пробитися до Голлівуду неможливо. Але я подумав, що можна хоча б спробувати»

Так казав Баррі Кіоган у січні 2023 року. Тоді він дізнався, що номінований на «Оскар» — за роботу в картині Мартіна Мак-Дона «Банши Інішерина».

Кіоган народився 18 жовтня 1992 року в Дубліні, який з кінця 1970-х був охоплений героїновою епідемією. Його мати Деббі була наркозалежною, батька Баррі та його молодший брат Ерік не знали.

«Наркотики були скрізь — вони торкнулися всіх родин [навколо нас]. І мама була однією з тих, хто попалася [поліції]», - згадував Кіоган в одному з інтерв'ю. Коли майбутньому акторові було п'ять років, їх із братом забрали у матері та віддали до прийомної родини. У Кіоганів були й інші родичі — бабуся Патрісія, тітка Лорейн та двоюрідна сестра Джемма, — але вони не мали грошей і місця, щоб взяти Баррі та Еріка.

За наступні п'ять років брати змінили 13 прийомних сімей. За словами Кіогана, "прийомні батьки добре ставилися" до них з Еріком, але зараз він пам'ятає лише "бідність і поневіряння" - і "нікого з прийомних батьків". «Кожна родина була добра до нас. Але в дитинстві ти не розумієш, що відбувається. Ти прив'язуєшся, а потім бум, треба знову переїжджати», — розповідав Кіоган, не уточнюючи, чому їм з братом доводилося так часто міняти прийомні сім'ї.

Бабусі «довелося чимало поборотися», щоб нарешті забрати Баррі та Еріка до себе. Тоді майбутньому акторові було десять років. Вони стали жити вп'ятьох у двокімнатній квартирі: брати — в одній спальні, бабуся, тітка і кузина — в іншій. Джемма навіть покинула роботу, щоб наглядати за Баррі та Еріком.

Все дитинство Баррі Кіоган проводив багато часу перед телевізором, переглядаючи документальні фільми про природу. Його цікавило "те, як тварини можуть так багато сказати, нічого не кажучи". За словами Кіогана, він навчився «усьому, що знає про акторську майстерність, дивлячись на них».

При цьому Баррі та Ерік продовжували підтримувати зв'язок з матір'ю і регулярно відвідували її вдома та в клініці, куди вона часто лягала через героїнову залежність. «Я танцював для матері під [пісню] Елвіса „A Little Less Conversation“. То була її улюблена пісня. Тоді вона лежала в лікарні, заграла пісня — і ми з братом почали танцювати біля її ліжка. Вона завжди була життєрадісною та стежила за тим, щоб у нас усе було добре. На її обличчі завжди була посмішка», - ділився актор із журналістами.

Але у Кіогана є й тяжкі спогади про матір. Наприклад, як вона б'є в замкнені двері, плаче і благає бабусю Баррі впустити її, але та відмовляється. В одному з інтерв'ю Кіоган порівняв цей епізод зі свого життя зі сценою з фільму «Щоденник баскетболіста» Скотта Келверта: «Коли він [наркозалежний герой Леонардо Ді Капріо] йде до будинку матері, а вона не пускає його, хоч би як цього хотілося» .

Деббі померла від передозування, коли їй був 31 рік. За словами актора, якому на той момент було 12, «смерть матері через наркотики – удар для будь-якої дитини». Але він зумів зберегти «прекрасні спогади про неї» і «дуже пишається».

«Ніхто не був винним. Це просто сталося. Тепер я розумію, як дорослий і як батько, що такі речі трапляються. Я не ображаюся і не злюся на неї. Мої батьки були молоді, і так склалося. Але це дало мені все, щоб знайти себе», - вважає актор.

Впоратися зі смертю матері Баррі Кіогану допомогло кіно

Найбільше йому подобалися класичні голлівудські фільми з Марлоном Брандо, Джеймсом Діном та Полом Ньюманом. Баррі так подобалися ці актори, що він почав їх зображати та пародувати, наприклад, розігрувати незнайомих людей по телефону з американським акцентом і поводитись у магазинах, як його улюблені кіногерої.

«[За тими фільмами] я багато чого навчився — не лише акторській майстерності, а й тому, як правильно спілкуватися з жінками. Тоді [в 1950-60-х] все було по-іншому», - згадував Кіоган.

Але його дублінські друзі не думали про мистецтво — їх цікавив лише бокс, необхідний для виживання у неблагополучних районах міста. Кіоган теж регулярно тренувався і досі займається боксом. Але тоді, після смерті матері, він подумав: «Що я втрачаю? Єдиний шлях – уперед».

У 13 років Баррі вперше опинився на сцені: зіграв головну роль у шкільній п'єсі. Змусивши людей сміятися, він відчув іскру. Це вже було «не просто валяння дурня у класі». Кіоган так полюбив сцену, що вчителі, незадоволені його поганою поведінкою, почали забороняти йому грати у виставах, коли він надто багато хуліганив. А це траплялося регулярно: так, Баррі часто втікав з уроків до найближчого кінотеатру — зрештою його перестали туди пускати навіть з квитком. А ще Кіоган мав проблеми з концентрацією уваги: ближче до 30 років йому діагностували СДВГ. Але він вважає, що вчителі «загалом були добрими» до нього.

У 16 років Баррі, гуляючи разом із друзями, побачив у вітрині магазину оголошення про відкритий кастинг у кіно. Кіоган записав номер телефону - це виявився контакт режисера Марка О'Коннора. Цілий рік «кожні кілька тижнів» підліток дзвонив постановнику — О'Коннор відповідав, що «чекає на фінансування» (а Кіоган навіть «не знав, що це означає»). Зрештою, його затвердили на епізодичну роль сусідського хлопця у малобюджетній кримінальній драмі «Між каналами».

Хоча за цю роботу Кіогану заплатили лише 120 євро, до дублінської школи акторської майстерності The Factory (зараз вона називається «Академія Бов-Стріт») його прийняли без прослуховування. Там наставником Баррі став ірландський режисер, сценарист та шестиразовий номінант на «Оскар» Джим Шерідан. "З першого дня, коли він з'явився, його чарівність, неприборканий талант і амбіції підкорили нас усіх", - написав Шерідан, коли дізнався, що Кіогана номінували на "Оскар" за роль у "Банши Інішерина".

При цьому Кіогану не подобався універсальний підхід викладачів The Factory: «Я не хотів, щоб мій голос поставили, як у всіх інших. Або сидіти прямо і вимовляти свою репліку конкретним чином, з певною артикуляцією і таке інше. Мені подобається, що я певною мірою інший. Мені подобається, як я бурмочу».

У результаті 19-річний актор пішов зі школи та зайнявся кар'єрою. Він склав доволі амбітний список режисерів, з якими хотів попрацювати. До нього увійшли, наприклад, Крістофер Нолан, Пол Томас Андерсон та Мартін Мак-Дона. Фото останнього Кіоган навіть поставив на заставку телефону: «Я дивився на неї щодня. Пам'ятається, один друг спитав: „Чому в тебе в телефоні фотка Стінга?“ Я такий: „Це не Стінг, це Мартін Мак-Дона!“»

«Зателефонував Кріс Нолан та попросив приїхати. Круто»

У 2011 році Кіоган пройшов проби на другорядну роль бандита у популярному ірландському серіалі «Любов/Ненависть». Але актор запам'ятався лише через скандальний епізод, у якому його персонаж убив кішку з автомата, через що отримав у глядачів прізвисько «котячий вбивця». За словами актора, від цього ярлика виявилося непросто позбутися. Навіть через кілька років хтось упізнав його на стадіоні в Нью-Джерсі і запитав: «Ти той хлопець, що розстріляв кішку?».

Після цього Кіоган кілька років з'являвся в ролях третього плану в ірландських та англійських фільмах, найпомітнішими з яких є бойовики «71» Яна Деманжа та «Чорний 47-й» Ленса Дейлі. А ще з'явився в кримінальній драмі Адама Сміта «Афера по-англійськи» з Майклом Фассбендером та Бренданом Глісоном, але вона не сподобалася ні критикам (56% на Rotten Tomatoes), ні глядачам (5.7 на IMDb).

Проривним для Кіогана став 2017 рік. 24-річний актор дізнався, що один із героїв його режисерського списку – Крістофер Нолан – проводить відкритий кастинг для картини з робочою назвою «Евакуація з Дюнкерка». Баррі не готувався до певної ролі, але вирішив, що якщо це військовий фільм, то він покаже щось на цю тему: на самопробах він за допомогою пульта від телевізора та батарейок зображував перезарядку пістолета.

«Мені подзвонив Кріс Нолан та попросив приїхати. Я такий: „Круто“», — розповідав актор в інтерв'ю. Режисер же вибрав Кіогана, тому що той «поєднував невинність із приголомшливою витонченою правдивістю та зрілістю» і показав, що він має «сліпучий талант».

На зйомках "Дюнкерка" Баррі Кіоган вперше працював з акторами міжнародного рівня - Кілліаном Мерфі та володарем "Оскара" Марком Райленсом. І йому вдалося не загубитися на їхньому фоні: британські критики навіть надали Кіогану статус «викрадача сцен». У «Дюнкерку» він зіграв Джорджа Міллса — молодого британця, який допомагав перевозити поранених солдатів на цивільному човні із охопленого боями французького міста на територію Великобританії.

«Дюнкерк» став одним із головних блокбастерів 2017-го — але того року Кіоган з'явився ще в одному помітному фільмі, «Вбивстві священного оленя» Йоргоса Лантімоса. Баррі зіграв роль другого плану, за яку його номінували на американську премію в галузі незалежного кіно Independent Spirit.

Кіоган в образі до тремтіння лякаючого підлітка Мартіна, який моторошним і незрозумілим чином перевертає життя хірурга та його родини, знову «вкрав» увагу публіки у головних зірок — Коліна Фаррелла та Ніколь Кідман. Молодий актор не втомлювався повторювати в інтерв'ю, що Фаррелл «неймовірний як особистість», і що він «вчиться» у старшого колеги. «Ніколи не думав, що почую, як сам Колін Фаррелл запитає мене: „Ти з'їв мої снеки?“» — ділився молодий актор із журналістами.

Успіх у комерційному та артхаусному кіно та дружба з Фарреллом допомогли Кіогану зробити ще один великий крок у кар'єрі. Його новим наставником став ще один режисер із того самого списку — Мартін Мак-Дона, який дружив і багато працював із Фарреллом. Спеціально для Кіогана Мак-Дона написав роль у своєму новому проекті — трагікомедії «Банши Інішерина». Актор погодився на неї «без вагань та не читаючи сценарій».

У фільмі Мак-Дони Кіоган зіграв міського простака, який, за словами режисера, символізує душу цього місця. Партнерами Баррі по майданчику були знову Колін Фаррелл (вони навіть жили в одній кімнаті під час зйомок) та Брендан Глісон. Цього разу зігравши другорядного героя, Кіоган не лише вкотре отримав від критиків звання «викрадача сцен» — а й номінацію на «Оскар» за найкращу роль другого плану. Головною кіностатуеткою він поступився акторові Ке Хюї Куану («Все завжди і водночас»), але переміг у тій же категорії на BAFTA.

Ще один важливий проект у кар'єрі Баррі Кіогана — «Чорнобиль» Крейга Мейзіна, який вийшов у 2019 році і отримав «Золотий глобус» як найкращий міні-серіал. У ньому в актора невелика, але незабутня роль — громадянського призовника Павла, який допомагає ліквідувати наслідки аварії на Чорнобильській АЕС.

"Бетмен хоче, щоб ти зіграв Джокера, але нікому не кажи"

У 2019 році Баррі Кіоган дізнався від Коліна Фаррелла, що режисер Метт Рівз (2008-го на екрани вийшов його хорор «Монстро», а 2010-го трилер «Впусти мене» з Хлоєю Грейс Моретц) готується до зйомок «Бетмена». Сам Фаррелл отримав у проекті роль лиходія Пінгвіна. Кіоган з'ясував, що іншим антагоністом супергероя у виконанні Роберта Паттінсона буде Загадочник і без запрошення записав самопроби, хоча не бачив сценарію і не знав, що саме відбувається у фільмі.

Для зйомок короткого відео актор купив зелені підтяжки, казанок і тростину, найняв оператора та монтажера, а для місце вибрав готель. На відео він виходить з ліфта, рухається коридором, заглядає в один із номерів, а потім залишає його — закривавлений і задоволений. Пізніше Кіоган зізнався, що вигаданий ним образ — відсилання до «Механічного апельсину» Стенлі Кубрика.

«Я хотів зробити все у стилі Кубрика: симетрія, X [з підтяжок] на спині, квадратна дверна рама. Усе квадратне. Щоб було стильно та привабливо», — згодом пояснив актор.

Продюсер «Бетмена» Ділан Кларк відповів Кіогану, що роль Загадника вже запропонували Джону Гіллу (в результаті вона дісталася Полу Дано). Але через чотири місяці Баррі подзвонив його агент і сказав: "Бетмен хоче, щоб ти зіграв Джокера, але нікому не кажи".

Кіоган з'явився в образі клоуна-вбивці лише в одній сцені. Ці кадри не увійшли до підсумкового фільму, але пізніше з'явилися на ютьюбі — і зібрали півмільйона переглядів. Сіквел «Бетмена» вийде на екрани у жовтні 2025 року, але невідомо, чи Кіоган повернеться до ролі Джокера.

«Звичайно, я хотів би спробувати ще раз. Я виконав над образом Джокера величезну роботу. Якщо з'явиться можливість, я готовий. Але вони [продюсери] самі вирішать, і я маю це поважати», — розповів актор. А поки що, за його словами, він намагається отримати роль у наступній частині «Зоряних війн», яку зніме Тайка Вайтіті.

Кіоган завжди ставився до кіно про супергероїв не менш серйозно, ніж до артхауса. Ще у 2013 році, коли він знімався у серіалі «Кохання/Ненависть», актор написав легендарному автору коміксів Marvel Стену Лі у твіттері: «Будь ласка, зроби мене супергероєм». 2019-го Баррі отримав роль Друїга у фільмі «Вічні», заснованому на коміксах Marvel (суперздатність його героя — вміння маніпулювати розумами інших). Дізнавшись, що його затвердили, Кіоган ретвітнув цей пост Лі зі своїм коментарем і додав підпис: «Сила віри».

А ще завдяки любові до коміксів Кіоган познайомився зі своєю дружиною Елісон Сандро. Він зустрів її у барі і під час розмови похвалився, що грає супергероя у фільмі. Сандро не повірила: «Кого, Людину-павука?» Акторові довелося доводити, що він не бреше, і він показав селфі з Анджеліною Джолі зі знімального майданчика «Вічних». 2022-го у Кіогана та Сандро народився син, якого назвали Брандо — на честь героя дитинства Баррі.

«Я завжди хочу випробовувати себе»

У листопаді 2023 року вийшов "Солтберн" режисера Еміралд Фіннелл - перший великий фільм, у якому Баррі Кіоган зіграв головну роль. Це історія про скромного студента Оксфорда Олівера, який несподівано для всіх заводить дружбу з найпопулярнішим хлопцем на курсі — аристократом Феліксом (його грає зірка Джейкоб Елорді). Олівер стає одержимий новим другом і починає занурюватися в життя Фелікса та його багатої родини у маєтку Солтберн.

За словами Кіогана, доки він читав сценарій, увесь час думав, що «підписався на одну з найкращих речей» у своєму житті. Актор сподівається, що нарешті перестане бути просто талановитим другоплановиком:

Моя мета — із «викрадача сцен» перетворитися на зірку кіно. Чи зможу це зробити? Побачимо у «Солтберні». Це моя перша головна роль, і вперше мені довелося виявити справжню витривалість і повністю віддатись справі. Я завжди хочу випробовувати себе. "Крадіжка сцен" - це мило, але я більше не хочу, щоб про мене так говорили. Я хочу, щоб люди бачили мене та думали: «Цей хлопець може витягти весь фільм».

Зважаючи на все, справді може. Після виходу "Солтберна" критики писали, що Кіоган демонструє "виключно самовіддану гру", і "заради нього варто додивитися" кіно до кінця. Саму картину вони також оцінили досить високо - вона має 71% позитивних рецензій на Rotten Tomatoes.

Баррі Кіоган стрімко стає одним із найвиразніших акторів свого покоління. При цьому він ще дивується своєму успіху. За його словами, він досі подумки звертається до матері перед кожними пробами, всюди возить із собою її іграшкового далматинця та страждає від синдрому самозванця. А якщо в нього почнеться зіркова хвороба, то бабуся швидко виб'є її з нього.

Кіоган досі живе в рідному дублінському районі Саммерхілл і ходить до того самого бару. Його впізнають, але ніхто не ставиться до слави актора надто серйозно: його жартома називають «містер Голлівуд», просять почастувати випивкою і всіляко підколюють через знайомства із зірками кіно.

«Не думаю, що почуття „Срань господня, я в Голлівуді!“ колись минеться. Я лише дитина, хлопчина з району. Для мене це [успіх] завжди буде чимось сюрреалістичним», - зізнається Баррі Кіоган.