Фібі Бріджерс, Люсі Дакус і Жюльєн Бейкер збирають гігантські майданчики, випустивши лише один альбом. Спробували б повторити таке Бейонсе та Тейлор!
"Альбом року" за версією журналу NME, друге місце в рейтингу кращих альбомів Rolling Stone, друге місце в рейтингу Billboard, третє - The New York Times. Жоден важливий список найкращих релізів 2023-го не обійшовся без дебютної платівки the record інді-групи Boygenius. Фібі Бріджерс, Люсі Дакус та Жюльєн Бейкер знялися для обкладинки Rolling Stone, виступили на нью-йоркському стадіоні «Медісон-сквер-гарден», проїхалися Європою з цілою серією концертів на десяток тисяч людей кожен, зібрали сім номінацій на «Греммі».
Фібі Бріджерс, Люсі Дакус і Жюльєн Бейкер до Boygenius вже засвітилися як сольні виконавиці — всі вони грали інді-рок із явними відсиланнями до американського фолку, точно надихаючись Джоан Баез, Еліоттом Смітом та Нілом Янгом. Хоча їхні голоси та манеру написання складно переплутати, трьох співачок часто порівнювали одна з одною та ставили в один ряд. Тим дивніше, що у 2018 році вони зібралися у тріо, де ніхто не претендує на головну роль (на концертах вони доповнюють один одного, а не суперничають на сцені), а 2023-го випустили альбом the record, який став однією з найяскравіших інді-записів року.
Фібі
Фібі народилася у Пасадені, штат Каліфорнія. У дитинстві вона спостерігала «класичне домашнє насильство», відволіктися допомагала музика: платівки, яких у будинку Бріджерсів було багато, та акустична гітара, на якій вона почала грати підлітком. У середині 2010-х, ще навчаючись у старших класах, Фібі співала на бек-вокалі та грала на басу у місцевій інді-групі Sloppy Jane. 2014-го Фібі разом із гуртом знялася в рекламі п'ятого айфону: у ролику вона співає пісню Pixies «Gigantic». Гонорар від зйомок дозволив Бріджерс розпочати сольну кар'єру, зі Sloppy Jane вона пішла, але досі продовжує з ними працювати: сьогодні колектив видається на лейблі Бріджерс Saddest Factory та їздить у тури (восени 2023-го вони, наприклад, виступали на концертах у США разом із Pussy Riot).
Раян Адамс, відомий американський фолк-музикант, про якого писали, що він «занапастив» кар'єру не однієї фолк-співачки, помітив Фібі 2014-го. Як і з іншими виконавцями, від дружби Адамс швидко перейшов до стосунків, і вони були непростими. Раяну було 40, Фібі — всього 20. У 2018 році Бріджерс та ще сім дівчат звинуватили його в емоційному та фізичному насильстві. Перший великий хіт Фібі - "Motion Sickness" з її дебютного альбому "Stranger In The Alps" - присвячений саме цьому роману. Пісня починається зі рядка: «Я ненавиджу тебе за те, що ти зробив, але сумую за тобою, як дитина».
У 2019 році Фібі почала записуватися у складі дуету Better Oblivion Community Center — з іншим важливим фолк-музикантом, Конором Оберстом із гурту Bright Eyes (до цього він підспівував Бріджерс на дебютній платівці «Stranger in the Alps» (2017)). У проекту вийшов один студійний альбом, названий ім'ям гурту.
Головний трек Бріджерс з її другої платівки - "Punisher" (2020), - присвячений батькові. У «Kyoto» вона згадує, як розмовляє з ним телефоном під час туру: батько розповідає, що кидає пити, але вона йому не вірить. У кліпі на Фібі – комбінезон із кістками. Цей скелет надовго став головним елементом її сценічного образу — настільки пізнаваним, що підлітки навіть почали переодягатися в Бріджерс на Гелловін.
Особисті пісні Бріджерс – тривожні, розгублені – ідеально підійшли для перших тижнів локдауну. Альбом «Punisher» потрапив до списків найкращих релізів 2020 року, отримав три номінації на «Греммі» і хороші збори, хоча від починаючої інді-співачки ніхто не очікував такого успіху. Через три роки Фібі вже розігрівала Тейлор Свіфт під час її легендарного The Eras Tour.
Жюльєн
Жюльєн виросла поряд з Мемфісом, штат Теннессі — там почалася кар'єра Джонні Кеша, Елвіса Преслі, Роя Орбісона, Джастіна Тімберлейка та інших суперзірок. Вона росла в баптистській сім'ї, але мимоволі пішла всупереч християнським традиціям. Коли батьки застали її разом із дівчиною, батько дістав Біблію і почав зачитувати Жюльєн уривки з писання.
На її подив, батько вибрав глави, які доводять, що бог її любить. Унікальна історія для консервативної спільноти, де друзів Жюльєн за гомосексуальність відправляли на конверсійну терапію.
Підлітком Бейкер захопилася хардкор-і емо-сценою, грала панк. А ще багато пила і вживала рецептурні препарати, про що вона регулярно розповідає у своїх піснях. Увагу музичної преси вона привернула на початку кар'єри, у 2015 році. Її перший сольний альбом «Sprained Ankle» отримав хороші відгуки — критики оцінили щирість співачки, її емоційність і крихкість. У треку «Everybody Does» вона співає: «Ти втечеш, коли впізнаєш мене краще. Це нормально, усі так роблять». А в "Sprained Ankle" (вона починається зі слів "Хотіла б я писати пісні про щось, крім смерті") порівнює себе з марафонцем, який потягнув кісточку.
Як сольна виконавиця Бейкер менш відома, ніж Фібі Бріджерс, але серед її шанувальників є знамениті колеги, наприклад, вокалістка Paramore Гейлі Вільямс. У 2020 році вони записали спільний трек для сольного альбому Вільямс "Petals For Armor", а в 2023-му Жюльєн на прохання Гейлі записала власну версію пісні "Thick Skull" з останньої платівки Paramore "This Is Why".
Люсі
Третя учасниця Boygenius – Люсі Дакус – виросла у прийомній родині у штаті Вірджинія. Під впливом батька полюбила Брюса Спрінгстіна. Любила валлійський інді-поп колектив Los Campesinos! Сім'я Люсі теж була релігійною: майбутня співачка ходила до церкви та відпочивала у християнських таборах. При цьому Дакус із підліткового віку розуміла, що бісексуальна, але камінг-аут зробила лише у 20 років. В інтерв'ю радіостанції NPR вона розповідала про свою дружбу з Жюльєн і зізналася, що напарниця по Boygenius завжди добре розуміла її завдяки схожому досвіду. "Я квір, а решта не ваша справа", - каже Люсі. На відміну від сім'ї Бейкер, батьки Дакус вважають за краще не обговорювати її сексуальну ідентичність.
Після школи Люсі вступила на кіновідділення коледжу у Вірджинії. Розчарувавшись, кинула навчання та влаштувалася працювати у фотоательє. У вільний час писала пісні — 2016 року вони увійшли до її дебютного альбому «No Burden». Платівку допоміг записати друг Дакус із музичного коледжу Нешвілла, якому потрібен був матеріал для дипломної роботи.
Фолк-пісні про переживання дівчини, яка не до кінця зрозуміла і прийняла себе, оцінила і музична преса, і впливовий інді-лейбл Matador. Наступну платівку – «Historian» – Люсі випустила у 2018 році вже там. Головний хіт з неї, трек «Night Shift» - відверта розповідь людини, яка пережила перше розлучення. Лірична героїня не може визначитися, розбити обличчя своєму колишньому партнерові або поцілувати його, і вирішує влаштуватися на роботу в нічну зміну, щоб ніколи більше не бачити колишнього.
Третій і поки що найуспішніший альбом Люсі Дакус — «Home Video» 2021 року — винахідливіший. Гучні гітари тут чергуються з спокійнішими фолк-переборами: саме на цій платівці Дакус розкрилася як автор сильних, чіпляючих мелодій. Тексти її пісень присвячені не абстрактному коханню, а конкретним моментам з минулого співачки: дорослішенню, першому сексу, почуттям до дівчат та нездатності собі в них зізнатися. Все це, робить висновок Люсі, абсолютно нормально.
Хлопчики-генії
Люсі Дакус та Жюльєн Бейкер познайомилися у 2016 році на концерті у вашингтонському клубі. «Я зайшла до гримерки, а Люсі читала „Жіночий портрет“ Генрі Джеймса. Я відразу зрозуміла, що ми потоваришуємо», — згадувала в одному з інтерв'ю Жюльєн. Через місяць вона познайомилася з Фібі Бріджерс. Три співачки завели груповий чат, у якому ділилися сольними демозаписами, обговорювали повсякденні проблеми та просто підтримували одиодна одну (Жюльєн зізнавалася, що саме Люсі та Фібі допомогли їй подолати страх сцени).
2018 року вони знову виступили разом — і вирішили з такої нагоди записати спільну пісню. У результаті у них вийшов міні-альбом із шести треків під назвою «Boygenius». Це слово — «хлопчик-геній» — іронічно обіграє те, як до жінок досі ставляться в музичній індустрії. За словами Жюльєн, часто чоловіки, дізнавшись, що вона лесбіянка, починають ставитися до неї як до хлопця. Фібі зізнавалася, що їй не раз доводилося доводити колегам-чоловікам, що її думка заслуговує на увагу.
Boygenius чимось нагадує супергрупи 1970-х. Головний прообраз цього тріо — Crosby, Stills & Nash: колектив Девіда Кросбі, Стівена Стілза та Грема Неша, до якого регулярно приєднувався Ніл Янг. Свого «Ніла Янга» у Boygenius немає. Але є відсилання до його однофамільця, Ангуса Янга з AC/DC — як і він, Жюльєн одягає на концерти шорти з костюмним верхом. Вокаліст R.E.M. Майкл Стайп розповідав, що дебютна платівка гурту дуже сподобалася його хрещеницям. У відповідь Фібі Бріджерс заявила, що в цьому немає нічого дивного, адже альбом записаний "з двома моїми найкращими друзями".
Не так вже й важливо, хто з них написав якийсь рядок чи куплет. Але фанати всіх трьох виконавиць легко розпізнають у піснях фірмові прийоми кожної. Наприклад, впізнають у пісні True Blue почерк Люсі. Почують у «Emily, I'm Sorry» історію полігамних відносин Фібі, від яких постраждала дівчина на ім'я Емілі. Розпізнають у треку Anti-Curse типову пісню Жюльєн про страх смерті — про те, як вона мало не потонула в океані. Як і сольні записи кожної співачки, їхні спільні пісні про почуття. “Не знаю, чому я така. Недостатньо сильна, щоб бути з тобою», — зізнається тріо у своєму головному хіті «Not Strong Enough». Ну, у кого такого не було?
Але музика Boygenius не зводиться до одного лише нескінченного смутку. Половину з дванадцяти треків дебютного альбому The Record можна назвати розумною сатирою. Наприклад, у пісні «Satanist» дівчата по черзі пропонують хлопцю стати сатаністами та нігілістами.
Головний мотив усієї платівки — дружба трьох співачок. Часто в групах одна головна зірка (у разі Boygenius їй могла бути найвідоміша співачка — Фібі Бріджерс) привертає більше уваги, ніж інші музиканти. Boygenius вдалося цього уникнути: у будь-якому інтерв'ю вони говорять на рівних, на сцені ніхто з них не виглядає лідером, кожна має і основні вокальні партії, і партії бек-вокалу.
Вражаюче видовище навіть для тих, хто бачив все
Одних тільки гарних пісень сьогодні для успіху мало. У Boygenius є ще щось: незвичайна харизма. Достатньо подивитися хоча б одне інтерв'ю (а їх за цей рік вийшло кілька десятків), щоб у цьому переконатися: співачки безперебійно і мило жартують, збивають одна одну з пантелику несподіваними одкровеннями. Їхні інтерв'ю нагадують відеозаписи з архіву Nirvana, в яких Курт Кобейн із серйозним обличчям розповідає журналістам якусь несенітницю або булькає ротом, а Дейв Грол освідчується в коханні виноградинам. Недарма одночасно з альбомом Boygenius the record вийшов номер Rolling Stone, для обкладинки якого Фібі, Жюльєн і Люсі повторили легендарну фотографію Nirvana.
Фібі, Жюльєн і Люсі не мали ні забезпечених батьків зі зв'язками, як Біллі Айліш, ні кінокар'єри в дитинстві, як Олівія Родріґо. Об'єднавши зусилля, вони тричі помножили те, чого досягли поодинці: жодна з них не змогла б зібрати 20-тисячний стадіон "Медісон-сквер-гарден" у Нью-Йорку. Не кажучи вже про серію опен-ейрів у США та Європі цього літа, більше схожих на повноцінні фестивалі імені одного гурту.
Я був на одному такому концерті у Лондоні: це вражаюче видовище навіть для міста, яке бачив усе. Boygenius хочуть бути групою для людей, які поділяють їх цінності. Коли Жюльєн Бейкер запитує зі сцени, хто тут гей чи лесбіянка, їй відповідає добра половина двадцятитисячної юрби. Цей тріумф Boygenius вражає набагато сильніше, ніж успіх концертів Тейлор Свіфт або Бейонсе. Для співачок, які ще кілька років тому грали в тому ж Лондоні в залах на пару тисяч людей і випустили перший альбом лише цього року, це колосальний результат.
Коли бачиш, як легендарна фолк-співачка Джоан Баез, без якої не було б жодних Boygenius, вручає їм нагороду як найкращій групі року і освідчується у коханні, знову починаєш вірити у краще. Сім номінацій на «Греммі» підтверджують, що індустрія все ще цінує самобутню музику, вигадану без допомоги всюдисущих шведських продюсерів.
