Коли допомога стає обов'язком: як зберегти баланс і власну самостійність
Занурюючись у повсякденні обов'язки, ми часто приймаємо на себе роль невидимого героя, миючи підлогу вночі, коли вся сім’я спить, чи тягнучи сумки з магазину, поки чоловік та дорослий син насолоджуються тихим вечором перед телевізором. Сплачувати кредит за взяті гроші на автомобіль, житло чи ремонт – це наше часте бажання допомогти дітям. Однак, іноді це є не просто виявом турботи, а справжнім тягарем, що може виснажити не лише фізично, але й емоційно.
Іноді людина намагається рятувати всіх навколо себе, включно з колегами на роботі, рідними, найкращою подругою, чоловіком-алкоголіком. Роль доброї феї короткий час може приносити задоволення, але з часом це стає тягарем і може принести відчуття невизнаності і того, що вашу допомогу не цінують. А ще така поведінка робить оточення безпорадним, залежним, інфантильним, не пристосованим до життя.
Є фактори, що формують у людині сценарій поведінки, в якій її власні потреби завжди перебувають на другому плані.
Ось кілька можливих причин
- Низька самооцінка: людина може думати, що це єдиний шлях бути цінною чи визнаною.
- Соціокультурний тиск: на людину можуть впливати стереотипи, наприклад щодо "жіночих обов’язків".
- Сімейний досвід: виховання в сім’ї, де любов виявлялася лише в разі виконання конкретної справи чи завдання.
- Необхідність контролю: хтось бере на себе велике навантаження, вірячи, що це забезпечить кращі результати та допоможе уникнути проблем.
Що робити? Спочатку почніть із запитань до себе
- Чи важко мені?
- Чи роблю я більше своїх сил, чекаючи, що хтось врятує мене?
- Чи вмію делегувати обов’язки оточенню?
- Чи можу просити про допомогу?
- Чи не намагаюся робити за близьких те, що вони можуть зробити самі?
- Чи дозволяю іншим брати участь у розв’язанні поточних завдань і проблем?
Пропонуємо декілька дієвих порад
- Збалансуйте роботу, сім’ю, відпочинок, власні потреби й інтереси.
- Слідкуйте за часом, який ви приділяєте собі й оточенню.
- Навчіться чітко формулювати і висловлювати свої почуття, думки та потреби.
- Працюйте над самооцінкою та встановленням особистих кордонів.
- Зверніться до психолога / психотерапевта.
І головне - прийміть той факт, що ви не повинні все робити самостійно, адже це стає тягарем особисто для вас і не приносить користі вашим близьким.
