Екзокортекс. Когнітивні здібності на аутсорсі
Упродовж тисячоліть людський мозок був головним сховищем даних. Щоб збільшити «місткість» власної обмеженої пам'яті, люди почали розподіляти інформацію всередині своєї соціальної групи. Людина запам'ятовувала не тільки свою частинку інформації, але також і у кого в групі зберігаються інші факти та ідеї.
Завдяки цьому кожен міг користуватися даними колективної пам'яті, яка багаторазово перевершує його власну. Це давало можливість не витрачати ресурси для зберігання, а поглиблювати знання у сфері, за яку він відповідав. Такий розподіл інформації у соціальній групі називається «трансактивною пам'яттю», та працює як у сім'ї, так і корпорації.
Новий партнер
Але все змінилося з доступністю смартфонів та Інтернету. Вміст пам'яті інших людей втратив своє значення. Ми отримали в особі пошукової машини «Всезнаючого друга», який завжди поруч, постійно не спить і знає практично все. Він має актуальну інформацію, відповідає на наше запитання миттєво, нічого не переплутає і не забуде. Ми довіряємо йому роль зберігача даних, як раніше довіряли члену сім'ї чи другові. До чого це може призвести?
У пошуках відповідей на це питання вчені Бетсі Спарров з Колумбійського університету та Деніел Вегнер з Гарварду провели низку експериментів. В одному з них піддослідних попросили внести в комп'ютер факти, що легко запам'ятовуються, на кшталт цього: «Око страуса більше, ніж його мозок». Одній половині сказали, що інформація збережеться у комп'ютері, а іншій – що все буде стерте. Як ви вважаєте, хто значно краще запам'ятав дані? … Правильно, ті, хто вважав, що вони не збережуться на комп'ютері.
Вчені дійшли висновку, що люди розглядають комп'ютер як партнера з трансактивної пам'яті. Навіщо запам'ятовувати факти, якщо простіше запам'ятати папку, де вони зберігаються. Вони назвали цю цифрову амнезію Ефектом Google.
Ефект Google – це явище також відоме як цифрова амнезія. Суть явища ось у чому. Якщо ми знаємо, де знайти інформацію і коли для цього потрібно небагато зусиль, ми з меншою ймовірністю запам'ятаємо цю інформацію.
Інший експеримент показав, як люди вбудовують Інтернет у відчуття свого Я. Досліджуваних попросили відповісти на запитання, при цьому одна половина з них могла користуватися інтернетом, а друга мала відповідати самостійно. Потім випробуваним пропонували оцінити власні когнітивні можливості. Вражаюче, але самооцінка була вищою у тих, хто користувався інтернетом, навіть якщо вони повністю скопіювали дані для відповіді.
Вчені припустили, що використання Google дає людям відчуття, що Інтернет став частиною їхніх когнітивних здібностей. Результат пошуку сприймався ними не як скопійовані з сайту дані, а як інформація з власної пам'яті. Ця ілюзія і дозволила піддослідним приписувати собі результат роботи пошукової машини.
Наслідки делегування здібностей технологіям
Отже, що ми маємо?
- Багатьом здається, що вони знають дуже багато, хоча без доступу в Інтернет вони знають про навколишній світ зовсім мало.
- У той самий час Всезнающий друг витісняє необхідність обмінюватися інформацією з іншими людьми. Навіщо? Адже легше запитати у Google. Ми замінюємо трансактивні зв'язки з людьми на ресурси небаченої потужності.
- Вивантаження даних до екзокортексу кардинально змінює наші когнітивні процеси – пізнання, збереження та вилучення з пам'яті інформації. Ми поступово передаємо ці функції на аутсорсинг технологіям.
Екзокортекс ("екзо" - зовні, "кортекс" - кора головного мозку) - штучна зовнішня система обробки інформації, яка посилює когнітивні здібності людини.
Наш досвід змінює нас і ми підлаштовуємося під технології. Чого ж чекати у довгостроковій перспективі?
Самі вчені дивляться на це досить оптимістично, і припускають, що звільнення від необхідності пам'ятати факти дозволить нам використовувати ресурси мозку для більш важливих завдань. Вони сподіваються, що об'єднання нашого творчого потенціалу з «інтернет-свідомістю» дозволить створити кращий світ і не допускати помилок минулого.
