27-02-2024 Мистецтво 10995

Вірші про перемогу. Слова, які підтримають віру та силу духу під час війни

Вірші про перемогу. Слова, які підтримають віру та силу духу під час війни

У темні часи, коли війна ступила на наш поріг, українська душа знаходить розраду та силу у слові. Вірші про перемогу стають не просто римованими рядками, а й потужним емоційним зарядом, що надихає на стійкість, єднає й веде до омріяного тріумфу.

Вірші про перемогу до сліз

Вірші про перемогу до сліз

Вірш про перемогу короткий - це не просто римовані рядки, це те, що об'єднує нас. Це те, що дає нам відчуття єднання, співпереживання та віри у краще майбутнє.

***

І буде мир...
І вишні зацвітуть
У рідному моєму краї.
Лелеки добру звістку принесуть:
"Кінець війні, ми ворога здолали!"
І на світанку вмиється Земля
Ранковою холодною росою.
І буде чути пісню солов'я,
А не ревіння літаків над головою.
Підніме очі закривавлений Ірпінь,
Йому плече підставить сива Буча.
А Бородянка і Гостомель-побратим
Порушать тишу стогоном болючим.
Демидів враз прокинеться від сну,
Від болю ран ворожих окупантів.
На повні груди крикне: "Я живу!!!
Я витримав оцих потвор-мутантів".
Козаровичі, пошматовані вогнем,
Потоптані, знесилені і босі.
Тавровані ординським тим мечем
Піднімуть хвилю в морі стоголоссям.
І Димер, Катюжанка, і Синяк
Сплюндровані поганською рукою ката
Без сліз, бо їх давно уже нема
З колін устануть, бо прийшла розплата.
Почує це Іванків – сивий дід.
Вони його живого розпинали,
Він навіть не стогнав, він гордо переніс.
Його тортури дикі не зламали.
Чоло насупить древній наш Лютіж
Поранений, обстріляний, побитий.
Тримав він оборону, як справжній захисник,
Сміливістю своїх людей прикритий.
А Вишгород, наш славний волонтер!
І день, і ніч збирає поміч всім нужденним.
Ви очі бачили, отих святих людей,
У них вогонь добра горить священний.
Засяє сонцем Вишгородський край.
Підніметься з руїн моя країна,
Бо мужності такої світ не знав.
По силі духу ти одна така єдина.
Повернемось до мирного життя,
Запахнуть чорнобривці й рута-м'ята.
І мама заспіває "Котика-котка",
І принесе "від зайчика" гостинця тато.
(О. Горголь-Ігнатьєва)

***

В заплямованій кров’ю сукні,
Через випалені міста,
Крізь трагедію, біль і муки,
Залишаючи «нуль» зі ста,

Окропивши себе сльозами,
Несучи на руках дітей,
Дуже скоро ти будеш з нами,
В Україні, поміж людей!

Є важкою твоя дорога,
Але Бог тобі вкаже шлях.
Ми чекаємо, Перемого,
І у селах, і у містах!

Вся країна стиснула зуби
І тримає страшний удар.
Згинуть нелюди й душогуби,
Й разом з ними – московський цар!

Кожний клаптик землі святої
Згодом соняхом проросте.
Подолаєм пітьму в двобої –
Перемога до нас вже йде!
(В. Чорній)

***
А надворі сонечко і весна.
І не скажеш, начебто, що війна.
Тільки в серці щем, а в очах – сльоза,
Бо далекі гупання – не гроза.
Бо шляхами рідними ворог йде,
За собою смерть і біду веде.

Та не стане плакати наш нарід –
Бо ми сильний, мужній, козацький рід!
Разом переможемо! Слава Україні!
(Інна Тарасенко)

Читайте також: Сучасні вірші про війну в Україні

***

В моїй Україні сьогодні війна,
Небачена людством донині.
Весь світ пробудила страшна новина —
Вночі, о четвертій годині.

Моя Україна — вже сяйво пожеж,
Що сіють ракети і гради.
І танків колини повзуть по полях,
Мов з нір повилазили гади.

Моя Україна — Чорнобиля дзвін
І "Привид" у небі нестримний.
Це армія наша — безстрашний загін,
Це острів Зміїний.

Палає Херсон, Запоріжжя горить,
Маріуполь і Харків в руїнах.
Та з Києва голос: "Тримаймо стрій!
Моя Україно!"

Україно моя — Симеренковий сад
І слово Тараса-пророка.
Моя Україна не знає "назад",
Вперед її кроки.

Моя Україна — подолана ніч.
На попелі виросте колос.
Моя Україна — Зеленського клич
І Арестовича голос.

В крові захлинаються орки кремля —
На часі їх смертна година.
Засяє у Світі, як нова зоря, —
Моя Україна!
(Л. Федорова)

***

Причетність – це совісті сила

Не смій опускати руки,
Ти чуєш? Ні в холод, ні в зливу.
Почуй свого серця стукіт,
Відчуй у собі ту хвилину,
Коли в тобі сила збереться
В кулак, і ти знову до бою,
Лихе лиш тоді минеться,
Коли найсильніша є воля.

Не зітруться з пам’яті свічі,
Що вістрями дивляться в небо
Герої, сказавши, що треба
Заради життя і світла,
Щоб мирно сонце сміялось,
Земля по-новому щоб квітла,
Дитина у щасті купалась.

Щоб сни із жаху не снились
Усім, бо народжені жити…
А ми об’єднаймо всі сили,
Щоб встати з-під цього гніту.
ПРИЧЕТНІСТЬ – ЦЕ СОВІСТІ СИЛА
Війна терезами стала.
НАМ ТАК ПЕРЕМОГА ПОТРІБНА!
На інше не маємо права.
(Людмила ЯЦУРА)

Читайте також: Вірші про захисників. Слова подяки воїнам від дітей та слова шани загиблим героям

Слова про перемогу України

Слова про перемогу України

В епоху жорстокої війни, коли українська земля зазнала ворожої навали, слова про перемогу набувають особливого значення. Це не просто заклик до єднання, а й тверде переконання, що український народ, який бореться за свою свободу, неодмінно здолає ворога.

Слова про перемогу України - це заклик до дії, щира віра у тріумф добра над злом, світла над темрявою. Ці слова об'єднують українців, дають їм силу та натхнення йти далі до омріяного миру.

Україна переможе: 3 аргументи

1. Сила єднання.

Війна згуртувала українців як ніколи. Люди з різних куточків країни, з різним досвідом та поглядами об'єдналися заради спільної мети – захисту своєї Батьківщини. Це єднання робить українців непереможними.

2. Правда на нашому боці.

Україна бореться за свою свободу, за свою землю, за своє право на життя. Росія ж веде несправедливу, загарбницьку війну. Правда завжди перемагає, і це дає нам додаткову віру у нашу перемогу.

3. Ми віримо у свої сили.

Український народ має багату історію боротьби за свою незалежність. Ми знаємо, що можемо здолати будь-якого ворога, якщо будемо єднатися і вірити у свої сили.

Ці аргументи підтверджують, що перемога України – це не просто мрія, а й реальна перспектива.

Україна переможе: 3 твердження

1. Україна переможе, бо має незламний дух.

Історія знає чимало прикладів, коли українці давали відсіч загарбникам. Козацькі походи, повстання проти окупантів – все це свідчить про непереборну волю українців до життя на своїй вільній землі. Цей дух єднає людей з різних куточків країни, дає їм силу і стійкість у боротьбі за свою свободу.

2. Україна переможе, бо має сильну армію.

Завдяки мужності та самовідданості українських воїнів, які ризикують своїм життям, ворог зазнає значних втрат. Збройні сили України постійно вдосконалюються, отримують допомогу від світового співтовариства, що робить їх ще більш боєздатними.

3. Україна переможе, бо має підтримку світового співтовариства.

Увесь світ засудив російську агресію та висловив свою підтримку Україні. Це не лише гуманітарна допомога, а й санкції проти країни-агресора, постачання зброї та інші заходи, які роблять перемогу України ближчою.

Ці три твердження дають нам впевненість у тому, що Україна неодмінно здолає ворога.

Читайте також: Вірші про тата

Кращі вірші про війну

Кращі вірші про війну

Найліпші вірші про війну – це ті, що йдуть від серця. Не важливо, чи це вірші про перемогу, чи короткі строфи для підтримки бойового духу, чи слова про військових, які сумують за рідними. Найкращі вірші про війну – це ті, що написані щиро й емоційно, знаходять відгук у наших серцях.

***

Що ти маєш на увазі командире
Коли оцінюєш у 50% мої шанси вижити
Вціліти на цій війні?
Які саме 50% я маю віддати власній країні?
Може я маю віддати своїй любій країні ноги
А собі залишити руки?
Так це залюбки!
Беріть мої ноги
Ось вони.
Рук мені буде достатньо
Щоб тримати автомат лежачи в окопі
Щоб кидати гранати
Щоб зняти слухавку і викликати вогонь на себе
Щоб пригорнути власних дітей.
Шкода тільки що я вже ніколи не обніму
Найкращу в світі жінку
Свою дружину
Взагалі не хочу щоб вона бачила тих 50 %
Які залишилися від мене.
Може я маю віддати своїй любій країні очі
А собі залишити вуха
Щоб чути з якого боку лунають постріли
Щоб чути його кроки
Щоб встигнути підготувати гранати
І підірватися разом з ним?
Так це залюбки!
Ось вам мої очі
Це ліве а це праве
Дивіться не переплутайте
Правим краще цілитися і добирати мішень.
Вух мені буде достатньо
Коли сидітиму в інвалідному візку
В підземному переході сліпий і безногий
Проситиму милостиню
Щоб чути як заклопотані домогосподарки
Та інші чесні громадяни казатимуть
Як уже набридли на вулицях їхніх міст
Ті усюдисущі інваліди-бомжі
З дітьми з собаками через них
Ніде неможливо пройти
Звести б їх десь в одне місце
І обгородить.
А може командире мається на увазі
Половина мого життя?
Мені 35
Я на цілих два роки старший за Ісуса
Господи Боже!
Скільки всього можна встигнути за 2 роки!
Скільки разів поцілувати свою кохану
Скільки теплих слів сказати своїй мамі
Можна народити двох дітей!
Командире у тебе є діти?
У мене четверо!
Чотири дівчинки.
Оксана Зоряна Христина і Олеся.
Ми не планували так багато.
Але я хотів сина.
Але діти то таке щастя командире
Така щосекундна в душі радість!
Наступним мав бути син.
Якщо половину свого життя
Маю віддати своїй країні -
Ось вона ваша половина
Шкода лишень що свою половину
Я вже прожив.
Я ні про що не шкодую
Якби був знав
Трохи б інакше жив.
А я же ти командире?
Тобі 49
Виходить ти взяв кредит на життя
У власної країни?
А розумію
Якщо брати за межу 35
То щоб тобі дожити до 49
Третім з нами мусить загинути пацан
Якому 21.
Адже так командире?
Я правильно розумію?
Бо не можуть загинути двоє діток
Яким по 10,5?
Діти не мають братися в розрахунок
У цій диявольській арифметиці
У цій війні.
Не мовчи командире
Краще скажи що я маю робити зі своїм серцем
Яке гатить мені ось тут під ребрами
Наче кирзовим чоботом
Як я маю віддати своїй країні
50% свого серця
Коли воно й так на 100% належить їй?
Що я маю йому відповісти?
Ворожа артилерія "виручила"
Почався обстріл наших позицій
Далі кожен слухав лише власну зброю
І той якому 35 і той якому 49 і той якому 21.
(Борис Гуменюк)

***

І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.

Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми, а завтра - ви.
(Ліна Костенко)

Герої не вмирають...

Жінко,чого Ви плачете?....
Ваш син - герой...
Ви що - не бачите....
Ще цей хлопчина. І он той...
Героєм був мені завжди...
з тих пір, коли почав іти...
з тих пір, коли сказав він "мама"...
я так раділа...так ридала...
Від щастя сльози проливала...
так, ніби знала...ніби відчувала...
я так його тримала...так оберігала...
та все ж пішов...за іншу битись маму....
мені ж залишив вічну рану...
А я дзвонила, кажу: "Сину,
іди додому, бо там гинуть..."
А він: "Неправда...тут все мирно..."
Мені від того було дивно...
І я його чекала...так чекала...
він вернеться...я вірила...я знала....
І він приїхав не колись...а нині....
виходжу я...дивлюсь...
моє дитя у домовині...
"Як справи, синку? Ну кажи, як справи?..
Чого мовчиш... Не хочеш подивитися на маму?
Відкрий же очі...вставай...ти хочеш так лежати?
Втомився, певно...вирішив поспати....
Боже ... я тебе укрию..ти ж такий холодний...
живіт запав...напевно,ще й голодний...
ходи,я вже на стіл накрила...
Ходи, тебе чекає вся родина"...
А люди кажуть, що здуріла...
що мертву так трясу дитину...
Та що ті люди...що вони там знають...
Мій син - герой...
Герої не вмирають...
(Христина Полянська)

***
Іде війна своїм кривавим кроком,
Ординці нищать села і міста,
Та у боях запеклих і жорстоких
Народ на захист Батьківщини встав.

Вже чаша горя повниться по вінця,
Не можна, люди, звикнути до втрат:
Болить душа за кожного вкраїнця,
Та смерть дітей болючіша стократ.

Вмирають діти… Як звучить це дико!
Кого тепер смерть їхня не пройме?!
І крикнуть хочеться нелюдським криком,
Щоб світ здригнувсь і в жалості завмер.

Вмирають діти, українські діти –
Дивитись на таке немає сил.
І вже із потойбіччя, з того світу
Ми чуєм їхні тихі голоси…

Вмирають діти – йдуть у небо димне,
Бо навіть сонце ворог їм закрив.
Летять у піднебессі клином дивним,
Махаючи руками замість крил.

Безгрішні душі, чисті, непорочні –
У рай небесний всі вони летять
І дивляться своїм убивцям в очі
Як судді, що нічого не простять…
(Микола Савенець)

Короткі вірші для воїнів ЗСУ

Короткі вірші для воїнів ЗСУ

Вірші про війну до сліз оголюють жорстокість ворога, біль втрат і розлуки. Вони змушують нас співпереживати, відчувати єднання з тими, хто боронить нашу землю. Короткі вірші для воїнів ЗСУ стають молитвою за їхню безпеку та щирим виразом вдячності за їхню мужність.

***

Ти солдат і тепер захищаєш,
Рідний край від московських катів.
Нечисть бісівську геть проганяєш,
Що зі зброєю вдерлася в дім.
Знаю, синку, ти скучив за мною,
Та за рідним будинком своїм.
Бог почує молитву ту мою,
Повернешся додому живим.
Вірю, буде твоя перемога,
Та майбутнє щасливе життя.
В Україну я вірю та в Бога,
І чекаю на тебе щодня.

***

І зима не зима
і війна не війна
Назбирала смертей
як зерно на жнива
Натрусила нам сліз
мов травневим дощем
Для війни це каприз
І вона хоче ще
І відважні доньки
і найкращі з синів
Від'їжджають на Схід
у обійми війни
У обіймах зими
там де грім канонад
Кожен іншому ворог
кожен кожному брат

І війна не війна
закінчились слова
І країна німа
та жива ще, жива!
(Анатолій Хромов)

Повертайся живим

Ти, головне, повертайся додому,
Врешті знімай запилюжені берці
І вчися наново жити потому
З перепрошитою вірою в серці.
Ти, головне, повертайся, здолавши
Чистого зла непрожований стогін,
І відпускай цю ненависть назавше
Посеред мирної тиші густої.
Ти, головне, повертайся тим шляхом,
Що вбереже твої душу і тіло.
Чорна земля із розпеченим пахом
Тільки дощу, а не крові хотіла.
Ти, головне, повертайся до мами.
Десь там сивіючи за видноколом,
Матері тужать і дружать домами,
Що пахнуть ніжністю та корвалолом.
Ти, головне, повертайся назовсім
І народи-посади-споруди, а
Вже у твоєму дітиську курносім
Виросте радість, нова і правдива.
Ні, ця війна не потрібна нікому.
Так, ми її не пробачимо, себто
Перемагай і вертайся додому.
Просто живим повертайся, і все тут.
(Ірина Цілик)

***

Збройні сили України —
Слава, гордість, міць країни!
Захищають мир, свободу
Служать рідному народу!
Щира шана і подяка
Хлопцям, молодим солдатам,
Що строкову службу чесно
Сприйняли, як борг почесний!
Матері й батьки шановні
Вихованням послідовним
Відчуття патріотизму
І повагу до Вітчизни
У серцях синів зростили —
Вартувати відпустили
Мирну, вільну і єдину
Незалежну Україну!

***

Воїне, лицарю славний,
Ти зброю тримаєш в руках,
Щоб на нашу країну-державу
Злий не позарився враг.
Будь мужній і будь достойний
Ти слави своїх батьків,
Відважний вкраїнський воїне,
Нащадку славних віків.

***

Землю мою захищено.
Вкрадене відвойовано.
Ворога в попіл знищено.
Спокій наш гарантовано

Доблесними солдатами.
Лицарями незламними.
Хлопцями та дівчатами.
Захисниками славними.

Жили вони звичайними,
Просто людськими долями.
Стали національними
Воїнами-героями.

Шана на віки вічні їм!
Честь і хвала нескореним!
Слава полеглим і живим!
Схилимо, браття, голови!

***

Героям країни,
Воїнам світла –
Захисникам України,
Що мужньо боронять нас
Від супостата,
Ні танком, ні градом
Вас не залякати.
Всім тим що життя
Не шкодують віддати –
Низький вам уклін,
І велика подяка!

Вірш про перемогу для дітей

Вірш про перемогу для дітей

Вірші про перемогу для дітей – це промінчик світла у темряві. Їхні щирі рядки дарують віру у щасливе майбутнє, де панує мир, а український дух сягає нових висот.

***

Весна змінила цьогорічні плани:
Щитом зі снігу вкрилася в імлі,
Немов забинтувала свіжі рани
Катованої ворогом землі.

З-під снігу пролісок проклюнувсь голий –
Частить від холоду серцебиття…
Цей ніжний паросток – тонкий і кволий,
Та в нім – невтримний поклик до життя.

Така невичерпна жага любові
В цій квітці, постраждалій без вини,
Що світлий дух її напоготові
Прискорити агонію війни.

Життєвий пагін пробиває мури:
Народжується в укритті дитя…
Звучить спів миру в Божій партитурі,
І Віра переможе небуття!
(А. Триш)

***

Хіба можна таке пробачити?
Ви забрали у мене хату,
Вже ніколи не усміхатимусь,
Бо немає і мами, й тата...
Хіба можна таке пробачити —
Ваші танки, ракети, міни?
Вже немає у мене братика,
Він слухняним був...та загинув...
Хіба можна таке пробачити?
У підвалі живі та мертві...
От би хлібчика хоч окрайчика,
І водички, та ще цукерку...
Хіба можна таке пробачити?
Я ж маленька іще дитина...
Та дорослою зразу стала я...
Ворог нищить усю країну...
Я все ж виживу. Постараюся.
Сонця промінь ясний побачу.
Закарбую навічно в пам'яті
І ніколи вас не пробачу!!!
(Т. Строкач)

***

Повертайся, татусю, скоріше, 
Вся родина на тебе чекає.
Ми з тобою ще вивчимо вірші,
Переможе народ наш, я знаю! 

Я люблю тебе дуже, мій татку,
І молюся за тебе до Бога.
Та Небесного Тата прохаю: 
"Отче Наш, нам пошли перемогу!"
(Ю. Забіяка)

***
Я навчусь марширувати.
Виросту — піду в солдати.
Буду справжнім вояком.
Вивчусь на артилериста,
Або стану я танкістом,
А ще краще — моряком.
А допоки вчусь у тата,
Україну захищати.
І, як він, як наш дідусь,
Я нікого не боюсь.
Дід мій в армії служив,
Тато в армії служив.
Я служити теж піду,
І я їх не підведу.
На землі або на морі
Я стоятиму в дозорі,
Батьківщину не віддам
Злим, підступним ворогам.
Тато каже: «Молодець!
Справжній синку, ти боєць!»

Вірші про Україну

Вірші про Україну

Вірш про Україну до сліз - це душа українського народу, його щирість, його віра і надія. Ці вірші оспівують красу рідної землі, велич її історії, силу українського духу.

Усе моє, що зветься Україна

Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,-

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є - дорога, явори,

усе моє, все зветься - Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.
(Ліна Костенко)

Живи, Україно

Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!..

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

До суду тебе не скують ланцюги,

І руки не скрутять ворожі:

Стоять твої вірні сини навкруги

З шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі на шаблях

І жити, і вмерти з тобою,

І прапори рідні в кривавих боях

Ніколи не вкрити ганьбою!
(Олександр Олесь)

Можливо, знову загримлять гармати…

Можливо, знову загримлять гармати,
І танк зімне пшеницю на лану,
І буде плакать і журитись мати,
Коли сини ітимуть на війну.

І хтось востаннє поцілує милу,
І хтось сльозу непрохану змахне,
А може, дехто втратить віру й силу,
Своє життя рятуючи одне.

Але не я… Я квизнути не стану,
Хоч як не буде боляче мені, —
За нашу землю, дорогу й кохану,
Я рад прийнять на себе всі вогні.

За тих дітей, що бігають до школи,
За матерів, змарнілих у труді,
За рідні наші верби довгополі,
За наші дні, прекрасні й молоді.

І тут ні сліз, ні відчаю не треба,
І тут не треба страху і ниття —
Живе лиш той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя.
(Василь Симоненко)

Гарні вірші про військових

Гарні вірші про військових

У цю важку годину, коли війна ступила на наш поріг, вірші про військових набувають особливого значення. Це щирі слова вдячності та шани тим, хто ризикує своїм життям, захищаючи нашу землю. Це гімн мужності й героїзму, заклик до єднання та віри у перемогу.

***
А сльози душать, бо вони вже тут
Вони вже вдома! Дякуємо Богу!
Роки́ останні – нелегкий маршрут,
Та все ж тепер це – крок до перемоги!

А сльози душать – ось уже й вони,
І біль і щастя злились воєдино
Вернулись рідні, дорогі сини,
Їх зустрічає мама Україна!

А сльози душать, Господи нехай
Оце повернення віщує перемогу,
«Героям слава!!!» – лине аж за край,
І Україні слава, СЛАВА БОГУ!
(Г. Британ)

***

Тихо плакала ніч за вікном,
Розриваючи тишу надвоє,
Біля ліжка, з підбитим крилом,
Ангел зраненого героя…

Вчора обстріл, він мужньо стояв,
Відганяючи кулі злобні,
Нині тільки на мить задрімав,
Знову бій, знову бій холодний…

Затуляв від вогню бійця,
Огортав на морозі теплом,
Таки ранили… Біль… Швидка…
Ангел поруч з підбитим крилом…

Цілу ніч хірург у лікарні,
Над героєм старанно трудився,
Поруч тихо зморений ангел,
За героя невтомно молився…

«Все, закінчили, буде жити»,-
Тихо мовив хірург над ранок,
В очі ангелу подивився :
«Дай і твої зашию рани…»

Здивувався змучений ангел:
«Як ти знаєш? Я ж безтілесний?»
«Він не вижив би ,тому знаю
Що ти тут , мій друже небесний…

Щиро дякую я без тебе,
Не зумів би його підійняти,
Донеси подяку до неба,
Відпочинь, я буду пильнувати…»

Задрімав замучений ангел,
Відновив загублені сили,
Щоб над своїм бійцем вже зранку,
Підійняти зміцнені крила…
(Г. Британ)

***

Славна історія у Батьківщини моєї,
Багато різних подвигів присвятили їй.
І під мирним небом, і в боях війни
Відвагу проявляють Захисники Країни!

Льотчики – герої і артилеристи,
Моряки, зенітники, браві танкісти,
Десантники, сапери, піхота і зв’язківці,
Розвідка, прикордонники і кавалеристи!

А ще мед.служба, кухня польова,
Ну і дуже важлива пошта фронтова,
Багато в ній специфіки – Армія велика,
Сильна, надійна – ось вона яка!

Доблестю і честю Батьківщині служити,
Їй оплотом потужним і опорою бути –
Це не для кожного, тут потрібно покликання!
Захисники Вітчизни, уклін вам і визнання!

***

Вони не святі
і всі про це знають,
Святими стають
в потойбічнім житті,
Там в синім небі,
де хмари літають,
Де святість вимірюють
на власнім хресті.

Вони не пророки,
вони не шамани,
Не відьми розкуті,
не чаклуни,
Їх чари – лиш тіні,
пролиті в омани,
Під подихи смерті
і запах труни.

Вони не одвічні,
смертні і грішні,
Різних молебнів,
різних церков,
Та спільної віри,
як вісті невтішні
Друзів приковують
до смертельних оков.

Вони не актори,
не герої романів,
Без відліку слави,
без міри ціни,
Воїни світла,
полонені туманів,
Привиди миру
в обіймах війни.

Вони на святі,
і всі про це знають,
Їх сутність освячена
в справах простих,
І ми їм радіємо,
коли вони сяють,
Та віддано молимось,
як на справді святих.

Віримо в перемогу

Віримо в перемогу

Вірші про перемогу, про війну, про наших захисників – це не просто слова. Це – сучасна душа українського народу, його віра, надія та незламний дух. Ці твори згуртовують українців, дарують відчуття єднання та ведуть до омріяної перемоги.

Пам'ятайте, що українська душа незламна, а наше слово – сильне. Разом до перемоги!


Читати також