22-02-2024 Розваги 12054

Вірші на останній дзвоник. Привітання та щирі побажання випускникам

Вірші на останній дзвоник. Привітання та щирі побажання випускникам

Останній дзвоник – це не просто свято, це символ закінчення одного етапу життя та початку нового. Це день, коли випускники прощаються зі школою, з учителями, з друзями, з дитинством. Це день, коли вони роблять перший крок у доросле життя.

Цього року свято останнього дзвоника буде особливим. Війна, яка йде в Україні, внесла свої корективи в життя школярів. Багато дітей змушені були покинути свої домівки, навчатися онлайн. Але, незважаючи на всі труднощі, вони успішно закінчили школу.

Вірші для випускників на останній дзвоник

Вірші для випускників на останній дзвоник

Останній дзвоник – це свято, це день прощання і початку. Це день, коли ми йдемо у нове життя і беремо з собою знання, дружбу та любов.

От скінчились уроки, скінчилось навчання

От скінчились уроки, скінчилось навчання,
Розставання надходить нам час.
І звучать найщиріші і милі вітання
Й побажання найкращі для нас.
На лінійку зібралась уся наша школа
Й пролунає останній дзвінок.
І проляжуть дороги аж за виднокола,
В серці лишиться кожен урок.
Стільки років ми стежку до школи топтали
І по снігу й по щедрій росі.
В рідній школі росли і знання здобували
І дружити навчилися всі.
А тепер, ніби птахи, гніздо покидаєм,
Щоб пізнати життя й дивосвіт.
Прощавай, рідна школо, ми вже відлітаєм —
Нам бентежних сімнадцять літ!
Тут лишаєм дитинство і спогади чисті.
І йдемо в невідомі світи.
Рідна школо! По доброму і урочисто
Рідним вогником з вікон світи!
Ми виходимо звідси вершини долати
Та робити нові відкриття.
Рідна школо! Ми будем тебе пам’ятати
Кожен день, кожен раз — все життя!

(Надія Красоткіна)

Останній дзвоник

Лунає малиново в школі дзвоник
Для учнів це фінал сумний і старт…
Лишитись і в дитинстві не дозволить,
Й дорога їх чекає непроста.
Частіше серце б’ється в юних грудях:
Стривожив вальс шкільний випускників,
Бо дзвоника такого вже не буде
Ніколи. Й через тисячу віків.
Весна дарує квіти їм червоні
І жовті, і бузково-голубі…
Сльозу й дитинство ненароком зронить
Та й полетить на крилах голубів…
І затуманять сльози мамам очі,
Й слова чомусь у горлі застряють,
Адже попереду тривожні дні і ночі…
Їх діти враз доросліші стають…
(Ганна Верес (Демиденко))

Прийшла пора з гніздечка відлітати

Ну, от і все… Закінчились уроки
І перед нами зараз сто доріг.
Ми зробимо останні наші кроки
І свій шкільний покинемо поріг
Уже назавжди. Ми повиростали,
А тут дитинства нашого пора.
Цієї миті ми усі чекали,
Та в школі все для нас було, мов гра.
Тут сміх і радість, щирі друзі, мрії,
Пісні веселі, перші почуття.
І сподівання чисті, і надії,
І світлі роки нашого життя…
А далі в кожного уже своя стежина,
Свій вибір, доля і свої путі.
Та в серці школа лишиться єдина,
Її ми не забудемо в житті.
Бо тут ми світ цікавий пізнавали,
Дружити вчились, жити між людьми…
Тут дужі клени листячком шептали.
Росли в теплі, в добрі й любові ми.
Прийшла пора з гніздечка відлітати,
Прийміть уклін доземний, вчителі.
Ми хочемо сьогодні вам сказати,
Що ви — найкращі люди на Землі!

(Надія Красоткіна)

Випускникам

Випускники, наче лелеки, зібрались в вирій відлітать
В дороги ранні і далекі, серця Вкраїні щоб віддать.
Щоб на олтар знання покласти, вклонитись рікам і полям,
І на дорогах щоб не впасти, не зрадить школі й вчителям.

А потім зграйно, журавлино колись злетітись в рідний край,
Де скуштували смак полину, і де відчули справжній рай…
Де вам чуже своїм здавалось, звідки черпали ви тепло,
Де все ласкаво посміхалось, і всім так весело було.

Тепер ви вільні, і в дорогу вас кличе зоряна блакить,
Вклоніться рідному порогу, я знаю, серце в вас болить
За прикрі погляди і речі, за грубе слово навісне…
Тепер, мов зграї ви лелечі, до сліз доводите мене.
Бо долі ваші загадкові, і ще не знаний їх політ.
Візьміть, на щастя, по підкові і мчіть чимдуж у білий світ!

(Тетяна Лісненко (зі збірки «Гойдають соняшники небо»))

Випускникам від першого вчителя

Ви дорослі, красиві, натхненні,
Кращі з кращих на цілій землі.
Не тримайте синицю у жмені,
Хай вас кличуть удаль журавлі.

Ви до мрій своїх линьте крилато,
Не спиняйтеся, щоб не було...
Хай удачі в вас буде багато
І людське зігріває тепло.

А життя — це робота і диво.
В нім печалі і радощі є.
Йдіть упевнено, вперто, сміливо,
Вибирайте найкраще, своє!

Але, щоб усміхнулося небо
І удача жадана прийшла,
Самостійно трудитися треба,
Наполегливо, в поті чола.

Бо життя — це серйозно, не жарти,
Що посієте — те й зберете.
Манни з неба чекати не варто,
Ви завжди пам’ятайте про те.

(Надія Красоткіна)

Останній дзвінок

Дзвінок останній продзвенить
Й прощатися з дитинством треба,
Чого ж ти, серденько, щемиш?
Попереду  -  життя і небо!

До нього ж прагнув ти щодня:
Я не дитя, я вже дорослий,
Вже не бридке я каченя,
Вже вище татового зросту...

Було то вчора, як туман:
Шкільне життя, дитячий гамір,
Були то правда чи обман,
Дзвінок – сигнал, на пробу камінь.

Попереду останній крок,
Зусилля розуму і волі,
Попереду один ривок –
Й ти сам на сам:
Лиш ти і воля.

Попереду життя моря,
Бурхливі ріки й океани,
Там тата й мами вже нема,
А вчитель лиш у згадці стане.

І ти, як юне пташеня,
Стоїш на зламі, краю скелі,
Стоїш на кінчику гнізда,
Де звик горнутися до нені...

Дзвінок останній продзвенить:
Пора розправити вже крила,
Востаннє школу облетіть...
Мелодія сумна і мила ...

(Леонід Дебелий )

Зворушливі вірші про школу до сліз

Зворушливі вірші про школу до сліз

Школа – це місце, де ми зустрыли своїх перших друзів, уперше закохалися, здобули перші перемоги та поразки. Шкільні роки – це найкращий час у житті. Це час, коли ми безтурботні, віримо в чудеса, мріємо про майбутнє. Останній дзвоник – це день, коли ми прощаємося зі своїм дитинством і стаємо дорослими.

Школа

Школа — велика дитяча країна,
В ній відкривається білий наш світ.
Тут пізнає себе кожна дитина,
І відправляється звідси в політ.
Знань надається тут першооснова,
Жити, дружити учились ми в ній.
Школу скінчили та линемо знову
В дзвінкоголосий і радісний рій.
В школі так щиро сміятися вміли,
Рішення легко приймалися в нас.
Впевнено всі ми до мрії летіли...
А повернутись не сила й не час...
(Надія Красоткіна)

***

Останній дзвоник пролунав.

Він довгий час нам всім співав:

Він кликав на урок, з уроку,

І так було щодень, щороку.

Ми вас вітаємо. Прощайте,

Про нас усіх не забувайте,

Ви педагоги — вищий клас,

Ми щиро любимо всіх вас!

***

Школо наша, школо,
Приголуб нас, мила,
Пригорни усіх нас,
Як голуб під крила.
Ти нас всіх научиш,
Як у світі жити,
Як зло оминати,
Як добро чинити.
Бджілоньки — на квіти,
Дітоньки — до школи,
Там збирають мудрість,
Як мед в полі бджоли.
(М. Підгірянка)

***

Дитинство в школі — це чарівні роки!
Тут радість і щоденні відкриття,
Веселі витівки й цікаві всі уроки,
А от попереду іще усе життя!
У школі вчителі і друзі щирі,
Веселий гамір, дивовижні дні,
І ти летиш, летиш у цьому вирі,
Й летять у білий світ нові пісні.
Й твоє дитинство сповнене надії,
Де кожен крок новий — це висота.
Лиш тут народжуються перші мрії,
Й любов тут перша, щирість, доброта.
(Н. Красоткіна)

Вірші для першокласників на останній дзвоник

Вірші для першокласників на останінй дзвоник

Ось і промайнув ваш перший рік навчання, далі буде ще цікавіше. Ви подорослішали за цей час і багато чому навчилися, але попереду - довга дорога знань.

***

Весело всміхається травень,

Бо скінчилась навчання пора

І зібралась на дзвоник останній

Вся весела шкільна дітвора.

Цей день у травні справді особливий,

Весна усіх вітає залюбки,

І учні всі сумні, але щасливі…

Увага всім! Тепер ми другокласники!

***

Нам завжди було цікаво,

Ми стали, мов одна сім'я.

Життя проходило яскраво

В країні - школа на ім'я!

Це наша — початкова школа,

Усе тут радістю бриніти.

Шум, радість, щастя, гра довкола

Нам тут цікаво жити!

*** 
Позаду ваш перший клас, 
Позаду - останній. 
Нехай чого вчили вас - 
Не мине безслідно.

Смішні вірші про школу

Смішні вірші про школу

Останній дзвоник – це день, коли ми можемо посміятися від душі над своїми шкільними пригодами.

Останній дзвінок

У чарівний світлий час
Ми прийшли вітати вас!
Кажуть — вам сімнадцять літ
Й ви усі ідете в світ!

А малі ж, як ми були,
Як у перший клас ішли.
А тепер попідростали —
Просто тьоті й дяді стали!

От тепер вам буде класно!
У житті — все просто й ясно.
Світить сонечко вгорі,
Ти ж гуляй хоч до зорі!

Вже не гризтиме морока,
Що не вивчені уроки.
А за двійку мама й тато
Вже не будуть діставати!

Ти попробуй їх дістати!
Треба ще на стільчик стати.
Он якої вишини...
А які у них штани!

Більші в два рази за тебе,
Хлопці ж витяглись до неба!
І з такої висоти
Видно їм усі світи!

Всі красиві, ясноокі
В плечах — метр, такі широкі.
І тепер у тих хлоп’ят —
Туфлі номер сорок п’ять!

Ось такий собі портрет,
Ще й піджак, немов намет.
Ми приміряли одного —
Скільки ж нас вмістилось в нього!

Може шість, а може й сім,
Місця ж вистачило всім!
Ось які ті хлопчаки,
Українські козаки!

А дівчата, мов з роси,
Небувалої краси!
А розумні — всі таланти,
На голівках пишні банти.

Зав’язали їх востаннє
На урочисте прощання.
Й розійдуться між людьми —
Більш не будуть вже дітьми...

То ж ми шлемо всім вітання
І найкращі побажання.
Будьте сильні і сміливі
І, звичайно, всі щасливі!

Ну, та слів уже доволі —
Ми лишаємося в школі.
Обіцяємо завзято —
Ми з вас приклад будем брати!

(Надія Красоткіна)

Закони фізики

Урок останній. Сил немає.
Петрусь на фізиці дрімає.
Хапає сон обох із другом.
Аж тут як гаркне хтось над вухом.
Підняв учитель друзів сонних,
Питає фізики закони.
Малий встає ліниво й кволо,
Бурмоче щось, бо стисло горло.
По класу зирка. Та на лихо
Сидять усі, як миші, тихо.
— Скажи хоча б ім’я! Подумай!
Ну хто закон якийсь придумав?
Стоїть, як стовп. Мовчати ліпше.
Та ляпнуть хочеться мудріше:
— Конкретно я не зміг згадати.
Якісь, напевно, депутати…

Зарядка

Питає вчителька Зорянку:
— Скажи мені, як можеш, чесно,
Чи робиш зранку ти зарядку?
Мала хвалиться: — Роблю, звісно.
У тої усмішка широко:
— Які ж ти робиш вранці вправи?
— Спочатку кліпну лівим оком,
А потім кілька раз ще правим.

Генеалогічне

Вивчає нині клас про родовід, родину.
На задній парті сон хапає враз людину.
Підняла вчителька його й питає звично:
— Яке у тебе древо генеалогічне?
Стоїть, зітхає, морщить лоба той даремно.
А збоку шепче хтось: — Кажи, що дуб, напевно.

Закони фізики не діють 

Об'єм учили в школі діти.
Один хитрун, що звавсь Андрієм
Схотів на сміх усіх підняти,
Бо він мудріш. І мислить вміє.

Хитрун у вчителя питає:
— Чи чудеса таки існують?
Доведу, що в житті буває,
Закони фізики не діють.

Порожню банку можу взяти,
Нехай три літри в неї входить,
Але ні всипати, ні вляти,
Ніяк наповнить не виходить.

Сказав учитель всім відкрито:
— Не знаю, як таке утнути,
Якщо порожня й не закрита,
То це ніяк не може бути.

— Ось приклад вам ще свіжий досі:
В житті є правило залізне:
Як голова порожня зовсім, —
Нічого в неї не залізе.

Вірш-подяка батькам на останній дзвоник

Вірш подяка батькам на останній дзвоник

Батьки, дякуємо вам за те, що ви завжди вірили в нас, що ви завжди були поруч і завжди нас підтримували. Ми не могли б досягти успіху без вашої допомоги. Ми любимо вас!

Вітання від батьків

З шкільного найріднішого порогу,
З найкращої юнацької весни
У добрий час, у світлу путь-дорогу
Благословляємо вас, доньки і сини!
І хлібом-сіллю радо проводжаєм,
Щоб вам жилось в достатку і теплі.
Ми від душі вам, діточки, бажаєм
Любові, миру, щастя на землі!
(Надія Красоткіна)

***

Ми до батьків сказати хочем слово

І привітати хочем від душі,  

Подарувати пісню їм чудову,

Найкращі прочитати їм вірші.

В житті ще буде іспитів багато,

Ми їх складемо, буде все гаразд!                        

Чого ж ви зажурились, мамо й тату?                    

Це ж наша зрілість вже прийшла до нас!

Хоча б яку не вибрав я дорогу,

Хоча б якими не пішов шляхами,                          

Я через терни горя й бід

Я завжди повернусь до мами.

Спіши до неї крізь літа

Шануй, люби, не дай тужити,                                                

Бо лиш вона – і рідна, і свята

З тобою вічно буде жити.

Любий батько - глава мого роду,

Ти навчив розуміти і зло, і добро,                           

Де не буду - до тебе прийду на пораду,

Знайду вірну стежину, як би там не було.

Ти за нас, татусю, не журися,

 На славу й честь благослови синів.

 Будь певний, батьку, весело всміхнися!               

 Ми ще повернем славу козаків!

Ми, молоді, здорові, духом сильні,

 І перед нами — тисячі доріг!

 Збудуєм щастя в Україні вільній,

 То ж дай в дорогу, мамо, оберіг!                              

Той рушничок, що вишитий узором,

 Щоб нас від зла й біди оберігав.

 Давав наснагу і поїв здоров’ям,

 До рідної світлиці повертав.  

*** 
Батьки наші дорогі! 
А пам`ятаєте, як привели нас в перший клас? 
І як уроки з нами ви вчили, 
І пояснювали нам з разу в раз. 
Домашню роботу робити допомагали, 
Вірші разом з нами ви вчили, 
Потім щоденник наш перевіряли, 
І за дванадцятки нас хвалили! 
Але ось закінчили ми школу, 
Дзвенить останній наш дзвінок, 
Йде вперед ми, до життя нової, 
Ще не знаємо, що нас чекає: 
Які труднощі, які випробування, 
Який там, в новому житті, буде поворот, 
Батьки, спасибі говоримо за ваші ми старання! 
Спасибі, дорогі, вам за все!

Короткі вірші на останній дзвоник

Короткі вірші на останній дзвоник

Привітання з останнім дзвоником може бути лаконічним та ємним.

Випускники

Між степами, між лісами,
Тільки вийдеш на поріг,
Пролягають перед нами
Просто тисячі доріг.
На яку із них ступити,
Щоб удачу принесла?
Щоб у щасті потім жити
І щоб доля розцвіла...
Доле, будь до нас прихильна,
Дай в житті дороговказ.
Щоб була в нас доля вільна
Й сонце сяяло для нас...
(Надія Красоткіна)

***

Ах, шкільні мої роки!
Я буду пам’ятати вас завжди!
Як в перший раз я в клас прийшов
І як друзів я тут знайшов.
Вчитель перший, що вчила читати,
Була мені як рідна мати.
Як швидко роки пролетіли,
Ми всі трохи подорослішали.
Ми будемо школу з сумом згадувати,
Про зміни та канікули мріяти.
І вас, рідні вчителі, не забудемо
І довго зберігати в пам’яті ваш образ будемо!

*** 
Пролетіли роки непомітно - 
До побачення, школа назавжди! 
Знай, хвилину розлуки цю 
Ти забути не зможеш ніколи! 
Втілити мрію свою старайся 
І у велике життя сміливіше йди! 
В дружбу вір, в собі не сумнівайся -
Чекають успіх і щастя попереду!

*** 
Всім школярам - щастя і радості, 
На роки, століття вперед! 
Вчителю - мудрості, доброти, 
Нехай святий буде шкільний поріг!

*** 
Доріг вам щасливих і легких завдань, 
Чудесних знахідок і нових перемог! 
Вас із закінченням школи вітаємо, 
Звершень великих і життя без бід!

Вірш для вчителя на останній дзвоник

Вірш для вчителя на останній дзвоник

Вчителі, дякуємо вам за вашу працю. За те, що ви навчили нас. Ми ніколи вас не забудемо!

***

Любов, тривога є в очах —

Дитина школу покидає.

Якась непевність, навіть страх,

Що далі там її чекає?

У школі ж просто так було:

Там друзі, вчителі, уроки,

Порядок, сонце і тепло…

І от у невідомість кроки…

Та буде дуже добре все,

Тому не рвіть даремно жили.

Як доля трохи й потрясе —

Ви ж всі дітей добру учили.

Першій вчительці

...Я вдячна, перша вчителько, тобі,
За ті знання, що нам, малим, давала,
Була із нами в радості й журбі,
за ночі, що, на жаль, не досипала...

Я вдячна, що нам душу віддала...
Хоч вгамувати нас було так складно...
В навчанні зацікавити змогла,
Зростила учнів з діток безпорадних...

Любила і веселих, і сумних,
Вертлявих, працьовитих і ледачих,
Спокійних, галасливих, непростих...
Знайшла підхід до всіх. А як інакше?!

Тобі спасибі за нелегкий труд!
За безліч вдячних діток-вихованців!
Життя стежки до школи нас ведуть...
Там перша вчителька дітей чекає вранці...?
(Тетяна Строкач)

***

У нас є класний керівник,

Який для нас такий, як мама.

До нас, таких як є, він звик,

І любить нас усіх так само.

Усі роки веде в життя,

Вчить поважати і дружити.

І проводжає в майбуття,

Щоб жити в світі і творити.

То ж вдячні за науку ми,

І скажемо, йдучи зі школи:

Ми будем справжніми людьми

Й не підведемо вас ніколи!

Спасибі, любі вчителі,

Уклін доземний рідній школі.

Ви всі — найкращі на землі!

За це ми дуже вдячні долі!

Подяка директору і вчителям

Що заплановано було — усе зробили!
Хоч і затрачено енергії багато.
Та основне — дітей учили і любили
Й щодень у школі — це робота й свято!
То ж дякуємо щиро за роботу,
За свято, що в душі жило щоденно.
І за порядність, мудрість і турботу,
Яка ішла від вас до всіх натхненно.
Що ж, рік прожито й знову плани, плани…
Нові завдання десь на видноколі.
Учителі, директор в школі — це титани,
Бо це ж не просто так, а поклик долі!
(Надія Красоткіна)

Мовникам

Нас в школі вчителі любили
І мови рідної навчили,
Щоб ми в свої сімнадцять літ
Йшли українцями у світ.
І рід козачий добре знали,
Та батька-матір поважали,
Через віки несли звичай
Й любили щиро рідний край.
Й любов цю в серці зберегли,
Де б ми у світі не були.
То ж дуже вдячні вам за мову:
Ліричну, милу, світанкову.
Ми понесемо мову в світ.
А вчителям — палкий привіт!

Вірш про школу та війну

Вірш про школу і війну

Школа – це місце, де ми вчимося жити, бути сильними, вчимося бути українцями. Ми ніколи не здамося!

***

Вже давно прийшла весна.

Вже давно нас манить літо.

Подивись: яка краса!

Ми так хочем жити!

Хочем жити і навчатись

У мирній країні.

І радіти, й усміхатись!

НІ! Війні й руїні!

Тільки в школу ми прийшли,

Як тут класно ! – зрозуміли!

Карантин якийсь ввели

І військові дії.

Так добіг рік до кінця,

Перший, довгожданий ,

Та щемлять наші серця:

Рік не зовсім гарний.

Бо забрав на небеса

Українських діток,

Що хотіли, як і ми ,

У школі учитись.

Бо забрав на небеса

Чиюсь тата, маму.

Обірвав. Не дописав

Їх життєву драму.

Ще забрали небеса

Воїнів-героїв.

Ми ж продовжимо життя

І вчитися у школі.

Ми маленькі ще усі,

Але розуміємо:

Нелегкі тепер часи,

Зробим все, що вміємо.

Скажем дякую сьогодні

Ми  останньому дзвіночку,

Що живі і  не голодні,

Маєм хліб й сорочку.

Скажем дякую сьогодні,

Наша перша вчителько,

Провела уроків сотні,

Зуму (або міту) покровителько!

Ви навчили нас читати

В нелегкий в країні час,

Віднімати, додавати.

Будемо найкращий клас.

Скажем дякую сьогодні

Ми нашим батькам,

Бо прийшли  вже дні святкові,

Не буде навчань.

Ціле літо в телефонах

Не будем сидіти,

Бо на свіжих лиш просторах

Проведемо літо.

Дякую Букварику велике,

Перша книжко наша,

Не забудемо довіку

Ми школярську  чашу.

Дистанційного навчання

Більше хай не буде.

Бо реальне спілкування

Люблять діти і дорослі люди.

Ми знаннями причастились,

Будем смакувати далі.

Українцями  народились

Здобувати  переможні медалі.

Українцями судилось народитись,

Отже,  будемо сильні.

Будемо учитись, учитись, учитись

У новій школі і країні мирній.

Прочитали лиш Буквар,

Читачами стали.

Жде Шевченків наш «Кобзар»

З мудрими словами.

Перейдем у другий клас,

Всі книжки читатимо.

Нащо зум той, інстаграм?

В країні Знань літатимо.

А влітку сумувати будемо

За найкращим нашим класом.

Як  читати й рахувати -  не забудемо,

Зустрінемося найближчим часом.

Зустрінемось під мирним небом

І Гімн країни заспіваємо.

Бо більше нічого не треба.

Все решта самі здобуваємо.

Зустрінемося  дружньо восени,

Не дистанційно, а з букетами великими.

Нехай ніколи не буде в нас війни,

Буде усмішка вчительки з квітами.

І ми навчились істини одної :

У нас початок, хоч і непростий.

Частинку маєм крихітки малої

Від знань усіх вкраїнських школярів.

Ми будемо навчатись, обіцяємо.

Вкраїнська школо, дверей не зачиняй!

Ми будемо великими, ми знаємо!

Героям слава! Ганьба ворогам!

Читайте також:

Гарні вірші про школу для дітей. Зворушливі слова про учнів та вчителів

Вірші про вчителів. Зворушливі слова вчителю початкових класів і не тільки

Вірші на перший дзвоник. Привітання та щирі побажання першокласникам і випускникам

Кращі вірші про школу

Останній дзвоник як перехідний етап у житті

Останній дзвоник як перехідний етап у житті

Останній дзвоник – це хвилююче свято, яке знаменує собою перехід з одного етапу життя в інший. Вірші на останній дзвоник – це чудовий спосіб висловити свої емоції та почуття, поділитися своїми спогадами та побажати випускникам успіхів у майбутньому.

У цій статті ми представили вам добірку зворушливих віршів, які допоможуть вам гідно попрощатися зі школою та зробити цей день незабутнім.

Нехай вірші надихають вас, дарують вам радість та віру в щасливе майбутнє!


Читати також