Бджілка Олександра. Конкурс одноактних п'єс

Мама та Донька

Дія розгортається на кухні Марії, доньки Оксани, яка приїхала провідати свою доньку, бо хвилюється за неї, тому що вона живе в 30 років сама, без сім'ї.

Марія (запрошує рукою маму на кухню, показує на місце біля вікна). Ось, проходь, тут біля вікна гарне світло, ти чай будеш?

Оксана (розглядає уважно маленьку кухню). Марія, скільки разів тобі казати, що з такою кухнею, ніякий чоловік не захоче до тебе зайти "на чай" (робить лапки в повітрі).

Марія (відводить погляд від мами, бере чайник, і набирає воду). Значить, будеш. Мам, я вже казала, що після Сірьожі, я не хочу нікого ні на чай, ні на каву запрошувати (ставить чайник та сідає біля мами).

Оксана (розглядає брудну скатертину та крихти від печива на столі). В тебе тут так... затишно (підводить очі), але, люба, ти знову заїдала свій смуток солодощами? Там же стільки калорій, а якщо ще й обсипить прищами, як тоді в 15, ти про мене взагалі думаєш?

Марія (закочує очі, виздихає, та відводить очі на тьмяну лампочку у люстрі). Ми це вже проходили, до мене приходили подруги, ми разом чаювали (Марія встає, бере ганчірку, та витирає стіл).

Оксана (встає, і відкриває холодильник, дивиться всередину). Ти подругами називаєш ту алкашку Маринку, а чаювання три пляшки Mikado? Ну, Марія, ти ж була такою гарною дівчинкою в дитинстві, завжди мене слухала, що ж з тобою трапилось (мама сідає на місце).
Марія  (встає, щоб поставити чашки, покласти пакетик, і залити кип'ятком, не дивиться на маму). Вона не така, як ти думаєш, вона мене підтримує, і розуміє (сідає знов за стіл з двома чашками, наповнені чаєм).

Оксана (дивиться в вікно). Ох, Марія, скільки ще мені чекати, поки ти станеш щасливою, прям як я (повертає погляд на доньку).

Марія (різко переводить погляд на маму). Мені почулось, чи ти чекаєш, поки я стану такою ж старою дівою, яка докучає своїй єдиній дитині про щастя, яке сама загубила навіть не мавши його.

Оксана (повільно переводить погляд на доньку, потім на чашку, не бувши здивованою). Я сподівалась, що в тебе буде краще життя ніж в мене, що ти зможеш зробити те, чого не змогла я.

Марія (в ступорі дивитися на маму, яка дивиться в чашку, Марія ніяковіє). Я... я навіть не знала, що...., якби ти мені сказала, я б може, ну там....

Оксана (піднімає погляд на доньку та змінюється в обличчі). Тьфу на тебе, ти навіть поспівчувати нормально не можеш, а чоловікам подобається, коли їх приголублюють, а в сексі ти хоч чогось навчилась? (прямо дивиться на доньку)

Марія (починає розуміти, що зробила мати, злиться, та голосно видихає). Ти просто нестерпна, подумає краще про те, хто захоче мати таку тещу, бо яблуня від яблуні, знаєш (бере чай і починає сьорбати).

Оксана (спостерігає за діями доньки). Марія! Хто тебе такому навчив.
Марія (ставить чашку, та гордо дивиться на Оксану). Мама не навчила так не робити (продовжує гучно сьорбати).

Декілька хвилин Марія та Оксана сидять на кухні, поки Марія сьорбає чай і дратує цим Оксану, Оксана гучно зітхає через кожний другий вдих, поки п'є чай. Перша не витримує Оксана.

 

Оксана (гучно ставить чашку на стіл). Ну все, досить, ти іноді така вперта, а чоловікам...
Марія (перебиває Оксану). ... такі не подобаються. Так, так, чули, але Сірьожі все в мені подобалось, навіть впертість і сьорбаніє (сумно зітхає і дивиться вниз).

Оксана (закочує очі). Твоєму Сірьожі подобалась твоя зарплата і квартира над головою, яку до речі, подарувала я (показує вказівним пальцем на себе, Марія в цей час допиває чай одним махом). Марія, коли ти вже візьмешся за голову? Тобі 30, робота є, мама любляча і хата над головою є, чоловіка знайди собі, і дай мені померти зі спокійною душею.

Марія (поперхнулася чаєм на цих словах, збентежено дивиться на маму). Тобі всього 58, яке помирати, чи...(в цей момент на секунду замовкає).., ти що, п-по-помираєш, тому оце все відбувається?(майже за сльозами на очах дивиться на маму).

Оксана (відводить погляд). Так, ось прийшла тобі сказати.

Марія (опускає голову і довго думає). Скільки тобі залишилось, який діагноз, і що взагалі кажуть лікарі?

Оксана (все ще не дивиться на доньку). Не знаю, ще не придумала, але якщо тільки це спонукане тебе до дії, то краще помру (киває сама собі).

Марія (перестає засмучуватись, починає злитись, встає, та змірює кімнату кроками, бурмочучи собі під ніс, Оксана спостерігає за донькою). Було-було, але такого ще не було, вигадати собі хворобу, щоб... (підкидає руки в гори, закриває руками обличчя, гарчить, втупляться просто в мамині очі). А наступного візиту, мам, тебе зіб'є машина, чи тебе обкрадуть?

Оксана (відповідає спокійно). Ще не придумала, але я це сказала, просто щоб тебе підштовхнути, щоб ти розуміла, що мама з тобою не вічно.

Марія (втомлено сідає назад, кладе під підборіддя руку, опираючись на коліно і дивиться на маму). Як таке забудеш? (бурмоче собі під ніс).

Оксана (не помічаючи слів доньки, продовжує вичитувати Марію, але вже з повчанням та нетерпимістю у голосі). Знов ти починаєш, я що, винна, що в тебе ніс картоплею в батька, чи що лоб в прищах через солодке, а скільки разів я казала щось робити? Ти ж окрім роботи нічого не бачиш. Як не прийду, а ти на дивані дивишся серіали, а речі не попранні, посуд немитий. Яка з тебе хазяйка?

Марія (все ще беземоційно слухає маму). Яка новина..(западає мовчанка).

Оксана (дивиться прямо на доньку). Ти лінива, прям як твій батько.

Марія (підводить погляд і червоніє від злості на очах). Ох, я багато чого можу витерпіти, але це вже занадто НАВІТЬ для тебе (різко встає та іде в сусідню кімнату, повертається з фотоальбомом, сідає поруч з мамою). Ось, поглянемо, яка я була маленька...(її перебиває мама).

Оксана (збентежено дивиться на Марію, то на фотоальбом). Марія, я не дуже розумію до чого цей цирк, ти такі істерики своїм чоловікам також влаштовуєш? Тоді не дивно, що ніхто не затримується надовго.

Марія (не звертає увагу на маму, та гортає альбом). Отут мені років 17 (тицяє в альбом), я навчалась і робила всі завдання як не в себе, щоб закінчити випускний клас, але ти мені казала, що я забагато сплю і нічим більше не займаюсь.

Оксана (обурена таким звинуваченням). Взагалі-то, люба моя, я турбувалась про тебе, ти мало їла, пізно лягала, і багато спала.

Марія (не чує маминих слів). А ось тут ми разом на відпочинку у моєї тітки в Німеччині, де ти мені всю поїздку тільки та товмачила про те, як я себе поводжу, що мені треба більше мовчати, а не сперечатись. Пагадаю, мені тут 21 рік (гортає альбом далі).

Оксана (дивиться на свої пальці, та починає теребити ними). Мені було так само складно, я намагалась бути між двома вогнями, а ти не допомагала.

Марія (піднімає голову і дивиться на маму). А я і не просила тебе мене прикривати, усе, що я хотіла це була підтримка, але таке слово тобі навіть не знайоме (демонстративно закриває альбом і кладе його від себе, дивиться перед собою задумливо).

Оксана (переводить погляд на доньку). Якби ти була кращою донькою, мені не довелось би все тобі вичитувати.

Марія (все так само дивиться перед собою). Якби ти була кращою мамою, мене не довелось би вичитувати.

Оксана (шокована відповіддю, але швидко опановує себе, починає підводиться). Аякже, я передзвоню завтра після роботи (стоїть ніяково декілька секунд, цілує доньку в щічку), я піду по магазинам, потрібна буде твоя порада.

Марія переводить погляд на маму та робить легкий кивок на знак згоди, мама покидає кухню, а Марія залишається сидіти ще деякий час, потім підводиться, і починає в'яло прибирає все зі стола, нібито нічого не трапилось.