Толя Недоля. Вибрані вірші зі збірки Емоції. Ч. 10

Толя Недоля. Вибрані вірші зі збірки Емоції. Ч. 10

ПЕРЕГРАЛА

Твої очі вже не горять!
Твої очі уже не сяють!
Що відбулося? - Eмоції сплять?
Чом вони настільки страждають?

На обличчі ніби окей,
На обличчі ніби все добре.
Не обдурить мене цей Морфей,
Бачу наскрізь таку підробку.

Ти побавилась в гру Почуття.
Неспокійну і небезпечну.
Відіслала любов у забуття,
Бо вважала, що недоречна!

Та оця підступна приязнь
Вразила миттю, де не чекала:
Захопила серце ураз
І до цього часу не спала!

Ти вродлива, але сумна,
Наче щастя ще не впіймала.
Може когось й перемогла,
Та цього разу себе переграла!
14.03.2024

ПРИМХА

Чому твої очі страждають?
Все відбулось, як просила,
Як серце твоє захотіло, 
Як вітер тобі нашептав!

Твої губи наче чекають,
Вони щось гостре б воліли,
І линуть теплом не до того,
Не чують, що голос казав,

Куди? - Самі ніби не знають!
Терпіння поволі втрачають -
Бажають іншого смаку,
Імбиру, перцю, мускату,

Аби жарким сонцем горіли,
Щоб заціловане тіло
Бажало не зупинятись -
На холод з вогнем сподіватись!

Не зможеш жити спокійно!
Хоча маєш все! Ніби вільна.
Не волею хочеш напитись -
Незнаним сповна надихатись,
Хто казку про тебе писав!

Чи сон це, чи примха – питання?!
Воно не дає зупинитись,
Воно всю тебе захопило!
Природа жадає кохання -
Невже правду сон розказав?
16.03.2024

Я ХОЧУ

Я хочу бути трояндою -
Вдихни мій запах дивний!
Я хочу бути п’янкою -
Скуштуй мій присмак винний!

Я хочу забути умовності -
Насолодитись сповна!
Я хочу бути грішною,
Цнотливою лиш зовні!

Я хочу чути вигуки:
- Диви яка вродлива!...
І пристрасть, ніби вибухи,
Можливі й неможливі!

Я хочу знати в дійсності,
Чи я така жадана?
Я хочу чути пошепки:
Люблю тебе, кохана!
20.03.2024

КОХАННЯ - ЦЕ

Що таке - кохання?
Це річка ніжних слів
На вушко зрання?
Чи голова,
Що на плечі дрімає,
А тихий сон
Рукою обіймає?

Можливо це слова,
Що проникають в серце?
А може сльози,
Що блищать, як скельця,
Коли ти дивишся
І стримати не можеш
На ту, якою дихаєш,
В її обіймах тонеш?

А може кроки
Що не робиш, бо нашкодять?
Спостерігання, 
Коли повз вона проходить?
Страждання,
Коли ти поза увагою,
Та ті зусилля,
Розуміння щоб налагодить?

Кохання – все,
Що надає нам крила!
Кохай – поки є час,
Якщо нікого не любила!
під час ракетної небезпеки, 21.03.2024

ОСТАННЄ

Моє останнє кохання,
Ти дуже яскраве і гарне!
У тебе сяючі очі
З відтінком зваби і шарму!

Ти маєш вразливе серце.
Емоції – спека із льодом!
Покличу – не одізвешся,
Втрачаєш – жалуєш згодом!

Кохання моє нерішуче -
Не може з минулим порвати.
Воно ранить болюче душу,
Боїться вголос кохати!

Тому мені шлеш таємничі,
Непевні, невиразні знаки:
Здається, що ніби-то кличеш,
А потім ховаєш ознаки.

Кохання, я знаю, ти поряд!
Не вірю що сон, або казка!
Ти хочеш залишити спогад,
Та скоро настане розв’язка!
22.03.2024

АЗАРТ

Ти дуже далеко, за морем,
За зірками, 
За Всесвітом чорним,
Та є відчуття, що поряд.

Ти ніжно мене обіймаєш,
Цілуєш та спокушаєш!
Твій погляд влучає в закрите
І недовірливе серце,
Мої почуття назовні,
А ти напуваєшся сповна,

Керуєш і граєш, як скельцями,
Складаєш якійсь візерунки,
Одній тобі зрозумілі,
А я як глина, чи гумка,
Зім’ятий у формах, спітнілий.

Ця гра мені незнайома,
До неї ніяк не звикаю,
Здається, що я лише тіло,
Яке навряд чи кохаєш.

Та ці відчуття несправжні -
Це сон, чи моя уява,
Хоч робиш ти це уважно,
Бо це цікава забава.

Нажаль, ти лише забуваєш,
Що я існую насправді!
Не грай почуттями, яскрава,
Життя марнуєш в азарті.
23.03.2024

НІЧ

Його дотик такий незабутній!
Він залишив гарячі сліди.
Він, як звук старовинної лютні,
Зве до себе – туди не ходи!

Як підеш, то забудеш про ранок,
Про росу, що на сонці блищить!
Вже давно проминув цей світанок,
А мені видається, що мить!...

Моє тіло, замучене снами,
Лиш про губи і руки марить!
Нехай ніч промайнула між нами,
Та чому моє серце тремтить?

Чому погляд до твого прилинув,
Ніби хвилею тягне у вир?
В цих очах моя гордість загине!
- Я кохаю! Шалено! Повір!
24.03.2024
РАЗОМ З ТОБОЮ

Разом с тобою померла і я!
Це найбільше кохання, яке існувало!
Рана в серці - ...і все! Лише забуття!
Ніби й мене з тобою не стало!

Ніби розкидало серця тепло,
Пристрасні спалахи наших обіймів,
Наче цілунків твоїх не було -
Все в одну мить наразилось на бійню

Цієї війни, що як прірва жере,
Наші тіла і незаймані душі!
Усе, що бачить, собі забере:
Не розбирає, яке щастя душить.

Я збережу світлий погляд і сміх,
Що дарував мені щедро, яскраво!
Зробити щасливою все ж таки встиг,
Щоб все життя, я тебе пам’ятала!

Спи мій коханий, тепер я сама
Буду збирати клаптики долі!
Разом з тобою, померла і я.
Інша, чужа блукає на волі!
25.03.2024

ЗАХІД СОНЦЯ

Знову весна,
Захід сонця і туга!
Знову за білою -
Безколірна смуга.

Сонце, зігрій
Моє серце скоріше!
Хай думкам
Моїм стане тепліше!

Нехай птаха
Знов яскраво співає!
Бодай розум
Все сумне забуває!

Віджени
Цю безколірну стрічку!
Бо до світлого
Й веселого звична!

Нехай сонце
За небокрай не сідає!
Нехай Місяць
Настрій мій зачекає!
27.03.2024

ПРОКИДАЙСЯ

Місто з вікна неспішне
Ще ледве сонце торкнуло.
Кавові запахи втішні
Сон рукою згорнули.

Час будитися кволо,
Думки до купи збирати -
Хочеться просто лежати
І оглядатись навколо,

Як оживає місто,
Як запускають годинник
Щойно відкриті кав’ярні і ринок,
Щоб розбудити навмисно

Тих, хто не прокинувся досі!
Хоча настирні кавові нотки
Кличуть у найприємніший спосіб:
Давай, просинайся! Час на роботу!
Потерпи! Невдовзі субота!
28.03.2024

КАРМА

Вікна, зупинки, 
Сірі будинки
Минаю, шукаю
Гукаю, вдивляюсь.

Ні, не самому,
Випадку знову
Надам перевагу,
Але не розвагам.

Може зустріну,
Серцем спочину.
Очі побачать,
Розум пробачить.

Хоч все це дарма,
Така моя карма.
Куди не літаю,
Не забуваю!
30.03.2024


КРАСУНЯ НАВПРОТИ

Мовчазна красуня навпроти,
Чому твої очі сумують?
Навколо усі веселяться
Та радість тебе не турбує!

У погляді - давні образи,
Марні, не пробачені фрази,
Відмовлені поцілунки
Та нездорові стосунки.

Хіба ти не варта любові,
Переживань, гарних квітів,
Того тремтіння у слові,
Щоб серце твоє зігріти?

Таких слів знайти неможливо,
Щоб вроду твою змалювати!
Мовчазна красуня навпроти
Усміхнись!
Перестань сумувати!
30.03.2024

ПЕРІОДИЧНІСТЬ

Настрій, стосунки, проблеми незвичні -
Мене захопила періодичність!

Нав’язує спосіб життя і важливість,
Створює  невиправдану метушливість!

Сьогодні я в настрої, завтра у смутку
Зранку у кризі – на вечір в прибутку!

Ніби краса мене захопила,
Та милуватися - втрачені сили!

Як не старайся  - все нестатичною!
Мене захопила періодичність!
01.04.2024

КАВОВЕ ЩАСТЯ

Ранішня кава
З твоїм поцілунком -
Присмак арабіки
Ніжних ґатунків.

Міцна робуста,
Як твоя пристрасть:
Кавові очі,
Блакитне намисто!

Улюблена кава,
М’які круасани -
Пухкі, тепленькі,
Тремтять під руками!

Сонце торкнуло
Твої гарні плечі.
Дай поцілую,
Їду в далечінь,

Щоб знову зібрати
Ці дивні зерна,
Й тебе напоїти,
Красуне неземна!

Якщо почуття є -
Наважся спинити!
Бо кавове щастя,
Ще раз не зустріти!
01.04.2024

СЕЗОН

Усміхнутись!
Постріляти очима!
Озирнутись -
Чи зачепила?

М'який подих,
Щоб причарувати!
Нехай спробує
Не закохатись!

Далі - більше
Маніпуляцій!
Не довести
Його до стагнації!

Нехай мучиться -
Не відпускати!
Ніжний погляд,
Але відстань тримати.

Якщо сумно -
Дихати дати,
Але маєш
Ним керувати!

Ну а потім,
Напевно – кінець!
Триває сезон
Розбитих сердець!
02.04.2024

СУМНІВИ

Я залежний від краси
Подиху!
Я не можу без твого
Погляду!

Дні минають, а я все
Мучаюсь!
Сподіваюсь, що за мною
Скучила.

Не бажаю я життя
Іншого,
Тільки дотику губами
Ніжного!

Зволікаю, пропадаю 
Тижнями.
Накриває голос тембрами
Нижніми.

Не побачу, бо існують
Сумніви.
Голова забита думками
Розумними.

Як не можеш свою пристрасть
Втримати,
Не давай своїм словам
Гримати!

Відбиваються на серці
Болями!
Як не любиш, то не сяй
Зорями!
31.03.2024

ВІКОННИЦІ

Віконниці, віконниці,
Ви наче ті повіки:
Приховуєте стомленість,
Чи приводи для втіхи!

А може радо створюєте
Чийсь затишок удома,
Або щоби забути
Проблеми після втоми!

Ви легко прикриваєте
Розраду, таємниці,
Коли яскравий місяць
У небі, та не спиться.

Щоб не ховали за вікном,
Та все ж ледве прикриті:
Якщо в коханні стався злом,
Не стане легше жити!
03.04.2024

СЕРЙОЗНО

Кохання – це серйозно
Хіба над ним жартують?
Можливо хтось не вірить,
Тому з нього кепкує?!

Для когось це трагедія,
Для інших просто смішно.
Але якщо пригледітись,
Усі ми трохи грішні!

Якщо життя не склалося,
Потрібно розібратись:
Чи почуття залишились,
Чи варто рятувати?

Але якщо так сталося -
Не знаєш, що робити:
Щоб гарно б не співалося,
Як без кохання жити?
05.04.2024

ПРОМОВЧИМО

Моє серце просто мовчить:
Воно б’ється та не відчуває!
Воно терпне потроху, болить -
Ніби зайве щось, заважає.

Навіть не уявляю чому
Мій вогонь потроху згасає?
Може я втратив віру свою
В ту, кого я досі кохаю?

Почуття це турбує мене,
Не дає мені вільно дихати,
Ріже серце, ніяк не мине,
Дуже потрібно його зрозуміти!

Поговорити шансів немає -
Це виходить за межі можливого!
Ця мовчанка потроху вражає
Те, що напевно надто важливе!

Так і щастя промовчимо
Не наважуємось все змінити!
Ми десь поряд ледве йдемо,
А повинні на зустріч бігти!
06.04.2024

СІМ ЛІТЕР

Кохання – це сім літер,
Але яка любов!
Воно звучить, як вітер,
Розігріває кров!

Це трійка голосних,
А як вони кричать!
Вони руйнують сни,
Тому люди не сплять!

Це слово, як удар,
Нестерпний і м’який!
Воно небесний дар,
Солодкий і п’янкий!

Але воно й жорстке -
Завжди приносить смуток!
Бо дуже не просте -
Образи не забути!

Кохання – в серці слід,
Зароблений назавжди!
Як заборони плід -
Омріяний і справжній!
07.04.2024

КОХАННЯ ВІЧНЕ!

Кохання вічне!
Його штовхнути можуть під дих,
Над ним здатні довго знущатись.
Воно нервує жорстоких і злих.
Воно чорним хмарам не дає насуватись!

Його у нас  відбирають зовсім,
Та все одно воно лізе скрізь грати.
Кохання торкає своїх і чужих -
З ним небезпечно, небажано гратись.

Кохання, напевно, чарівний синдром,
Який захоплює поглядом, вдихом,
Що пробивається завжди напролом,
Але застає несподівано, тихо!

Нам не потрібно про нього просити -
Не має це жодного сенсу!
Кохання можна лише простити,
Воно наповнює вразливе серце.

Ми сперечаємось, що його не існує,
Що воно слабке і неміцне!
Навіщо, необачно сили марнуєте!
Бо вірю - кохання вічне!
08.04.2024

ЗАПИТАЙ

Запитай у тиші:
Що тобі робити?
Як з усім змиритися?
Як же далі жити?

Запитай у сонця:
Як не сумувати?
Як яскраве вберегти?
Як тебе кохати?

Запитай у вітру:
Як не охолонути?
Як тобі позбутися
Цих очей полону?

Запитай у річки,
Що тече як мить:
Чом не забуваєш,
Як душа болить?

Запитай у дівчини,
Що тебе так любить:
Чому відвертається?
Чом не приголубить?
09.04.2024

ОЧІ НАВПРОТИ

Очі навпроти
Сяють як зорі,
Долають спротив
Вітра на морі.

Очі навпроти -
Ви фантастичні!
Ніби смарагди
Дуже незвичні!

Очі навпроти,
Вас я боюся!
Як причарують -
Не відіб’юся!
10.04.2024

ДОРОГИ

Дороги, як люди,
Сходяться, розходяться,
Перетинаються, зливаються,
Менші більшими поглинаються.

Дороги усюди:
То нанівець зводяться,
В пустелі, в море упираються,
То біжать геть, не спиняються.

Дороги, як ми, 
Поспішаємо,
Узбіччя не помічаємо,
Шукаємо кінцеву мету – не ту,
Щось безупинно втрачаємо.

Дорогами важко йти -
Краще їхати
З вітрами за вікнами,
За втіхами, порушуючи правила,
Щоб долю не прогавити!

Дорога наче буття,
Але не полотно, не розмітка.
Не можна чекати щастя нізвідки,
Чи на бездоріжжі не одійти у небуття,
Або натрапити на роздоріжжя!
Бо це таке воно – Життя!
14.04.2024

ПРИХОВАНА СИЛА

Не сердься, красуне!
Хіба це важливо
На зайві образи
Життя витрачати?

Забудь про погане -
Ти надто вразлива,
Краса незрівнянна,
Боюсь закохатись!

Тебе не для того
Природа створила,
Щоб ти в негативі
Весь час марнувала!

У вроді твоїй 
Є прихована сила
І саме від неї
Такою ти стала!

Ця сила підкаже
Де справжнє бажання,
А де лише звичка
Собі відмовляти!

Ти можеш в комфорті
Не чути вагання,
Але хіба зможеш
Всім серцем кохати?
15.04.2024

СОБІ

Іще один -
Ще ближче!
Іще один -
Ще далі!
Та я не відчуваю
Усі деталі!

Лише на серці
Все більше шрамів,
Лише звучать
Високі гами,

Лише втрачаю
Чіткість зору,
Лиш кольори
Не так прозорі!

Лише спостерігаю,
Як здійснилось!
І маю відповідь
На те майбутнє,
Що нам снилось.

Свої помилки
Бачу в інших,
Які так вперто
Світ руйнують
Іще більше!

Ще далі віддаляюсь
В незнайоме,
Бо повертатися
Немає змоги знову!

Та скільки маю сил
Кажу собі:
Ще трохи,
Серце не все іще обпік!
Іще б надихатись,
Насолодитись!...
Ще рік!
18.04.2024

МОЖЛИВЕ

Я зберігаю свої почуття
Хтось скаже, можливо,
Вони безнадійні! 
Та це не важливо!
Це власне життя!
Мої нездійсненні, 
Довірливі мрії!

Хтось посміється,
Ніби це гра,
Та це перевірка
Людини на щирість!
Якщо полюбити
Тепер не змогла,
Чи зможе когось?
Чи насправді повірять?

А може здаватись,
Що це саме та
Любов, за якою
Скучила шкіра.
Поринь і відчуй,
Чи правда свята?
Можливо цього
Твоя гордість хотіла!

А далі пливи
До своїх берегів,
Шукай, що шукала,
Чи сумніви маєш?
Ти щастя своє
На показ виставляєш!
Що ж, я не втручаюсь,
Розв’язку чекаю!
19.04.2024

НЕ З ТОБОЮ

З тобою
Було цікаво!
Кохання
До серця дісталось!

З тобою
Було невтішно!
Напевно,
Я дуже грішний!

З тобою
Я був у казці -
Не чув 
Фантазії власні!

З тобою -
Ніби на крилах:
Все проминало,
Летіло!

А зараз
Ти не зі мною!
Холодна,
Стала чужою.

Прокинувся -
Грім із грозою.
Не вірю,
Не хочу з тобою!
21.04.2024

Читати також


Вибір читачів
up