Наталія Мельниченко. Кров, любов і крапля зла
Кров, любов і крапля зла.
Дві дороги - три крила.
Ти стояв на роздоріжжі,
Я присутньою була.
Ти зробив мені на зло
І відтяв одне крило.
Пір'я біле кров скропила,
Десь кохання там було.
Два крила в нічній імлі
Відірвали від землі,
Хоч нечесним, так небесним
Темним шляхом попливли.
Ти летів, як сам хотів,
Із зірками шепотів,
Раптом постріл жалом гострим
Ще одне крило пробив.
Плата то була за зло,
За відтятеє крило...
Пір'я біле кров скропила,
Ти згадав, як все було.
І назад ти повернув,
Хоч між хмарами тонув.
Між зірками над віками
У непевність ти пірнув.
Із одним крилом летів,
Обезсилено тремтів,
І боліло грішне тіло,
І вогненно біль кипів.
Ти втомився, ти згасав,
Стрімко висоту втрачав.
Рано-зрання на світанні
В чагарі густі упав.
Зрозумівши, що згорів,
Ти до Бога говорив.
Нили руки. Темним круком
Гострий біль тебе накрив.
Погляд твій уже згасав,
Очі в небо ти підняв.
Блиснув хрестний
Грім небесний
І крило твоє відтяв.
Темний морок раптом щез,
Світло сяяло з небес.
Пір'я біле кров скропила,
Зрозумів ти, що воскрес.
Я до тебе підійшла,
Срібну чашу піднесла.
Були в чаші ночі наші,
Кров, любов і крапля зла.
Юний ранок мерехтів.
Ти молив мене, просив
Все забути, повернути
Те, що сам колись згубив.
Мовчазною я була
І тримала три крила...
Накривали роздоріжжя
Кров, любов і крапля зла