Що таке шумове забруднення

Згідно з ВООЗ, шумове забруднення — другий за негативним впливом на людину екологічний фактор після забруднення повітря. Розбираємось, у чому саме його небезпека та як від нього захиститися сучасному мешканцю міста.

Чим небезпечне шумове забруднення

Шумове забруднення - це не що інше, як різновид забруднення повітря. Це не хімічне, а фізичне забруднення - коливання, що поширюються повітряними масами. Частина цієї фізичної інформації входить у діапазон нашого слухового сприйняття, і цю інформацію ми чуємо і сприймаємо як сенс, що має для нас. Навіть безліч звуків, що входить у діапазон сприйняття людини, але входить у діапазон сприйняття, наприклад, тварин, однаково впливає на нас.

Шумове забруднення - це звукова інформація, яка постійно присутня в навколишньому середовищі та перевищує соціально встановлені межі норми. Вона може бути чутною для людини, а може впливати на неї у вигляді вібрації. Згідно з численними дослідженнями, регулярний шумовий вплив гучністю понад 85 дБ (звук фена, що працює, або жвавої автодороги) протягом восьми годин на добу створює серйозні ризики для здоров'я людини. Насамперед це ризики пошкодження органів слухового сприйняття, зниження слуху аж до глухоти та розвитку тинітуса — порушення зв'язку між органами слуху та мозком, внаслідок якого з'являються слухові галюцинації, так званий дзвін у вухах. Згідно з дослідженнями, більш ніж кожен сьомий дорослий житель європейських країн страждає на тинітус.

Крім безпосереднього зниження слуху, шумове забруднення провокує порушення у роботі серцево-судинної системи: прискорене серцебиття, підвищений артеріальний тиск тощо. Страждає система травлення, виникає ціла низка негативних психічних ефектів. Це перманентне роздратування, порушення сну, зниження імунітету, схильність до депресивних станів і різноманітні порушення когнітивних функцій, у тому числі здатності до навчання у дітей дошкільного та шкільного віку. Чим гучніший шум, тим вищі ризики і швидше розвиваються порушення. Наприклад, встановлено, що підвищення рівня постійного шуму на 10 дБ збільшує ризик ішемічної хвороби серця на 8%.

Якість життя людини вимірюється вимірюється не тільки станом його здоров'я, а й тим, наскільки наповнені, осмислені й ефективні соціальні процеси, до яких вона залучена. Шумове забруднення перешкоджає міжособистісній комунікації, позбавляє задоволення від улюблених справ: навіть смачний круасан не врятує, якщо ви намагаєтеся насолодитися ним поблизу восьмисмугової траси. Шум провокує копінг-стратегії (від coping, "справлятися"), які тільки підвищують рівень шумового впливу. Наприклад, нерідко ми намагаємося заглушити зовнішній шум, додаючи гучність у навушниках.

Як виникає шумове забруднення

Шум супроводжував міста протягом багатьох століть. Вже на початку XVIII століття італійський лікар Бернардіно Рамацціні у трактаті про вплив умов праці на стан здоров'я робітників та ремісників писав про те, що металурги, зокрема мідники, втрачають слух через постійний дзвін і гул металу. На зорі індустріалізації представники привілейованих соціальних груп дедалі частіше висловлювали невдоволення гучними звуками, якими супроводжувалося життя бідніших верств населення. Однак перш ніж проблема окремих професійних та соціальних груп перетворилася на загальноміську, знадобилося ще більше століття.

В епоху урбанізації, коли населення міста та соціальна різноманітність активно зростала, проблема шумового забруднення стала предметом масштабних міських конфліктів. Однією з перших загальноміських антишумових кампаній стала ініціатива мешканки Нью-Йорка Джулії Райс у боротьбі з, як вона їх назвала, зайвими звуками техногенного походження на узбережжі Гудзона в 1905 році. Райс вдалося залучити на свій бік впливових громадських діячів: зокрема, її підтримав один із найулюбленіших дитячих письменників та впливовий публіцист свого часу Семюель Клеменс, більш відомий нам як Марк Твен. Ця масштабна ініціатива в галузі акустичної екології виявилася успішною. Її результатом став один із перших регламентів щодо врегулювання шуму у місті: транспортним баржам на Гудзоні заборонили гудіти без потреби. У той самий час подібні антишумові кампанії розгорталися й у Європі.

З того часу було багато зроблено в галузі вивчення шуму та розробки регламентів щодо його врегулювання. Сьогодні найбільш детальною та дієвою базою даних та регламентів є документи Європейської комісії. Серед них можна знайти директиву щодо врегулювання шумового забруднення та регулярно оновлювані звіти про заходи, що вводяться, та їх результати.

На всіх урбанізованих просторах джерела найбільшого шумового забруднення однакові:

персональний автотранспорт,
авіація,
залізничний транспорт;
будівельні роботи з використанням техніки,
перманентна робота побутової та промислової техніки (кондиціонерів, обігрівачів, компресорів тощо);
облицювальні покриття з гладкою поверхнею, що відображає та спотворює звуки замість поглинання;
торгівля та розваги, що передбачають гучні звуки (вуличні музиканти, звукова реклама) тощо.

Всі ці джерела об'єднує один структурний принцип: це технологічні здобутки сучасної глобальної культури. Домінуючою формою чуттєвого сприйняття у цій культурі є зір, а головною цінністю візуальна естетика. Наша культура влаштована так, що велику частину інформації ми усвідомлено споживаємо саме очима – у безпосередньому чуттєвому досвіді чи через екрани гаджетів.

У нашій культурі сформовані досить чіткі канони візуального «блага»: ми багато знаємо про чіткі силуети, приємні оку кольори, гармонійні поєднання форм і фактур і т.д. На цій цінності побудовано, наприклад, ціноутворення в архітектурі та містобудуванні.

Технології вивчення та вимірювання звуку були винайдені відносно недавно: лише у другій половині ХІХ століття з'явилася можливість фіксувати звук за допомогою звукозапису, а не в текстових переказах, як це було раніше. У 1920-х з'явилася система кількісного виміру гучності (децибел), а можливість моделювати аудіальний досвід взагалі пов'язана з комп'ютерними технологіями, яким лише кілька десятиліть. Тисячі років архітектори та містобудівники проєктували будівлі та міські території, маючи у своєму розпорядженні лише візуальні інструменти. Через це було неможливо повною мірою розрахувати аудіальний ефект запланованої споруди — тим більше нас захоплюють склепіння готичних храмів і звуковий комфорт палацових парків. Сьогодні технології з'явилися, але колективне мислення за технологіями не встигає. Саме тому найчастіше такі красиві міські ландшафти з акустичної точки зору все ще є максимально дискомфортними.

шумове забруднення

Як захистити себе від шуму у сучасному місті

Шумове забруднення - це глобальна і масштабна проблема, тому є ціла низка заходів, які можна і потрібно вживати на рівні влади (міжнародних, державних, муніципальних і т.д.), на рівні великих компаній та міжнародних професійних спільнот:

систематичний збір даних та оновлення базових документів (шумових карт, екологічної статистики тощо);

поширення актуальної інформації у доступній для сприйняття формі серед населення;

підготовка та прийняття формальних та неформальних регламентів рівня шумового забруднення та звукової поведінки;

реалізація масштабних просвітницьких проєктів та ініціатив;

централізоване заохочення екологічної поведінки та вибору на користь акустично-екологічних матеріалів.

Може здатися, що тільки на такому глобальному рівні вдасться вплинути на якість звучання сучасних міст. Проте тут, як і в інших глобальних питаннях, застосовна теорія малих справ. В наших силах вплинути на навколишнє оточення. До того ж, великі рішення приймаються не безособовими глобальними гігантами, а живими людьми, носіями колективних цінностей. Кожен може допомогти розповсюдженню цінностей аудіального комфорту в доступному особисто йому форматі:

знижувати особистий шумовий слід за рахунок контролю шумів і відмови від непотрібного шуму;
вибирати більш тихі засоби пересування;
відмовитися від зайвого шуму в громадських місцях (розмови по телефону, прослуховування музики без навушників і т.д.);
вивчати інформацію про шумове забруднення, ефекти шуму та інструменти його зниження та ділитися цією інформацією з близькими;
подбати про власний аудіальний комфорт (взяти беруші в поїздку, встановити шумоізоляційний склопакет, користуватися «тихими вагонами» та іншими організованими зонами із суворими звуковими регламентами);
розвивати аудіальну усвідомленість як частину саморозвитку