Рецензія на четвертий сезон «Баррі»: як драмеді про кілера-актора перетворилася на спадкоємця «Сопрано»
На початку четвертого сезону Баррі (Білл Гейдер) потрапляє у в'язницю за підозрою у вбивстві поліцейської Дженіс Мосс (Пола Ньюсом). Зв'язок із реальністю давно втрачено — колишній морпіх, кілер і горе-актор подумки бродить чи то по спогадах, чи то по мріях і досі сподівається, що дочекається свого хепі-енду. Інші герої не можуть зрозуміти, що робити після арешту Баррі. Шокована Саллі (Сара Голдберг) втікає до батьківського будинку, Ф'юкс (Стівен Рут) планує здати учня ФБР в обмін на нове життя, честолюбний Джин (Генрі Вінклер) прагне розповісти свою історію, а Крістобаль (Майкл Ірбі) та НоГо Генк (Ентоні) і зовсім готуються вбити найманця.
Наприкінці травня на глядачів чекала ціла хвиля фіналів улюблених серіалів. Протягом тижня завершилися «Тед Лассо», «Дивовижна місіс Мейзел», «Спадкоємці» та «Баррі». Причому останні два закінчилися в один день. Через це нашарування є відчуття, що трагікомедія про сімейство Рой залишила в тіні не менш велику драмеді про найманця, який мріє про щасливе життя. За всієї любові до «Спадкоємців», в ідеальному світі все має бути навпаки. Саме сміливий і постійно винахідливий «Баррі» гідний всього того хайпа і визнання, які отримує безумовно великий, але дещо передбачуваний серіал Джессі Армстронга.
«Баррі» розпочався у 2018 році як комедія з максимально абсурдною та схожою на скетч зав'язкою. Колишній морпіх майстерно вбиває людей, але страждає на монотонній роботі. Коли герой випадково потрапляє на курси театральної майстерності, розуміє, що мріє грати на сцені. Незважаючи на проблиски величі, перший сезон був скоріше бенефісом акторських здібностей Гейдера. Досить згадати майстерно змонтовану сцену, де емоції після вбивства друга допомагають Баррі під час вистави з почуттям вимовити незначну репліку. Напевно, цього було б достатньо, щоб до випускника «Суботнього вечора у прямому ефірі» ставилися не просто як до коміка, а як талановитого драматичного актора. Проте Гейдер мав інші плани.
З другого сезону «Баррі» почав еволюціонувати та перетворюватися на авторський серіал — Гейдер (спочатку один із шоураннерів) став частіше писати сценарії до епізодів, а головне, сам їх ставити. Головною перевагою сезону став якраз гейдерівський епізод ronny/lily, у якому Баррі насилу намагається вбити майстра тхеквондо та його надто сильну дочку, попутно переосмислюючи стосунки зі своїм наставником Фуксом. Серія на повну міць демонструвала, як «Баррі» чергує абсурдну комедію та кримінальну драму із винахідливо знятим насильством. Точніше, знаходить ідеальний баланс. Яким би привабливим не був чорний гумор, Гейдер ніколи не робив поблажок у сценах вбивств. Приміром, у фіналі другого сезону Баррі самотужки знищує загін злочинців у церкві: таких жорстоких та талановитих екшен-сцен просто немає на сучасному телебаченні.
У третьому сезоні Гейдер зрежисував п'ять епізодів та взяв участь у написанні сценарію трьох із них. «Баррі» порушив усталений жанровий баланс і пішов у бік драми. У рецензії на третій сезон ми писали, що серіал виріс настільки, що гідний порівнянь із «Сопрано». Баррі, як і свого часу Тоні, подорожував підсвідомістю, досліджував свої страхи, викуповував гріхи і мучився кризою ідентичності, викликаною подвійним життям. А Гейдер знову взяв недосяжну раніше режисерську висоту, поставивши погоню на мотоциклах, зняту на далеких планах без використання закадрової музики. Вийшла практично ідеальна екранізація Grand Theft Auto.
Нарешті, в четвертому сезоні Гейдер поставив усі вісім епізодів: на окреме захоплення заслуговують креативні переходи від реальності до фантазій. Можна сказати, що всі ці роки ми спостерігали не за трансформацією Баррі, а за становленням талановитого режисера і драматурга, який виріс із синефіла, який обожнює Жака Таті та Акіру Куросаву і, до речі, надихається романами Льва Толстого. Під наглядом Гейдера серіал не тільки став трагедією, а й здивував кількома по-справжньому сміливими експериментами з формою. Чого тільки вартий часовий стрибок на вісім років посеред сезону. Ну і в цілому останні епізоди можна вважати переконливим аргументом на користь того, що авторам необхідно давати повну творчу свободу.
Як і в будь-якого іншого великого серіалу (припустимо, «Клан Сопрано»), у «Баррі» до фінального сезону відбулася експансія лейтмотиву — чи може людина змінитись? - від протагоніста до всіх провідних персонажів. На відміну від того самого «Клана Сопрано», де людина просто не здатна змінюватися, «Баррі» дає своїм героям шанс. Але для трансформації потрібно скинути маски, перестати прикидатись і прийняти себе. Не дивно, що хепі-енд у результаті заслужили лише два персонажі: Саллі, яка визнала, що вона погана мати, і нарешті вибралася з аб'юзивних стосунків. І (раптово!) Ф'юкс, який усвідомив, що він ніякий не наставник, а «людина без серця» — Ворон, як він себе називає.
Що стосується Баррі, було ясно, що шлях до відкуплення не закінчиться нічим добрим. У фінальних епізодах герой начебто змінився, став релігійною людиною та сім'янином, як завжди мріяв. І все ж творці знайшли геніальний спосіб, як обдурити очікування фанатів, покарати Баррі за скоєне і викрутити його смерть в один із найцинічніших жартів останніх років. В одній зі сцен фіналу, навантажений зброєю, Баррі готується до масштабної перестрілки, читає молитву і повідомляє Богу, що він, мовляв, готовий. Тільки ось нічого не відбувається — точніше, герой вмирає, але трохи згодом і не як мученик, а як одна зі своїх жертв. Не встигнувши нічого зрозуміти і не сказавши насамкінець хоч щось виразне. Тільки безглузде: "Вау".
Іронічно, що Баррі вбивають у той момент, коли він нарешті готовий взяти відповідальність за свої вчинки. У результаті замість покарання герой отримує вічну славу та щиру любов сина. Творці й у третьому сезоні критикували бездушний Голлівуд, але фінальні три хвилини, в яких показують байопік, який оспівує життя Баррі, ковзанкою проходять по розважальній індустрії. Психопат і серійний убивця перетворюється на героя, а безневинна людина бере на себе його провину. Так перекручувати та продавати правду може лише Голлівуд.
