(1930–2011)
Юстінас Марцінкявічюс ріс у період повоєнного часу, це викликало в його поезії романтизовану версію дитинства, проведеного в литовському селі. Це і перше кохання, і взаємини людини з природою.
Як поет він прагнув осягнути суть національного досвіду і надати йому свіжого художнього вираження. У своїй ліриці Марцінкявічюс прагне осягнути істинний сенс того, що відбувається всередині людини і суспільства, і познайомити читача зі своєю сповіддю.
Марцінкявічюс жив і писав у складні часи радянського тоталітаризму. Він захищав культурну самосвідомість свого народу. Звертаючись до життя рідної Литви, до конкретного литовського матеріалу, автор доходив до широких філософських узагальнень про людину і час, про сьогодення і майбутнє людства.
Твори
- Буття
- Дві жінки
- Жалітиму інших
- Життя поета
- Крижані квіти
- Лось
- Мов глибокі хвилі — день по дневі
- На світанні
- Натхнення
- Роздум
- Серпень
- Стара азбука
- Туга
- Шкільна муза
- Шосе індустрію грає
Критика
