Юстінас Марцінкявічюс. Дві жінки
Дві жінки щиро мені говорили,
мовлячи мені — «єдиний мій»,
«мій милий».
Дві жінки ніжно мені докоряли
і головами, сварячи, хитали.
Дві жінки всі гріхи мої
прощали.
Дві жінки завжди були горді
з мене.
Була моєю матір’ю одна,
а друга — матір’ю моїх дітей була.
Переклав Володимир Лучук
Твори
- Буття
- Дві жінки
- Жалітиму інших
- Життя поета
- Крижані квіти
- Лось
- Мов глибокі хвилі — день по дневі
- На світанні
- Натхнення
- Роздум
- Серпень
- Стара азбука
- Туга
- Шкільна муза
- Шосе індустрію грає
Критика
