08-10-2021 Мистецтво 124

Саморефлексія сучасного художнього тексту

Пол Остер. Критика. Особливості творів Пола Остера

О. В. Полховська

У сучасних авторів є багатий арсенал прийомів різних текстових рівнів, які надають самому твору метафікціональний характер: на композиційному рівні – рамкові конструкції, авторські відступи-роздуми щодо процесу письма, посилання і коментарі, нелінійна розповідь, паралелізм сюжетних ліній; на тематичному рівні – мотиви сну, альтернативної дійсності, штучності романного світу; на стилістичному рівні – мовні ігри, які відрізняються високою варіативністю функцій і форм.

Рефлексів відносно мови як інструменту і основної складової світу твору один з аспектів саморефлексії художнього тексту. Це – складна і недостатньо вивчена проблема, дослідження якої дає можливість висвітлити різноманітність стратегій сучасного англо-американського роману.

Сучасні автори свідомо підкреслюють «фікціональність» літературної реальності, аналізуючи роль мови в процесі будування вигаданого світу. Термін «саморефлексія» («self-reflexive fiction») запропонував Роберт Скоулз (Robert Scholes), були і інші, в більшості синонімічні, варіанти: «surfiction» (Raymond Federman), «self-conscious lection» (Robert Alter), «introverted fiction» (John Fletcher and Malcolm Bradbury), «narcissistic fiction» (Linda Hutcheon), «parafiction» (James Rother). В сучасному літературознавстві прижився термін «метафікціональність».

Це дослідження побудоване на вивченні творів американського прозаїка Пола Остера. так, в романі П.Остера «Подорож по скрипторіуму» силтні елементи психоаналізу Жака Лакана, згідно теорії якого ми сприймаємо світ почуттями і відчуттями, але структуруємо реальність через мову. По Лакану, «у всесвіті мовного змісту упорядковується всесвіт речей». В «Місті зі скла» самосвідомість героя визначає гра слів, яка заснована на деконструкції стійкого поєднання «private eye» («детектив»), де «еуе» підноситься до свого основного значення («око»), а його омофон «I» («я») слугує також початковою буквою слова «investigator» («дослідник, послідовник»)

Рефлексія відносно мови напряму пов'язана з роздумами про письменництво (недарма головні персонажі більшості творів Остера – письменники), що і визначає метафікціональний характер творчості американського автора.

Переклад з російської: Irina Klassic



Читайте также