17-10-2021 Мистецтво 1137

21 шедевр французького кіно 21-го сторіччя

21 шедевр французького кіно 21-го сторіччя

Французький кінематограф протягом усього періоду існування кіноіндустрії відрізнявся від кінематографу «країн-колег». Однак, у той час як Голівуд був завжди окремою планетою, кіно-Франція виникала демократичною республікою посеред варварських монархій. Оскільки справжнє кіно, власне, розпочалося у Франції 1895 року на бульварі Капуцинок у Парижі з показів братів Люм’єр, недоречно було б естафету авангардистів передавати будь-кому іншому і в подальшому, з появою нових видів фільмів. Це чудово довела іконічна французька Нова Хвиля 50-60-х років, яка подарувала світові Франсуа Трюффо, Жака Ріветта, Жан-Люка Годара та ще цілу низку французьких майстрів.

Авангард до цього часу є значною частиною кіно Франції та світового кіно зокрема. Зрештою, крім авангардних і новаторських творів, французький кінематограф сьогодні може похвалитися і низкою екземплярів, родом з класичних жанрів, які зазвичай не притаманні течіям авангарду. Ми підібрали 21 французьку кінострічку 21-го сторіччя, які має переглянути кожен поціновувач кіно.

1. Прощавай, мово 3D

2014

Реж. Жан-Люк Годар

Справжні майстри не старіють. Цей тезис як нікого стосується корифея французького кіно Жан-Люка Годара. Будучи одним з авангардистів наприкінці 20-го сторіччя, Годар досі залишається новатором і геніальним оповідачем після стількох десятирічь продукування справжніх витворів мистецтва. Посередині свого фільму режисер залишає пару, яка проходить крізь руйнацію стосунків і вирішує покинути цівілізацію та мігрувати до провінції, з харизматичним собакою. Набір візуальних рядів та наратив, які Годар комбінує у фільмі «Прощавай, мово», створюють неймовірну художню прозу, яка, здається, містить у собі всю соціальну проблематику сучасного світу. Ця стрічка безсумнівний екземпляр «pure cinema».

2. Амелі

2001

Реж. Жан-П’єр Жене

Найкращий твір Жан-П’єра Жене на думку більшості світової аудиторії. І, звісно ж, іконічна роль для Одрі Тоту. Жене використовує унікальну візуальну мову для створення портрета самотності та відмінності від світу, який втілює в собі Амелі – героїня однойменної стрічки. Не дивлячись на різницю у поглядах на цей фільм у 2001-му та у теперішній час, картина Жене досі залишається справжнім хітом французького кінематографа останніх двадцяти років, що, власне, підтверджують п’ять номінацій на Оскар.


3. Приховане


2005

Реж. Міхаель Ханеке

Ця підборка не могла б бути повноцінною без хоча б однієї роботи австрійського майстра Міхаеля Ханеке. Втім, їх буде дві. «Приховане» з перших кадрів і мотивів може навіть на секунду здатися таємною спробою Хічкока у французькому кіно. Ханеке дозує саспенс (стан тривожного очікування) і виливає його у наративі поруч з класичною франкомовною екзистанційною драмою. Суміш, яку у результаті отримав режисер, не тільки занурює глядача у кропіткий процес розв’язування брудних вузлів сучасної французької історії, але й дозволяє насолодитися візуальною складовою картини. Приз за кращу режисуру у Каннах іще раз підкреслює майстерність Ханеке.


4. Кохання


2012

Реж. Міхаель Ханеке

Знову Ханеке, і знову шедевральний твір мистецтва. «Кохання» - це абсолютна візуальна Біблія шлюбу на усі часи. У центрі історії – літня французька пара колишніх вчителів музики, Жорж та Анна. Одного разу в Анни стається інсульт, який змусить Жоржа пройти разом зі своєю дружиною через надскладні випробування відносин. У деяких сценах Ханеке вибудував настільки емоційно складні дії, що не кожному вистачить сил додивитися їх до кінця. Однак, розповідь режисера про сутність справжнього, не намальованого кохання досі залишається одним з кращих екземплярів для аналізу не тільки серед франкомовного кіно, але й світового в цілому.


5. Пророк

2009

Реж. Жак Одіар

Роботу одного з головних сучасних визнаних французьких художників Жака Одіара «Пророк» часто називають його найкращим твором. Фільм демонструє жорстокий світ юного французького араба Маліка, який потрапляє до в’язниці та зв’язується з членами корсиканської мафії, Маліку доводиться ходити по лезу ножа, балансуючи між корсиканцями та своїми мусульманськими переконаннями. У центр своєї стрічки Одіар закладає дослідження відповідальності та усвідомлення людиною своїх рішень.


6. Корпорація «Святі мотори»

2012

Реж. Леос Каракс

Леос Каракс представив свою роботу у Каннах після 12-річної перерви у кіно. Власне, він і досі не зняв нічого нового з того часу, і та «Анет», на яку поціновувачі чекають уже доволі давно, так досі і не отримала дати виходу. «Святі мотори» ж, своєю чергою, - це надзвичайний метафоричний калейдоскоп кіно-подій, що відбуваються впродовж одного дня навколо фантасмагоричного Дені Лавана, який перевтілюється на екрані у різноманітних контрастних персонажів. Навряд чи хтось зможе посперечатися з шедевральністю цього фільму.


7. Життя Адель

2009

Реж. Абделатиф Кешиш

Абделатиф Кешиш – режисер, який просто схиблений на сексі та жіночому тілі. Сцена гомосексуального кохання головної героїні фільму Адель з дівчиною, в яку вона закохана, продовжується рекордний для кіно відрізок часу. Недивлячись на це, стрічка Кешиша – справжня ментальна ода свободі та самовираженню. Перфоменси, які втілюють у фільмі Адель Екзаркопулос та Сейду, лише підкреслюють майстерність створення візуальної історії Кешиша, що також доводить Золота пальмова гілка 66-го Канського фестивалю.


8. Життя у рожевому кольорі

2007

Реж. Олів’є Даан

Байопік (фільм-біографія) про французьку легенду вокалу Едіт Піаф приніс Маріон Котіяр її абсолютно заслужений перший Оскар. Даан фокусується у своїй картині не тільки на фактичному переказі подій, які відбувалися у житті ікони музики, але й доволі детально вибудовує всю трагічність історії Едіт Піаф, вміло поєднуючи її з акцентом на музичному таланті вокалістки. Абсолютний must see для усіх поціновувачів творчості Едіт Піаф.


9. Люди і боги

2010

Реж. Ксав’є Бовуа

В основу своєї рефлексійної драми «Люди і боги» Бовуа заложив реальний випадок із загадковим убивством сімох католицьких монахів 1996 року в Алжирі. Недивлячись на назву та очевидний підсвідомий контекст, у першу чергу режисер намагається сфокусувати увагу глядача не на релігії, а на гуманістичних ідеях людини та її реальних цінностей і переконань. Нажаль, у Каннах того року Бовуа за цей фільм отримав усі призи журі, окрім заповітної Пальмової гілки.


10. Артист

2012

Реж. Мішель Хазанавичус

Вірогідно, один з найвідоміших французьких фільмів поруч з «Амелі». В «Артисті» Хазанавичус розповідає нам про егоцентричну зірку німого кіно Жоржа (якого на екрані блискуче втілив Жан Дюжарден) на фоні закінчення ери німого Голівуду. Ретроспективний концепт, який режисер застосував для створення картини, виглядав 2012 року настільки свіжим поруч з іншими сучасними фільмами, що не помітив, як отримав одинадцять номінацій на Оскар, з яких у п’ятьох переміг (у тому числі і за кращий фільм).


11. Клас

2012

Реж. Лоран Канте

Лоран Канте, який 2008 року отримав за свою стрічку Золоту пальмову гілку (перший французький фільм-переможець за 20 років), виробляє якусь мікро-екосистему одного з класів сучасної французької школи. Головними героями у режисера є як тінейджери, кожен з індивідуальним особливим портретом, так і сам учитель Франсуа, який прагне виконати свій обов’язок - навчити дітей з простих родин.


12. 1+1

2011

Реж. Олів’є Накаш, Ерік Толедано

Певно, сьогодні немає у світі людини, яка б не чула про фільм Олів’є Накаша та Еріка Толедано. Недивлячись на простоту історії про темношкірого хлопця, який турбується про інваліда-багача, фільм Накаша/Толедано настільки харизматично реалізований, що наратив і портрети героїв запам’ятовуються миттєво,не зникаючи потім з пам’яті…власне, ніколи. Для відданих фанів конвеєрного Голівуду у цій історії також є чим поживитися, адже усього чотири роки тому на екранах з’явилася американська адаптація цього фільму з Браяном Кренстоном та Кевіном Хартом, яку назвали «1+1: Голівудська історія» (The Upside, 2017).


13. Однієї чарівної ночі

2019

Реж. Кристоф Оноре

Марія – парижанка, і цим усе сказано. Вона насолоджується свободою та увагою чоловіків, будучи заміжньою. Після сварки з чоловіком вона змушена ночувати у готелі напроти своєї квартири, спостерігаючи крізь вікно за чоловіком і пригадуючи історію їхнього кохання. У неї є лише одна чарівна ніч, щоби вирішити, що робити далі, але непроханих порадників виявляється занадто багато.


14. Гастон

2019

Реж. П’єр-Франсуа Гастон-Лаваль

Прийшовши стажуватися у Aupeticoin, юний Гастон кардинально змінює безлику повсякденність своїх колег. Він створює їм нові гаджети для оптимізації часу, піклується про екологічну атмосферу в офісі, і спить на роботі протягом усього дня. Однак, його творчі пориви страшенно дратують його боса, який ніяк не може знайти слушний привід, щоби звільнити чарівного лобуряку.


15. Одного разу у Версалі


2009

Реж. Брюно Подалідес

Звичайний день у Версалі. Люсі звично починає робочий день, усміхається колегам, розкладає пасьянс, читає жарти в Інтернеті. Раптом на фасаді будівлі навпроти з’являється плакат «Чоловік одинокий!» Що це? Крик про допомогу чи злий жарт? Пізніше, під час обідньої перерви, на площі зустрічаються колишній вчитель, якого дратує бігун, що виявився його учнем; пара коханців, які переживають кризу; діти, які грають у війну та любов під наглядом своїх матерів; волоцюга-філософ; незграбний дамський угодник; ревні служителі закону і Люсі, яку фотографує незнайомець…


16. Реальність

2015

Реж. Квентін Дюп’є

«Реальність» - сюрреалістична чорна сатира французького кінематографіста Квентіна Дюп’є, режисера, сценариста, оператора, композитора і монтажера, словом, людини-оркестра.

Один з головних героїв – телеоператор, який мріє зняти фільм-хорор про згубний вплив телебачення і шукає аудіовізуальне втілення картини, не помічаючи, що ним стала навколишня дійсність. Описуючи його пригоди, автор стрічки в художній формі досліджує маніпуляції медіа зі свідомістю. Герої стрічки поміщені у реальність, де сон перемішується з дійсністю, а головна героїня стрічки Реаліті має справу з містичними загадками у дусі Девіда Лінча.


17. На посту

2018

Реж. Квентін Дюп’є

Ще один фільм Квентіна Дюп’є в нашому переліку. Комісар поліції Бурон веде розслідування вбивства людини, труп якого перед своїм будинком знайшов пан Фугайн. Бурон одразу ж призначає головним підозрюваним Фугайна і починає допит, щоби вивести його на чисту воду. Нещасному свідку доведеться пройти крізь усі кола бюрократичного пекла правоохоронної системи.


18. Анонімні романтики

2010

Реж. Жан-П’єр Амері

Скромний кондитер Жан-Рене та його нова чарівна співробітниця Амелі – ідеальна пара: обидва у захваті від шоколаду, романтичної музики і паризьких вечорів під розлогими каштанами. Але обоє – жахливо сором’язливі, і жоден з них ніяк не наважиться зробити відповідальний крок назустріч поклику серця. Чи зможуть призначені один одному закохані перебороти природну боязкість, чи так і судилося їм самотою відвідувати збори Товариства Анонімних Романтиків?


19. Обіцянка на світанку

2017

Реж. Ерік Барб’є

Екранізація автобіографічного роману письменника Ромена Гарі, Ще як майбутній лауреат Гонкурівської премії був дитиною, його мати твердо вирішила, що її син стане дипломатом і всесвітньо відомим письменником. Недивлячись на те, що з неї сміялися усі довкола, а син сумнівався у власних силах, вона продовжувала вірити в нього – і всі її неймовірні мрії збулися. Материнська любов і безумовна підтримка вели Ромена крізь усі випробування та пригоди його життя, повного таємниць, битв та неймовірних поворотів.


20. Зимова пісня

2015

Реж. Отар Іоселіані

Деякі схожості вселяють тривогу. Наприклад, між обезголовленим віконтом, армійським капеланом з татуюванням на грудях, як у гангстера, похрещеними солдатами, грабіжниками та ґвалтівниками і багатьма іншими. Існує будівля, де життя усіх цих персонажів пересікаються. І все ж таки, навіть у цьому хаосі, залишається простір для мрії, любові та справжньої дружби, і це дає надію на те, що завтра буде краще, ніж сьогодні.


21. Божевільні сусіди

2017

Реж. Філіп де Шоврон

У запалі передвиборчих дебатів рафінований буржуа Жан-Етьєн Фужероль необережно кидає з екрана телевізора, що його люба Франція відкрита для будь-яких іммігрантів, вони всюди знайдуть собі притулок та їжу, навіть у нього вдома. Не проходить і доби, як біля його воріт з’являється циганський табір на чолі з нахабним Бабиком. Не впустити – втратити голоси виборців. Розміреному сімейному життю настає кінець: незвані гості плавають у критому басейні, влаштовують у дворі концерти, облаштовують господарський туалет, п’ють колекційні вина і навіть намагаються позалицятися до дружини Жан-Етьєна.

Бонус

22. Дикі трави

2009

Реж. Ален Рене

Так, ми зазначили у назві статті, що всього у добірці буде 21 фільм, однак, виявилось, що вибрати з безлічі варіантів лише 21 екземпляр доволі складно, отже, додаємо бонусом ще один, безумовно, геніальний фільм Алена Рене.

Для Маргеріт і Жоржа втрата та знаходження гаманця прочиняє двері у романтичну пригоду. Вивчивши документи власниці гаманця, викинутого грабіжником, Жорж уже не може просто віднести до поліції знайдений ним червоний гаманець. Та й Маргеріт не може просто забрати гаманець, не вмерши від цікавості з приводу того, хто ж його знайшов. Поки вони виконують світський ритуал висловлення і прийняття вдячності, в їхнє спокійне життя вривається буря.

Живий класик Ален Рене створює на екрані неповторну суміш жанрів і настроїв, образів і кольорів, слів і музики. У фільмі чітко прослідковуються мотиви «пізнього Рене». Мудре і гарне кіно.

Гарного перегляду!


Читайте также