Вірджинія Вулф про те, як читати книги
Для початку: робіть те, що бажаєте
По-перше, Вірджинія звертає увагу на те, що насправді у своєму есе вона дасть відповідь на запитання: “Як саме варто читати книжку?” - ймовірніше самій собі, тому що для кожного це свій унікальний вибір. Заздалегідь Вульф якби встановлює з читачем певну домовленість: якщо погоджуєшся з цим твердженням та не будеш сприймати її слова як істину, тоді читай далі. “Єдина порада по читанню, яку можна дати іншій людині - не сприймайте поради, слідуйте своїм інстинктам та робіть власні висновки”. Читання є свободою, жоден критик не має права нав’язувати вам, яка з двох книг є кращою. Звідки йому знати? Які взагалі можуть бути критерії? Для Вулф читання є свободою, вільним від законів місцем: тут ми можемо створювати власні світи, думати про своє, сприймати твори зовсім різними способами. Тоталітарність у виборі літератури письменниця відкидає як щось зовсім недоречне.
Не вимагайте від книг чогось більшого
Вулф зазначає, що дуже часто читачі підходять до книг несвідомо, “вимагаючи від художньої літератури, щоб вона була правдивою, а від поезії - щоб була вигадкою; від біографії - щоб звеличувала; а від історії - щоб упевнювала нас у наших переконаннях”. Від такого підходу письменниця радить відходити. Не критикуйте твір одразу ж, а спершу поставте себе на місце автора або його знайомого. “Увійдіть” в описане у книзі. Можливо, ви зможете у такий спосіб краще зрозуміти автора не стільки коли читаєте, а коли пишете. Ось спробуйте самостійно передати у тексті якесь почуття, описати те, що мимоволі побачили. Після цього перечитайте. Вам вдалося передати все ідеально? Чи зрозуміють ваші відчуття близькі люди, якщо прочитають такий опис?
Хороші письменники, на думку Вулф, НЕ БУДУТЬ заплутувати читача. Вони нададуть йому нову перспективу на події, не перемішуючи нічого зайвого. І, щоб нормально сприйняти цей новий світ автора, читач повинен відкинути будь-які обмеження та сміливо уявляти.
Познайомтеся з автором
Біографії - це вікна в життя письменників. Вірджинія описує як, пізнаючи про те, як хтось жив і як творив, ми наче обходимо цілі світи художників від дверей до дверей. І тоді можна знову перечитувати його твір і подивитися, як читається тепер, у “присутності” автора? Саме тут виникає певна дилема, яку кожен повинен вирішити для себе самостійно - як невід’ємно ми повинні сприймати фігуру письменника від його творчості? Чи можна полюбляти романи людини, чи викликають вони в тебе антипатію?
Сприймайте читання як розвиток креативності
Не всі книги є хорошими. І це факт. Однак для того, щоб не засмучуватися про те, що ви витратили час на малозмістовне чтиво, подумайте про те, що кожна книга - це все ж таки спроба вхопити швидкоплинну мить; це нове джерело інформації для вас, з якого можна брати ідеї. Для когось спогади про проведений час можуть жодної цінності не мати - ну для чого вам знати чужі діалоги на кухні, викурені кимось цигарки, переглянуті кимось фільми? Та все ж це доповнює і ваш досвід також; ви навряд чи робите щось схоже як і автор тексту. Використовуйте все це для розвитку власної креативності та формування іншої перспективи.
Відкрийте для себе поезію
“Вплив поезії настільки значний і безпосередній, що на момент прочитання ми втрачаємо всі інші відчуття, крім тих, які надає нам вірш. У які глибини ми тоді потрапляємо, і наскільки раптовим та повноцінним буде наше заглиблення”. Для Вірджинії поезія є способом затьмарити факт усвідомлення нашого буття сильними емоціями, які збивають з ніг. Поезія - це тут і зараз; її автор завжди буде уявлятися нам нашим сучасником. Його існування у той момент, коли ми читаємо текст, навіки зафіксовано у словах і переживаннях.
Усе пізнається в порівнянні
Коли ми відкрито та всеохопно підійшли до прочитання книг, цілком зарядившись їх досвідом, тепер вже постфактум ми можемо оцінити, якими критеріями визначати для себе: є ця книга хорошою чи ні. Автори не можуть існувати у вакуумі, без визначених стандартів та орієнтирів, інакше буде процвітати графоманство, не буде жодного саморозвитку художників. З іншого боку, цінним є також те, що критики можуть розгромити книгу, направивши на неї руйнівний шквал зауважень. Письменник у розпачі може перестати старатись і творити. Але якщо він буде розуміти, що є враження інших читачів, які не знаходили навмисне у книзі недоліки та які просто сприймали текст, яким він є, - це може допомагати автору продовжувати та самовдосконалюватися. Це змусить літературу рухатися вперед; вона буде існувати, поки є читач.
Що отримуємо від читання ми? Читаючи, будемо відвертими, ми навряд чи зможемо повністю позбутися від непереборного та мимовільного відчуття, що нам ця книга (не)подобається. Завдяки цим переживання від книг і читання формується наш смак: ми виокремлюємо, що вражає та залишає після себе емоції, а що ні. А взагалі, підсумовує Вірджинія Вулф, чому просто не любити читання? Як процес, в якому не варто відшукувати якусь конкретно поставлену перед собою ціль. І чи не це приносить найвище задоволення?
