Чеські письменники
Ви, можливо, знайомі, певною мірою, з літературою Чехії, але ця країна дала життя ще багатьом дивовижним письменникам, чиї твори допоможуть краще зрозуміти мистецтво і культуру цієї країни. Ми розглянемо декілька з них.
Франц Кафка “Перевтілення”
Кафка є ідеальним варіантом для початку знайомства з чеською літературою, адже його унікальні твори відомі в усьому світі. Все своє життя Кафка прожив в Єврейському кварталі Праги, де і написав більшість своїх книжок, зокрема і найвідомішу, “Перевтілення”.
В цьому оповіданні, яке вважається одним з найвизначніших творів літератури двадцятого століття, коммівояжер Грегор, прокинувшись вранці, виявляє, що перетворився на комаху. Чому, або як це сталось, Кафка читачам не пояснює. Решта твору присвячена труднощам адаптації Грегора до нового життя, його намагання порозумітись з оточуючими, що є, вірогідно, натяком на життя самого Кафки, який говорив лише німецькою (а не чеською) і був євреєм у часи, коли антисемітизм посилювався щосекунди.
Карел Чапек “ Війна з саламандрами”
Найвідомішим твором Чапека є п’єса Р.У.Р. (Россумові Універсальні Роботи). Саме цьому твору ми завдячуємо появою у мовах світу слова “робот”, яке, власне, вигадав Чапек. Не менш значущим є факт, що він сім разів був кандидатом на Нобелівську премію, хоча так її і не отримав. “Війна з саламандрами” - це один з романів Чапека, який отримав найбільше світове визнання, можливо, через те, що він уособлює все, що складало світогляд автора: прагматичний лібералізм, сатиру і протест. У ”Війні з саламандрами” йдеться про нову розумну расу, яка вийшла з моря і пройшла шлях від рабства до панування над людьми.
Вацлав Гавел “Сила безсилих”
Вацлав Гавел був останнім президентом Чехословаччини і першим президентом Чеської республіки. Водночас. його літературний спадок значно ширший за його політичну кар’єру. Написавши багатьох п’єс, він найбільш відомий як автор збірки есе “Сила безсилих”, де розглядається вплив комуністичного режиму на життя пересічних громадян і шляхи об’єднання цих громадян для опору тиранії. В свій час книжка була офіційно заборонена, але поступово перетворилась на уособлення ідеалів новоствореної держави.
Мілан Кундера “Нестерпна легкість буття”
Кундера народився в Чехії, але пізніше, уникаючи переслідувань, став громадянином Франції, втративши, врешті-решт, чехословацьке громадянство. Незважаючи на це, його називають одним з найвизначніших письменників Чехії. Його роман “Нестерпна легкість буття” входить до шкільної програми багатьох країн світу. Особливу славу роману принесло те, що дія відбувається під час протестів 1968 року, відомих як “Празька весна”, а також незгода з концепцією “вічного повернення” Ніцше. Цей масштабний твір Кундери, де розглядаються основоположні теми кохання і життя, просто не можна не прочитати.
Петра Гулова “Все це належить мені”
Слава прийшла до молодої сучасної авторки в 2002 році, разом з її першим романом “Все це належить мені”, в якому йдеться про долю п’ятьох жінок з однієї монгольської родини. Петра Гулова прожила рік в Монголії, під час навчання за спеціальністю “Культурологія”, глибоко занурившись в культуру і мову країни, що і стало, вочевидь, причиною популярності її твору. З того часу Гулова опублікувала кілька удостоєних нагород творів, проте на англійську наразі був перекладений лише її дебютний роман.
Міхал Вівег “Кращі роки - псу під хвіст”
Міхал Вівег, якого часто порівнюють з англійським письменником Ніком Хорнбі, є вельми популярним автором, чиї бестселери найкраще демонструють, що саме читають сьогодні чехи. Його плідний творчий здобуток містить понад 20 творів, але найвідомішим є, мабуть, його друга книжка, що вийшла друком 1992 року, “Кращі роки - псу під хвіст”. Твір, який з почуттям гумору розповідає про комуністичний період життя країни, був екранізований в 1997 році.
Богуміл Грабал “Уроки танців для людей просунутого віку”
Жителі Чехії вважають Грабала одним з найвизначніших письменників двадцятого століття, однак в інших країнах світу його ім’я не настільки відоме. Грабал є автором багатьох книжок, зокрема, поетичних збірок, але найбільшу увагу привертає його роман “Уроки танців для людей просунутого віку”, в якому людина розповідає про своє минуле. Унікальність роману полягає в тому, що весь це досить своєрідний твір написаний як одне-єдине речення.
Арнош Лустіг “Молитва за Катерину Горовіцову”
Люстігу довелось бути в'язнем кількох концентраційних таборів, зокрема і сумнозвісного Аушвіцу, згодом йому вдалося втекти, коли поїзд, в якому перевозили в'язнів, бомбардували американські військово-повітряні сили. "Молитва за Катерину Горовіцеву" торкається багатьох сюжетів тих часів, героями роману є заможні американські євреї, яких тримали під вартою в Італії. Це сумний і вдумливий літературний твір, в якому тема Голокосту і загублених людських доль розглядається з глибоко особистісної точки зору.
Ярослав Сайферт “Вінок сонетів”
Лауреат Нобелівської премії, чехословацький письменник Сайферт більш відомий у світі завдяки своїм сповненим ліризму поетичним творам, які становлять разючий контраст іншим його роботам, написаним я якості члена комуністичної партії Чехословаччини і редактора комуністичних газет. На жаль, дуже невелика частина його творчого доробку була перекладена на англійську, а отже єдиним віконцем, крізь яке зацікавлений читач може зазирнути до світу Ярослава Сайферта є “Вінок сонетів”.
Іван Кліма “Любов і сміття”
Переможець престижного конкурсу імені Франца Кафки, Іван Кліма є автором численних п’єс і романів, серед яких найвідомішим є “Любов і сміття”. Це історія празького художника, який змушений працювати прибиральником за часів комуністичного режиму, в якій розкривається гармонійність людських взаємовідносин і те, як обставини, в яких ми опиняємось, формують нас і те, на що ми здатні.
Ян Неруда “Малостранські повісті”
Збірка іронічних, сповнених натяків, гірко-солодких оповідань з життя празького кварталу Мала Страна в дев’ятнадцятому столітті, “Малостранські повісті” є класикою, вплив якої на чеську літературу відчувається вже протягом кількох поколінь.
Ярослав Гашек “Пригоди бравого вояка Швейка”
З-поміж усіх творів чеської літератури сатиричний гротеск “Пригоди бравого вояка Швейка” перекладали найчастіше. Цей роман перекладено на понад 50 мов. Доброзичливий і балакучий Швейк стає вірним чеським солдатом австро-угорської армії, коли його мобілізують на початку І Світової війни, ось тільки всі його незграбні зусилля потрапити на фронт перетворюються на перепони на цьому шляху. Граючи в карти, напиваючись і взагалі заважаючи всім довкола, хитрющий Швейк вдається до нескінченних махінацій, доводячи до сказу лікарів, поліцію, священників і офіцерів, які намагаються відправити його на передову. Це історія “маленької людини”, яка потрапляє до величезної бюрократичної машини, в якій вражаюча гра слів поєднується з гострою сатир, а кумедні ситуації мають на меті демонстрацію безглуздя війни.
Ярослав Кальфар “Космонавт з Чехії”
Дія твору, який вийшов друком в 2017 році, відбувається в далекому майбутньому, де чеський астронавт вирушає у відверто самогубну мандрівку до Венери з метою вивчення таємничої хмари пилу навколо планети. Це дебютний твір чеського романіста Ярослава Кальфара, який народився і виріс у Празі, але у віці 15 років емігрував до Сполучених Штатів. “Космонавт з Чехії” бів написаний англійською, лише пізніше був здійснений професійний переклад на чеську мову.
Іва Пекаркова “Пір’я і крила”
Дебютний роман Іви Пекаркової, дія якого відбувається у 80-ті роки двадцятого століття, є неперевершеною ілюстрацією до ганебного стану тогочасного чехословацького суспільства, що вже тоді розсипалося на друзки (воно врешті розсиплеться вщент, але авторка про те не знала, роман був опублікований 1989 року). Причинами розвалу стали і ті, які названі в романі.
Двадцятип’ятирічна Віола Юрова обожнює вільний дух автостопу., Лише так їй вдається втамувати жагу до подорожей, вона потрапляє далеко за місто, фотографує природу, знаходить чоловіків для сексу, коли є на те її бажання. ЇЇ найкращий друг Патрік теж фотографує, а ще спить з усіма жінками і дівчатами підряд в штампованих “панельках” празького передмістя - аж поки не отримує діагноз “розсіяний склероз”. “Соціалістична батьківщина” обіцяє безкорисливо надати йому інвалідний візок, десь так років за п'ять-десять, отже Віола вирішує піти на все, щоб дістати йому той візок якомога раніше. Пекаркова відверто пише про секс і секс-бізнес, права жінок і згубний вплив людини на навколишнє середовище, знищення особистості і невід'ємне право кожної людини самій писати свою історію.
Гана Андронікова “Звук сонячного годинника”
Андронікова пише з такою пристрастю, що її, здається, можна відчути на дотик, у своєму дебютному романі вона грає з почуттями, розбиває серця. Центральною темою роману є історія кохання Рахілі і Томаша, які зустрілись у чеському місті Зліні в двадцятих роках, пережили екзотичні крайнощі Індії років тридцятих і втратили один одного у вирі ненависті і жорстокості Другої Світової війни. У грудні 1989 року, їх син Даниель, відпочиваючи з сім’єю в Колорадо, випадково почув, як Анна, господарка готелю говорить чеською. Зав’язавши розмову, він невдовзі дізнається, що Анна знала Рахіль, перебуваючи в концтаборі Терезінштадт, а пізніше і в Аушвіці. Завдяки Анні, Даніель знайомиться з приголомшливою історією життя своєї матері, життя, в якому був не лише Голокост, але і колоніальне правління і кастова система Індії, зради і милосердя під час війни в Чехословаччині, духовні вірування і урочисті обряди, смерть, що є частиною життя і сила кохання, а також багато чого іще.
Ладіслав Фукс “Спалювач мертвих”
Як можна здогадатись, життя автора було нелегким. Ще зовсім дитиною він зустрів початок Другої Світової війни, а коли подорослішав на зміну нацистам прийшли комуністи. Під час війни Ладіслав Фукс глибоко співчував євреям, разом з якими вчився у школі. Йому було нескладно зрозуміти становище людей, які зазнавали переслідувань під час “нового режиму” , адже він все життя намагався приховати свою сексуальну орієнтацію (хоча і не дуже успішно).
Тема Другої Світової війни постійно піднімається в літературних працях, Фукса, зокрема, у “Спалювачі мертвих”, який вийшов друком у 1967 році, а пізніше був екранізований. У романі йдеться про людину, яка працює в крематорії і має нав’язливу ідею щодо “чистоти раси”. Не надто оптимістична тематика, але у викладенні Фукса звучить надзвичайно захоплююче і схоже на казку.
Зузана Брабцова “Вольєри”
Останній роман Брабцової, закінчений перед її смертю в 2015 році, являє собою шалену гонитву на межі реальності і галюцинації, поміж бездомних чехів, які намагаються вижити і безногих балерин, що стали каліками після танців на газових плитах. Героїня роману, Бета, не може забути самогубство брата, яке сталось тридцять років тому. Вона хвилюється за свою восьмидесятирічну матір і за доньку, яка у свої 24 роки живе з коханим (на ім’я Боб Ділан) у вантажному контейнері в Коста-дель-соль. Бете - людина начитана, цитує чеських поетів, але вже більше року сидить без роботи (на момент смерті Вацлава Гавела, з чого, власне і починається роман). Невідомо, що є причиною її марень - можливо, наркозалежність або хвороба, адже вона проводить багато часу в клініках, чекаючи на медичні, психіатричні чи діагностичні процедури - а можливо, вони є наслідком занепаду суспільства, яке, незважаючи на потік західних інвестицій, залишає численних своїх громадян за бортом.
Яхим Топол “Ангел”
Ще молодим хлопцем автор зазнав переслідувань з боку комуністичного режиму і почав писати лише після його падіння у 1989 році. Він має досить виразний стиль, ретельно документуючи розмови, які можна почути просто на вулицях Праги, або навіть під ними - на станціях метро. Серед творів, що були перекладені на інші мови, назвемо “Ангел”, надрукований 1995 року. Роман оспівує історію Смічова - одного з районів Праги. Топол відверто говорить про торгівлю наркотиками і брудне життя в Смічові на початку дев’яностих. До речі, хоча Прага, звичайно, значно змінилася на краще, ще й досі можна знайти певні міся, зокрема, бари, які не зачепив процес благоустрою.
Вітезслав Незвал “Валерія і тиждень див”
Працюючи над книгою, Вітезслав Незвал зазнав впливу як сюрреалізму, так і популярного на той час в Чехословаччині чорного готичного роману. У “Валерії” він вирішив об'єднати обидва свої джерела натхнення, розповідаючи історію Валерії, юної дівчини, яка живе зі своєю бабусею і стає свідком дивовижних подій... Тож не дивно, що “Валерія і тиждень див” може трохи нагадувати “Алісу в країні чудес”.
До речі, в шістдесяті роки роман Незвала був екранізований, і я б щиро радив цей фільм переглянути - його можна знайти на DVD в англомовному перекладі, та й іншими мовами також. Костюми і декорації у фільмі приголомшливі, а від краси Валерії просто перехоплює подих.
Переклад: Юлія Скарлупіна
