Біографія Джеймса Джойса

Джеймс Августин Алоїзій Джойс – ірландський письменник, якого вважають одним з найвпливовіших письменників двадцятого століття, – народився 2 лютого 1882 року у Дублінському передмісті Ратгар у католицькій сім'ї.

Він був найстаршим з 10 дітей, що вижили; двоє з його братів і сестер померли від тифу. По батькові його сім'я походила з міста Фермой, що у графстві Корк. У 1887 його батька, Джона Станіслауса Джойса (John Stanislaus Joyce), було призначено податковим інспектором у Дубліні, і сім'я переїхала до престижного містечка Брей, що в 12 милях (19 км) від Дубліна. Приблизно у цей час на маленького Джеймса напав собака, що спричинило фобію собак, якою він страждав все своє подальше життя. Також він страждав від боязні грому, який його тітка трактувала як ознаку Божого гніву.

У 1891 Джойс написав вірша «І ти, Гілі» («Et Tu Healy») на смерть Стюарта Чарльза Парнелла, політичного лідера Ірландії. Старший Джойс надрукував вірш і навіть відіслав одну копію до бібліотеки Ватикану. У листопаді того ж року Джон Джойс був оголошений банкрутом і звільнений з посади. У 1893 йому призначили пенсію. Це послужило поштовхом до скочування сім'ї у бідність, в першу чергу через пияцтво батька та нездатність ефективно розпоряджатися грошима.

Початкову освіту Джеймс Джойс отримав у Єзуїтському коледжі Клонгоуз Вуд – школі-інтернаті, куди він потрапив у 1888, проте змушений був залишити у 1892, коли його батько більше не міг оплачувати навчання. Деякий час Джойс навчався вдома, і деякий час провчився у школі О'Коннела, що у Дубліні. У 1893 його зарахували до коледжу Бельведер, що належав єзуїтам, сподіваючись, що у нього виявиться покликання і він приєднається до ордену. Все ж Джойс відійшов від католицизму у віці 16 років, хоча філософія Томи Аквінського матиме вплив на нього протягом усього подальшого життя.

У 1898 вступив до щойно створеного Дублінського університетського коледжу, де зайнявся вивченням сучасних мов, зокрема англійської, французької та італійської. Також у цей час Джойс активно фігурував у театральних та літературних колах міста. Його рецензія на книгу «Нова драма» Генріка Ібсена була опублікована у 1900 й у відповідь сам Ібсен надіслав авторові листа з подякою. У цей період Джойс написав кілька інших статей і принаймні дві п'єси, які, на жаль, не збереглися до тепер. Багато хто з його друзів з Дублінського університетського коледжу фігуруватимуть пізніше як персонажі його творів. Він був також активним учасником літературно-історичного товариства у коледжі, де у 1900 виступив із доповіддю на тему «Драма і життя».

Після закінчення коледжу у 1903 Джойс поїхав до Парижа «вивчати медицину», хоча насправді там він розтринькував гроші, які дала йому сім'я. Через кілька місяців перебування там змушений був повернутися до Ірландії, оскільки його матері діагностували рак. Переживаючи за відсутність релігійних почуттів у сина, його мати безрезультатно намагалася переконати його прийняти сповідь і причастя. 13 серпня вона померла, і Джойс відмовився стати на коліна та помолитися за неї разом з сім'єю. Після смерті матері він продовжував пиячити та влазити в борги. Джойс змушений був заробляти вчителюванням, написанням рецензій на книги та співами (у нього був чудовий тенор).

7 січня 1904 намагався опублікувати «Портрет художника», есе про естетику, проте воно було відхилене журналом. Джойс вирішив переписати цей твір і перетворити його на роман «Стівен Герой». Цього ж року Джойс зустрів Нору Барнакл, молоду жінку з міста Голвей, яка працювала покоївкою у готелі Фінна у Дубліні. 16 червня 1904 у них було перше побачення, і ця дата увійшла в історію також як день, коли відбуваються події роману «Улісс». Через певний час Джойс із Норою виїхав до Європи.

Джойс і Нора рушили до Цюриха, де він знайшов собі роботу викладача англійської мови у школі іноземних мов Берліца. Проте там виявилося, що його англійському агентові дали неправдиву інформацію стосовно роботи, і директор школи направив його до Трієста (який на той час був у Австро-Угорщині, а зараз є частиною Італії). Знову ж таки там йому не знайшлося роботи, але за допомогою директора школи іноземних мов у Трієсті Альмідано Артіфоні він нарешті влаштувався на вчительську роботу у Пулі, що тоді була частиною Австро-Угорщини, а зараз знаходиться у Хорватії. Джойс викладав англійську мову переважно морським офіцерам австро-угорської армії з жовтня 1904 до березня 1905, поки австрійська влада, виявивши шпигунську мережу у місті, не вигнала звідти всіх чужоземців. За допомогою того ж таки Артіфоні Джойс перебрався назад до Трієста, де продовжив викладати мову. У Трієсті він майже постійно жив 10 років.

Того ж року Нора народила першу дитину, Джорджа. Джойс умовив свого брата Станіслава приєднатись до нього у Трієсті, де на нього чекало місце вчителя у школі. Приводом для переїзду було нібито те, що Джеймс хотів братової компанії та запропонувати йому набагато цікавіше життя, ніж той вів до того, працюючи чиновником у Дубліні, хоча насправді Джойс хотів збільшити скупі прибутки своєї сім'ї заробітками брата. У Трієсті у них з братом були досить напружені стосунки, спричинені марнотратством Джойса та його пристрастю до алкоголю.

Через хронічну пристрасть до подорожей Джойсу швидко набридло життя у Трієсті, тому він переїхав до Рима у 1906, де влаштувався на роботу у банку. Проте Рим викликав у нього відразу і на початку 1907 Джойс повернувся до Трієста. Його донька Люсія народилась там улітку того ж року.

Джойс повернувся до Дубліна влітку 1909 разом з Джорджем для того, щоб відвідати батька й опублікувати збірку оповідань «Дублінці». Він також відвідав сім'ю Нори у Голуеї. Це була перша їх зустріч, і вона, на щастя, пройшла вдало. Готуючись повернутися до Трієста, Джойс вирішив узяти з собою свою сестру Еву для того, щоб та допомагала Норі доглядати за будинком. У Трієсті Джойс провів лише місяць і знову поїхав до Дубліна як представник власників кінотеатрів, щоб відкрити там кінотеатр. До Трієста він повернувся у січні 1910, прихопивши з собою іншу сестру, Ейлін. Ева повернулась додому через кілька років, оскільки тужила за батьківщиною, в той час як Ейлін усе життя прожила на континенті, одружившись із працівником банку Франтішеком Шауреком, чехом за походженням.

У 1912 Джойс на деякий час знову приїхав до Дубліна для розв'язання багаторічної суперечки стосовно публікації «Дублінців» зі своїм видавцем Джорджем Робертсом. Це була його остання подорож до Ірландії, він ніколи там більше не побував, незважаючи на прохання батька та запрошення колеги по перу, ірландського письменника Вільяма Батлера Єйтса.

Одним зі студентів Джойса у Трієсті був Етторе Шмітц, відомий під псевдонімом Італо Звево. Вони познайомились у 1907, стали близькими приятелями та критиками творчості одне одного. Шмітц був євреєм, і саме він став моделлю для Леопольда Блума – майже всю інформацію стосовно юдаїзму, яка є у романі, Джойс отримав від Шмітца. У Трієсті у Джойса вперше почались проблеми з зором, які переслідували його до кінця життя і спричинили десятки хірургічних операцій.

У 1915, коли Джойс виїхав до Цюриха, побоюючись переслідувань за своє британське підданство у часи Першої світової війни, він познайомився з Френком Бадгеном, людиною, котра стала його найбільш впливовим і надійним товаришем на довгі роки. Джойс постійно радився з ним під час написання «Улісса» та «Поминок за Фіннеганом». Також у Цюриху Езра Паунд представив його англійському видавцеві та феміністці Гаррієт Шоу Вівер, яка стала меценатом та покровителем Джойса, і протягом наступних двадцяти п'яти років дав йому тисячі фунтів лише для того, щоб він міг покинути вчителювання і зосередитись на кар'єрі письменника.

Після закінчення війни Джойс на короткий час повернувся до Трієста, але не залишився там через зміни, які спіткали місто внаслідок війни, а також через напружені стосунки з братом, який провів більший період війни у таборі для інтернованих. Натомість він (на запрошення Езри Паунда) у 1920 поїхав до Парижа, де планував пробути лише тиждень, але прожив наступних двадцять років.

У Парижі у 1920-ті роки Джойс зустрівся з Ернестом Хемінгуеєм, останній описав ці події у своїх мемуарах «Свято, яке завжди з тобою» (A Moveable Feast).

Джеймс Джойс помер 13 січня 1941 року в Цюриху (Швейцарія). Похований на кладовищі Флунтерн.

Джойс має значний вплив на світову культуру. Він і в наш час залишається одним із найбільш популярних англомовних прозаїків. У 1998 видавництво Modern Library склало список «100 кращих романів Новітньої бібліотеки», в який потрапили всі три романи Джеймса Джойса: «Улісс» (номер 1 в списку), «Портрет митця замолоду» (номер 3) і «Поминки за Фіннеганом» (номер 77). У 1999 журнал «Time» включив письменника у список «100 героїв і кумирів XX століття», сказавши, що Джойс здійснив цілу революцію. Улісс був названий «демонстрацією і підбиттям підсумку під усім сучасним рухом модернізму».

Основні твори:
«Епіфанії» (Epiphanies), 1901–1903.
«Камерна музика» (Chamber Music), 1902–1906.
«Портрет художника» (A Portret of the Artist), 7 січня 1904.
«Свята контора» (The Holy Office), 1904.
«Дублінці» (Dubliners), 1904–1914.
«Газ із пальника» (Gas From A Burner), 1912, вересень.
«Джакомо Джойс» (Giacomo Joyce), 1911–1914.
«Герой Стівен» (Stephen Hero) [пізніше перероблений в роман «Портрет художника в юності»].
«Портрет митця замолоду» (A Portrait of the Artist As a Young Man), 1907–1914.
«Вигнанці» (Exiles), 1914–1915.
«Улісс» (Ulysses), 1914–1921.
«Пенні за штуку» (Pomes Penyeach), 1927.
«Це, дитя» (Ecce Puer), 1932.
«Поминки за Фіннеганом» (Finnegans Wake), 1922–1939.