Результат пошуку

Темрява - відсутність світла. Чи можливо, щоб вона заворожила своєю красою? Більшість скаже "як? адже у ній нічого не видно". Але пітьма вражає своїм солодким спокоєм та небуттям, у якому тягне розчинитися.
Водночас це жахає.
Люди здатні заповнювати будь-що, що їм здається порожнім своїми почуттями, що набувають різноманітних образів. Та власні емоції часто бувають до біса неприємними, як і те, що з них виходить. 
Надмірна кількість світла сліпить й обпікає, а темрява вона... важка. Душить, неначе майже дійшов до морського дна. Тоді ти спостерігаєш, як зникають останні промені і відчуваєш, як тебе поглинає порожнеча.
Ще до того пекучого моменту я вже зайшов у холодні обійми тіней, останні лампи з кожним кроком зникали у далині. Неймовірно тихо і спокійно.
Я тоді став подивитись на зорі, неначе готуючись до кінця, який неймовірно рано ядким холодом врізався мені у спину. Та гостра залізяка черкнула ребро видавши пронизливий шкрегіт. Гаряча волога вмить розповзлася аж до ніг, пальці яких закрижаніли тоді ж. Рідина поступово заповнювала легені блокуючи дихання, тіло ж вже тонуло у землі.
І от я лежу, спостерігаю, як темрява щосекунди поглинає тисячі зірок, коли моє тіло зливається у єдиний важкезний згусток, що зі своєю вагою поволі вивалюється з реальности, віддаючись невідомому.
Що ж відбуватиметься далі? Що станеться, коли пітьма повністю забере мене? Відповідь краплинами ллєттся у келих, з кожним келихом крови, що ллється із мене. Хіба я зможу його потім випити?
Зарано.
Я бажав дізнатись відповідь, та не зараз. Але те, що я здатен зробити - зробив давно.

Читати також


Вибір читачів
up