Війна, кохання, перемога. Тетяна Пека

Вже майже рік, як ми прокинулися в мить.
І вже не спиться нам, ми всі лише дрімаєм.
І що чекає кожен з нас, ми точно знаєм,
Хоча там десь на глибині нам ще болить...

Вже майже рік, як ми не знаємо жалю
До тих, хто ще торік нам звався "братом"
І як ми так могли їх називати?!!...
Такі думки тоді були, немов я сплю...

Вже майже рік, кохані люди наші на війні
І кожна жінка молиться щоночі.
Вже просто стерлися від сліз тих її очі.
А що поробиш, все це наші дні...

Вже майже рік... А ми все більш незламні люди!
Ми свято віримо у наші Збройні сили!
Ми дякуємо їм, бо віру в нас вселили.
І їхню мужність ми ніколи не забудем!

                                 * * *

Коли твоя сім'я з тобою поруч
Ти розумієш - інше все пусте...
І телефон закинутий подалі,
Бо поряд з ними бути то святе!

Вони мої, найкращі та кохані
Вони є все, це сенс мого життя!
Коли я з ними, все я забуваю
І з головою рину в небуття.

Вони, це ті, яких не просто любиш,
Цілуєш і завжди для них усе.
Це ті, яких ніколи не загубиш
І до яких завжди душа несе.

Мої кохані люди, вас люблю я!
Найбільше в світі, ви - життя моє!
І це бажаю кожному відчути!
А хто не має, тож знайти своє

                                 * * *

ХАЙ БУДЕ ТАК

Я хочу, щоб закінчилась війна.
Бажання в мене лиш одне сьогодні.
Щоб повернулись всі наші бійці
І вже спокійними нарешті стали будні.

Я хочу, щоби ми перемогли,
Відчули смак блаженної свободи.
Бо ми обороняєм від орди
Своїх дітей і честь свого народу.

Я хочу, щоби кожен з нас сказав,
Що ми вже близько від тієї дати,
Коли відчуєм перемоги смак
І зможем вже вночі спокійно спати.

Бо згинуть назавжди ті вороги,
Відійдуть всі війська тих супостатів.
І обіймуть жінки чоловіків.
І зацілує очі сина мати.

Тож впевнено йдемо одним шляхом,
Не дивлячись у вічі оркам гадам.
Бо в них нема очей, там пустота
І ненависть із завистю заклята.

Ми вже перемогли, це точно знаєм.
Ми вірим Богу, з нами його сили.
Ми силам Україну довіряєм,
Щоб з вами ми усі жили щасливо.

УКРАЇНСЬКОМУ СОЛДАТУ

Одного разу взяв ти зброю
Щоб захищати Україну
І присягнувся йти до бою
За волю й спокій у родині.

Тобі тепер завжди нелегко
І очі сповнені надії
Що все це скоро закінчиться
І всі здійсняться наші мрії.

Ти вір у краще, у свободу
У те, що Бог нам допоможе.
Бо рідна ненька Україна
Без вас таких сама не зможе.

Не відступати, не здаватись
Тільки вперед, збери всі сили.
Бо лиш на вас одна надія,
Бо українці вас просили.

А ми тихенько молим Бога
Щоб світлими були дороги
Щоб мати Божа захищала
Де б не були, допомагала.

Бо не буває Перемоги
Коли солдат складає зброю.
Тому тільки вперед, рідненький,
Всі ангели тепер з тобою

                            ******

НЕВЖЕ ЦЕ СОН

Сьогодні вранці я прокинулась від снів
Які мені спокою не давали.
Та ще й таке приснилось, ви би знали..
Мабуть такі сни кожен з нас хотів.

Як навкруги дивлюся все красиво,
Яскраво так, поля та квіточки,
А недалеко грають діточки..
І чи самі вони, вже навіть неважливо..

Нема страху батьків. І чисте небо.
Нема того, щоб викликало сльози.
Бо прогнозують сильний дощ та грози.
Нехай і так! Страшнішого не треба!

Гудять товарняки десь, чутно дуже так!
І люди полетіли, рейс Стамбул...
І це такий приємний в небі гул,
Якщо я сплю, то може це вже знак..?

Прокинулась, і кинуло у піт, хотілось дуже пити..
Немає світла. Наче все стабільно.
Робитиму сьогодні все повільно.
Куди спішити, серце й так тремтить.

А за вікном краса! Яка ж ціна за неї милу...
За ці поля, де грались діточки.
Весна прийде, розквітнуть квіточки
І на яву, не у ві сні, ми будемо щасливі

                              ******

ОСЬ ТАК БУВАЄ

Коли на вулиці погодка заливає
Твоя душа натхненно промовляє.
Творяться вірші та думки шепочуть...
А іноді таке бува щоночі.

Та ще, коли на кухні клопочуся
Або перу, або навіть молюся.
І не важливо де ти, чим зайнятий,
Якщо є хист, тоді вперед писати.

Це може статись просто і спонтанно
Або коли прокинусь дуже рано.
Думки самі завжди мене знаходять
І вірші мов ріка з тебе виходять.

А зараз взагалі часи настали
Що строки самі просяться писати.
І навіть не потрібно п'єдестали,
Щоб всі думки свої переказати.

Тому пишу, тому ділюся з вами.
Можливо не поет, цим не гордюся.
Але тепло передаю вустами
Коли своїми віршами ділюся

                             ******

ЧАС НАСТАВ

Настав той час! Ми духом сильні
І точно знаєм що ми вільні.
Бо українці ми.
Повіривши в свою свободу
Отримаєм винагороду -
Закінчення війни.

Ще трішки треба зачекати
Вже скоро будем ми казати
Що ми перемогли.
Бо з нами вся природня сила
Моря, вітри та сильна злива -
Нам всі допомогли.

Настав той час, моліться люди,
Про те, що добре все в нас буде
Настане тиша знов.
Добро завжди перемагає
І Бог нам скрізь допомагає
Бо в серці в нас любов.

Моліться люди, в цьому сила!
Щоби молитва зло закрила!
Щоб вільно ми жили!
Ще трішки треба зачекати,
Вже скоро будем святкувати)
Бо ми Перемогли!

ДЯКУЄМО ЗА ПЕРЕМОГУ 

Коли закінчиться війна,
Я вийду в поле прокричати.
За те що Боже дав мені
Цю велич світу відчувати.

За те, що ми пережили
Всі ті випробування долі
І що зламати не змогли
Нас кляті орки по неволі.

За запах свіжої трави
Яка густа та соковита
І що нарешті ми змогли
Чекати в цьому році літа.

За синє небо, за зірки
Які вночі я знову бачу.
За те, що зараз навпаки,
Не від біди, від щастя плачу.

Що України я дочка,
Спасибі Богу за цю долю.
За радість, щастя і любов,
За правду і безмежну волю!

                            ******

МОЯ МОЛИТВА 

Господи, пошли на Україну
Мир та спокій, радість та любов.
Щоб відчула волю Батьківщина,
Щоби розквітала знов і знов.

Господи, молю тебе, щосили
Україну нашу бережи
І якщо вже посилаєш зливи
То нехай в них тонуть вороги.

Матінко природа, ти всесильна
Обійми могутністю своєю.
І до вищих сил ти як найближче.
Бачиш же, що коїться з землею...

Ти, просю не відвертайся, мила,
Все зроби по волі, так як треба
Щирі українці тебе просять
І благають до самого неба!

Тож нехай навіки слава буде
Вищим силам, Богу й Україні!
І нехай вони дають нам щиро
Мир і щастя кожному в родині)

                              ******

Я З УКРАЇНИ 

Я з України і цим я пишаюсь!
Її донькою завжди називаюсь.
Вона як мати так само рідненька.
Я з України, люблю золотеньку.

Серце тривожить за те що в країні...
Доля дісталась страшна батьківщині.
Зможемо, встоїмо, все подолаємо!
Ворога ми на шматки розшматаємо.

Ми з України, тому сильна нація!
Зібрано все в нас і сила і грація,
Віра в майбутнє, завзяття та щирість!
А лють українська, це волі сміливість!

Я з України і так завжди буде!
Тут моя доля і рідні всі люди.
Тут моя казка, душа та кохання,
І мої всі найщиріші бажання.