Війна, кохання, перемога. Олена Лобода
Дивлюсь:
а очі — шовк медовий — оберіг;
а серце — теплий вулик.
Клянусь:
не вжалить мій цілунок.
Чи пустиш бджілку на поріг?
Лиш посміхнусь —
так швидко літо промайнуло,
а ти душі торкнутись встиг!
Однак боюсь,
щоб доля нас не розминула
по різні боки звивистих доріг.
Борюсь.
Зі страхами, з минулим,
з жіночим хистом до інтриг.
Хай там! Згорнусь
в обійми сильних рук твоїх.
Неначе так постійно було…
Лише молюсь,
щоб лихо тихо оминуло,
щоб ти своє життя вберіг.
Читайте також:
Сучасні вірші про війну в Україні
Вірші про Україну, які проймають до сліз
