Уривок книги: «Розмова із самим собою за чашкою кави». Крістен Гелмстеттер
Портал Експеримент ділиться з вами цікавими книжковими новинками, які виходять в українських видавництвах.
У видавництві «Віват» вийшла книга «Розмова із самим собою за чашкою кави. П’ять хвилин на день, з яких розпочнеться щасливе життя». Крістен Гелмстеттер.
Публікуємо уривок для ознайомлення.
"Короткі афірмації допоможуть вам підвищити самооцінку, віднайти щастя й наблизити життя вашої мрії — і все це за ранковою чашкою кави! Ви навчитеся любити себе та своє тіло, спокійно реагувати на критику й не залежати від обставин. Але для цього вам доведеться попрацювати, щоб перепрошити мозок, який щомиті будує нові нейронні зв’язки (і зараз також). Адже лише від вас залежить, що він буде підкріплювати: негатив чи позитив. Авторка ділиться власним досвідом та наводить покрокову інструкцію, як правильно проводити ранкові розмови із собою. Тож заварюйте каву й налаштовуйтеся на позитивну хвилю, щоб прожити своє життя не так, як треба, а так, як хочеться!"
Уривок з книжки «Розмова із самим собою за чашкою кави. П’ять хвилин на день, з яких розпочнеться щасливе життя»
«Як там ваш внутрішній діалог?
Я була шокована, коли уважно й неквапно прослухала власну розмову із собою. Для мене це стало справжнім об’явленням. Адже я вважала, що в мене чудово налагоджений внутрішній діалог, — та де там, це й близько не було так. Власне кажучи, моя розмова із собою була кепська.
Коли я збагнула, що все, що ми кажемо, — це певною мірою афірмація, позитивна або негативна, і що вона й створює нашу реальність, я дуже пильно придивилася до слів, які кажу собі щодня. До кожного слова, до кожної думки.
Хоча й думала про себе чимало позитивного, я з неприємним подивом дізналася, що в мені вирує і чимало негативних думок. Я була безжальним критиком себе і налічила величезну кількість негативних зауважень про себе і світ у цілому. Вони були про будь-що — про сиве волосся, зморшки, старомодний одяг, їжу, яку я споживала, фінансові питання, рівень енергії, обставини, моє оточення тощо.
Попри те що в цілому була позитивною особою (або принаймні мені так здавалося), я справді знайшла купу речей, на які можна було поскаржитися. Навіть якщо це було просто якесь скиглення, воно все одно потроху змінювало мою самооцінку, життєвий досвід, відбивалося на здоров’ї. Але я цього не усвідомлювала! Ось де тут вразливе місце. Розумієте, у мене було досить багато вдалих розмов із собою, і на їхньому тлі погані внутрішні діалоги не аж так відчувалися. У цілому, мої розмови із собою велися досить вдало, і саме тому я не розуміла, що в них є якійсь негатив. Я просто не могла збагнути, що все могло бути значно краще.
У середньому моя розмова із собою складалася, скажімо, з тридцяти семи негативних моментів та шістдесяти трьох позитивних на день. Позитив тут має перевагу, і в цілому я почуваюся радше добре, ніж погано, тому мій внутрішній діалог не такий кепський, щоб я відчула необхідність у змінах. Та навіть одне із цих негативних зауважень шкодить моєму розуму як у коротко-, так і у довготривалій перспективі. Лише одне! Я не розуміла, що кожна негативна думка, навіть найменша, буквально паралізує. Вони накопичуються і призводять до невтішних результатів. Можливості зникають, мов світло, коли вимикають електрику. Або як фокус: щойно були й — пуф! — нема. Негативна розмова із собою справді має таку силу, і ви достеменно не хочете жити таким життям. Не для такого життя вас було створено.
Це було для мене справжнім відкриттям. Ця мить рефлексії усвідомлювалася як щось дуже щемке, адже я збагнула, як погано ставилася до себе протягом багатьох років. Я навіть трохи посумувала, адже зрозуміла, що так довго вкривала своє життя непотрібною й шкідливою пітьмою. Проте… це мене також дуже надихало, адже продемонструвало мені значний простір для його покращення.
Переді мною відкрилися численні можливості для піднесення духу. Це усвідомлення запалило вогник у моєму мозку, і я нарешті зрозуміла, як зміниться моє життя, коли я заміню ВСЕ словесне лайно виключно позитивними словами. Саме так — УСЕ! Цей виклик може кардинально все змінити. Позаяк правда в тому, що розмові із собою взагалі не потрібен жодний негатив. Ні. Не потрібен. У кожного такого випадку, хай би яким незначним він був, є ціна. Це як смерть від тисячі уколів — від однієї поганої думки ніби нічого не станеться, та насправді ви мовби повільно вмираєте від кожного шкідливого висловлювання.
Річ у тім, що внутрішній діалог важливий не лише для самооцінки — він впливає на кожну грань вашого життя, навіть на здоров’я.
Коли ви постійно підтримуєте позитивний діалог, то ніби споживаєте суперзахисну, сповнену вітамінів і поживну речовину, що наповнює ваше тіло золотавою цілющою есенцією. У цьому немає жодної містики, хоча слова, якими я це описую, вказують на інше.
Від змістовної розмови із собою ви почуваєтеся краще, а коли почуваєтеся краще, ендокринна система виробляє значно менше гормонів стресу. Це дуже корисно, адже у тривалій перспективі ефекти від хронічного стресу є практично вбивчими. А коли ви менше потерпаєте від стресу, тіло зцілюється швидше! Якщо висловитися метафорично, ваша любляча розмова із собою створює живильне середовище, яке фактично занурює ваші клітини в мерехтливий еліксир вивільнення. Ви лише погляньте на таку красу».
