День Державного Прапора України: вшанування історії та символу незалежності

Україна - як незалежна країна з давньою історією державотворення, унікальною символікою та багатством культурних традицій - відзначає 23 серпня День Державного Прапора. Цей день є вшануванням синьо-жовтого стягу, який втілює в собі не лише прагнення до незалежності, але й відданість давнім традиціям та культурній спадщині.

Державний Прапор – це один з офіційних символів державного суверенітету. Для України синьо-жовтий прапор є відображенням її національної ідентичності. Його візуальне втілення - дві рівновеликі горизонтальні смуги синього та жовтого кольорів. Але, зазирнувши у минуле, виявляється, що ці кольори мають глибоке історичне коріння, яке сягає тисячоліть.

Тисячолітня історія прапора

Вперше синьо-жовті кольори з'явилися на прапорах та гербах щонайменше тисячу років тому в епоху Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Жовтий і синій кольори постійно поєднувалися в образах і гербах, вже знайомих нам за зображеннями того періоду.

Перша документована згадка про поєднання синього та жовтого сягає 1256 року, коли було засновано місто Львів. Жовтий лев на блакитному фоні став символом міста і дав початок використанню цих кольорів на прапорах. Наприклад у запорожців сині прапори з золотими орнаментами відображали їхні національні прагнення та ідентичність.

Серед найстаріших українських були прапори трикутно-клинової форми. Проте вже у 1848 році Головна Руська Рада Галичини спробувала вперше ввести прямокутній прапор з жовтим і блакитним кольорами. В тому ж році жовто-блакитний прапор був піднятий на міській ратуші Львова завдяки ініціативі Ради.

Протягом років боротьби за незалежність та відновлення державності синьо-жовтий прапор став символом національної єдності. Важливі події в історії, як-от Лютнева революція 1917 року, ознаменувалися підняттям цього прапора у Києві, Одесі та Харкові. 17 березня 1917 року було створено Центральну Раду, і відтоді синьо-жовті кольори стали публічним символом української державності.

Важливим кроком в узаконенні синьо-жовтого прапора було прийняття Закону Центральною Радою 22 березня 1918 року, яким було затверджено поєднання жовтого і блакитного кольорів як прапору Української Народної Республіки.

У 1938−1939 рр. синьо-жовтий стяг був прапором Карпатської України, у 1941 р. – Української Держави.

Однак наступні роки стали роками випробувань, зокрема під час радянського режиму, коли зберігання синьо-жовтого прапора вважалося злочином, за який могли ув’язнити на два роки або відправити до концтабору чи психлікарні.

Незважаючи на ризики, українці продовжували підтримувати свої національні символи. Наприклад 1 травня 1966 року хтось невідомий вивісив синьо-жовтий прапор над будинком Київського інституту народного господарства. Цей акт був сміливим проявом національної гідності та віри у свободу, хоч і міг мати серйозні наслідки. Двоє хлопців - Георгій Москаленко (студент вечірнього відділення інституту) і Віктор Кукса (робітник) -  віддано стояли за своїми переконаннями. За цей вчинок їм призначили великі терміни ув'язнення у таборах суворого режиму.

Прагнення до свободи та національної самостійності не згасло, а завдяки незламності українського народу синьо-жовтий прапор залишався живим символом української ідентичності навіть у важкі часи. Після чорнобильської трагедії 1986 року у Львові 26 квітня 1989 року під синьо-жовтим прапором відбувся мітинг пам'яті жертв цієї катастрофи. 22 травня того ж року національний прапор підняли під час закриття шевченківського свята у Києві. Ці акції символізували не лише пам'ять про трагедію, а й силу волі українського народу.

Найважливішою подією для синьо-жовтого прапора стало проголошення Акту незалежності України 24 серпня 1991 року. Це був кульмінаційний момент у боротьбі за самостійність, коли національний прапор став одним із символів нової незалежної держави. 24 липня 1990 року, перед цим важливим кроком, у Києві було урочисто піднято синьо-жовтий прапор над будівлею міської ради. Полотнище було попередньо освячене в Софійському соборі владикою Володимиром і настоятелем Храму Бориса і Гліба Української автокефальної церкви отцем Юрієм.

З проголошенням незалежності синьо-жовтий прапор отримав ще більше сили та значення. Він став офіційним символом держави та національної гідності. Державний Прапор став втіленням історії, культурних традицій та прагнень українців до миру, свободи та процвітання.

Символіка Державного Прапора

Символіка синьо-жовтого прапора України пронизана глибокими значеннями, що відображають багатогранну історію та душу нації. Кожен із кольорів стягу має своє особливе значення. Синій колір на прапорі уособлює чистоту неба, простори вільної незалежної країни, а також символізує спокій, мудрість і вічність. Синій відтінок прапора відображає довгі століття боротьби за волю та справедливість, а також зв'язок поколінь в національних прагненнях.

Жовтий колір - інша частина прапора - символізує родючу українську землю, багатство та віру в майбутнє. Цей колір відображає сонячний спалах над горизонтом як втілення енергії, оптимізму та розквіту. Жовта смуга на прапорі наголошує на багатствах природи, сільськогосподарському потенціалі та культурному розмаїтті України.

Загальна символіка синьо-жовтого прапора також передає глибоке прагнення до волі та незалежності, що переплітається з національною гордістю та силою духу нації. У цьому прапорі втілені історія країни, мрії поколінь, які боролися за національну ідентичність, і сучасні цінності, що відображають найкращі аспекти українського суспільства. Ця символіка виражає незламну віру у власну силу та майбутнє, підкреслюючи гідність нації та її незалежний шлях розвитку.

День Державного Прапора України: важливий момент незалежності

Нині український національний синьо-жовтий прапор є Державним Прапором України. Він зберігає в собі духовну спадщину минулого, боротьбу за права та гідність, що триває понині. Він є символом, який об'єднав всіх громадян України незалежно від їхньої національності, релігії чи переконань. Піднятий Державний Прапор - це уособлення гордості за державу та відданості її цінностям.