Катерина Одарченко. Вчитель, який змінив моє життя

Оповідка

“Добраніч, мій місяцю”, - прочитала вона випадково в його телефоні. Апарат постійно жужукав від повідомлень і, врешті решт, вона не витримала.

“Головне – довіра”, подумала вона і почала переглядати телефое чоловіка.

Його мобільний завжди був на видному місці, заряджалися часто поруч. Довіряв, мабуть, бо був певен, що дружина не буде досліджувати.

А ні. Дослідила.

Факт зради був дійсно ударом. Але не смертельним.

Мабуть, всі відомі психологи порадили б не дізнаватись подробиць і працювати над прийняттям.

А ні.

Вона вдалась в детективний жанр: дослідила кількість, тривалість та час всіх дзвінків і повідомлень. Уважно, дуже уважно, прочитала переписку, яка не видалялась хто зна для чого. Може, для перечитування наніч?

Тут, знову поставила собі плюсик, адже градус його довіри до неї аж зкипів.

Що ж вона дізналася?

Отже, виявила, що майже рік у її чоловіка почалася дещо “неформальна переписка” з чужою жінкою.

Звичайне, на перший погляд, “Як день?”, “Що робиш?” за декілька тижнів перейшли в “Гарний сьогодні в тебе костюм”, “Згадую твою посмішку”, потім” Я втюрилася,як дівчинка”.

Оце останнє, подіяло і він пав, як Троя.

А далі “Мур”, “Цьом”, “Люблю”, навала смайлів і фоточок у ванній кімнаті з котячими вушками.

Ммм.

Тут вона випила водички. Потім налила дідової самогонки на травах і сушці. Пішло, як сеанс якісної психотерапії.

І продовжила. Бо звикла будь яку справу доводити до кінця. Тому дочитувалася будь яка книга і додивлювався будь який фільм.

Отже, далі зашквар сексуальних фантазій. Опис гіпотетичних зустрічей, цьом-мур-хочу-мрію-хоч би нечаянно побачитись

Було розчарування. І в собі і в ньому. Все було відкрито, він навіть не дуже ховався.

Таак. Що робити?

Подзвонити комусь найближчому і порадитись?

Картинно розбити посуд?

Викинути обручку?

Та прийшла повна порожнеча. Їй просто нічого не хотілося.

Перебравши в голові родичів і друзів, прийшла думка, що для рідних це буде травматично, а друзям, скоріше цікаво. Ні ті ні інші їй не допоможуть. Це лише її ситуація. Їм можна буде повідомити результат, але не зав’язку і кульмінацію.

Посуд обирала і купувала сама, тому бити не хотілося.

А обручку ще встигне зняти, то не довго.

Вона вирішила поговорити з чоловіком. Він ще годину тому на п’ять хвилин пішов до сусіда, навіть залишив телефон вдома, та затримався там до пізньої ночі. Мабуть, вирішували глобальні проблеми людства.

Чоловік повернувся біля третьої ночі, зморений важкими діалогами про сенс буття з сусідом. Зазвичай, це на нього не схоже, але іноді він так розслабляється.

Вона не стала чекати якось знаку, підходящого моменту чи ранку і заявила з порогу:

Я все знаю. Кицюня забагато писала. Довелось прочитати. Що плануєш робити?
Тибраламійтелефон?, - на одному диханні вичавив з себе, спійманий на гарячому, чоловік.
Так. Я ніколи нічого подібного не робила і думаю, що це не правильно, нишпорити в твоєму телефоні. Але я взяла і понишпорила.
Це все віртуально. Нічого такого. Давай зранку поговоримо.
Добре.

Вони розійшлися по кімнатах. Він заснув. Вона ні.

Думки в її голові створювали мультики. Пазлики складалися в нехороші кадри.

Ранок почався швидко, тому вона вирішила не затримувати вирішення своєї справи і пішла у вітальню до чоловіка. Він мирно спав, але почув її кроки і прокинувся.

Ну, що робимо?, почала вона
Ти вирішуй. Я люблю нашу сім’ю і ніколи не думав тебе кидати. А то все телефонія, віртуальність.

Неочікувано переведені стрілки відповідальності завели її в глухий кут. Її вечірнє дослідження привело її до висновку, що їхній шлюб себе вичерпав, а кицюня з чужої родини – його єдине щастя й радість в житті.

Або викручувався, щоб зповзти з гачка, або дійсно потрапив в полон віртуальної реальності.

Її мозок працював швидко. І дав відповідь: “ Бреше, як дише”

Якби я так з тобою вчинила?
Не жив би й дня. Але ж ти інша.
Ні, тут я така ж як і ти. Збирай речі, йди до кицюні. Потім оформимо все, поки забагато змін.
Ти готова зруйнувати нашу сім’ю?
Я?!
Я не кажу, що я правий, але ти ж мене виганяєш?
Цікаво, а на що ти розраховував? Це риторичне питання. Бо ні на що. Просто брав, що дають. Поєднував а собі дорослого мужчину і юного мачо. Що ж ашанівські сумки тобі в допомогу.

Зараз вона відомий психотерапевт по сімейних справах. На консультацію я записувалася за два тижні. З чоловіком вони не розлучилися, та живуть окремо. Вона не перешкоджає йому бачитися і спілкуватися з дітьми, та й сама поводить себе біля нього дружньо і доброзичливо.

Він досі хоче врятувати шлюб і повернутися. Коли розкрився його обман, втратилась магія і інтерес. Не хотілося брати на себе відповідальність за чужу дружину і йти з нею у невідомість. Ще до серпня вони переписувалися, шукали нові способи зв’язку: завели нові телефони, але кицюня злякалася можливих розбірок і раптово, як і почала все це, так і припинила.

Дружина отримала життєвий урок і інвестувала цей досвід в нову для себе професію смейних консультацій.

На зустрічах вона не розповідала про свої дипломи і нагороди, які, до речі, вона згодом отримала, а казала, що має пережитий власний досвід, який проаналізувала і допомагає це робити іншим.

Її вчителем стала її життєва ситуація, яка навчила її обирати себе. А домашнє завдання, яке вона задає своїм клієнткам наступне: якщо фільм чи книга не цікаві, не обов’зково дивитися чи дочитувати до кінця, не марнуйте час.

Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»