Малий Артур. Вчитель, який змінив моє життя
Війна змінила моє життя
Кожного дня я замислююся над тим, наскільки війна змінила моє життя. І коли я згадую цей день, по-моєму тілу йдуть мурашки. Інколи, від розпачу хочеться кричати. Ми подорослішали занадто рано, чи не так? Це відбулося в той момент, коли замість улюбленого мультика ми почали дивитися новини, коли замість того, щоб обирати гарне вбрання на свята, обирали, де будемо ховатися від ракет…Ми перестали планувати своє майбутнє. Жоден із нас не міг цього передбачити. Але коли це вже сталося, маємо навчитися жити. Саме жити, не виживати. Бо не знаємо чи настане колись наше «потім».
Війна зруйнувала все моє життя. Вона показала мені реальність цього світу: жорстокість та безжалісність. Зробила мене дорослішим. Вона показала мені справжніх друзів. Моє життя змінилося назавжди-я став іншою людиною. Однак ми не здаємося, ми складаємо цей розбитий пазл знову і знову. Мене ніколи ніхто так не надихав, як наші Захисники України. Щастя та майбутнє маленьких українців в надійних руках. Сьогодні його героїчно виборюють найкращі воїни світу.
Я дякую кожному, хто із зброєю в руках відстоює нашу Незалежність, ризикуючи власним життям, виборює щасливе майбутнє для нас.
Я мрію про мир! Нам його так не вистачає. Дуже хочу бачити свою країну щасливою та вільною. Так хочеться кричати: «Люди! Зупиніть війну!» Дорослі, гляньте в очі дитини, яка чує гуркіт війни. Що ви бачите в них? Це страх, розпач, біль… А найстрашніше-це невпевненість у завтрашньому дні. Залишається тільки сподіватися, вірити і мати надію на мир на нашій багатостраждальній українській землі.
Я вірю в Україну й буду посміхатися, бо немає часу плакати. Тому, що світ створений для щастя, для дитячої посмішки…
Нехай буде мир на всій нашій планеті!
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»
