Володимир Михалевич

Столик біля кав’ярні

Я бачив того літнього пана щодня. Роками. Він завжди був… однаковий. Літній. Сидів біля кав’ярні за отим хитким столиком, куди, мабуть, більше ніхто не хотів сідати.

Учора його не було. І сьогодні теж. Я зупинився. Той столик хитавсь навіть од слабкого вітерця. Сухий каштановий листок впав, шкрябонув стільницю й злетів на землю.

— Він був хорошим роботом, — почулося позаду.

Я обернувся. Старий парубок з райончика, весь такий на адідасі.

— Не витримав нової прошивки.

На вицвілій рожевій футболці чувака я зауважив напис Kill All Humans.

— Це жарт, — пробурмотів андроїд. — Це жарт.

Я кивнув.  

Умови участі у конкурсі драбблів

Читати також


Вибір читачів
up