Ірина Жиленко. Я чекаю тебе на східцях...

Я чекаю тебе на східцях
Під великим годинником сонця
В літньому платті ситцевім,
Кольору оболонь.

І очі мої димляться,
Такі гіркувато-сиві,
На втоленій згадці
Про теплі доїці Десни.

Проміння цнотливі свічі
Під флейтами лопотінь.
На парапеті вічності —
Тиха жіноча тінь...

Серця рясний врожай,
І білих рук нетерпіння,
І вічна спрага втішати
Чиєсь боязке сумління.

І символом безконечності
Жіноча рука... Та хмари.
Втішся, іще ж не вечір,
Людино моя гарна!

Я чекаю тебе в дванадцять,
І в мансардах мовчать гітари,
І очі мої димляться,
Як дві гіркуваті хмари.