Збруцький ідол: відлуння язичницьких вірувань

У Медоборах, що на Тернопільщині, височіє над навколишніми краєвидами велична гора Богит. Саме з цією вершиною пов'язана унікальна знахідка, яка вже протягом двох століть захоплює уяву археологів, етнографів, істориків, краєзнавців і всіх тих, хто цікавиться нашою історією. Мова йде про Збруцький ідол - чотиригранний кам'яний стовп, виготовлений у IX-X століттях, який вважається одним із найважливіших артефактів слов'янської язичницької культури.

Історія знахідки

Спекотного серпневого дня 1848 року, коли річка Збруч, що поділяла Австрійську та Російську імперії, сильно обміліла, пастушки з села Личківці, випасаючи худобу на правому березі у мальовничій долині Медоборів, зробили дивовижну знахідку.

З води виринула кам'яна чотирилика голова, увінчана величчю шапки. Побачене вразило дітей, і вони негайно побігли до села, щоб поділитися неймовірною новиною з дорослими.

Об'єднавши зусилля, селяни за допомогою декількох пар волів зуміли витягти на берег річки величний кам'яний стовп, майже триметрової висоти. Ця незвичайна знахідка згодом стала відома як Збруцький ідол, який й досі захоплює уяву дослідників та людей, що цікавляться минулим.

Під час витягування стовпа виявилося, що нижня частина знахідки відламалася й залишилася під водою. Історик Микола Бандрівський вважає, що ця відламалася частина могла бути п'єдесталом, на якому колись стояв ідол. Подібну думку висловив і професор А. Петрушевич ще в середині XIX століття. Він припустив, що на нижній частині "істукана", яка становила з ним одне ціле та залишилася у воді, могли бути також якісь зображення.

Після знахідки ідола, власник села Личківці Костянтин Зборовський, наказав розмістити його на території місцевого фільварку. Згодом він подарував цінну знахідку графу Мечиславу Потоцькому.

Граф Потоцький перевіз кам'яний стовп до сусіднього села Коцюбинчики. Згодом він передав Збруцький ідол, разом з детальною документацією, що включала історію його знайдення, малюнок та детальний опис, до Краківського Наукового Товариства.

Після п'ятитижневої подорожі з подільських земель, 12 травня 1851 року, ідол нарешті прибув до Кракова. Його розмістили в одному з будинків Ягеллонської бібліотеки на вулиці Святої Анни, 8, де він був виставлений для загального огляду.

Збруцький ідол залишався в бібліотеці до серпня 1858 року, коли його перевезли до палацу Любомирських. Аж до 1950 року він не був доступний для широкого загалу.

Опис Збруцького ідола

Збруцький ідол виготовлено з місцевого вапняку. За даними дослідників, його створення датується кінцем IX - початком X століття.

Вапняк - це осадова порода, яка широко поширена на території України, зокрема в Медоборах, де був знайдений ідол. Цей матеріал був зручним для обробки, що дозволило стародавньому майстру створити складний та витончений шедевр.

Збруцький ідол Світовида виглядає як кам'яний стовп висотою 257 см. Його горизонтальний перетин майже квадратний зі сторонами 29–30 см, а вага перевищує 500 кг. Стовп розділений на три частини, а всі його сторони вкриті вирізаними фігурами, які утворюють три групи зображень.

У нижньому ярусі, до висоти 60 см, зображено обличчя трьох чоловіків, двоє з яких стоять на колінах з піднятими догори руками. У середньому ярусі, висотою 38 см, розміщені чотири людські фігури на повен зріст, які тримаються за долоні. Дві з цих фігур є чоловічими, а інші дві – жіночими.

У верхній частині ідола зображено чотири людські постаті висотою понад півтора метри, з яких одна жінка тримає у правій руці ріг, направлений вгору, інша жінка тримає кільце, чоловіча фігура без ніг має шаблю або палаш і коня, а четверта фігура, без додаткових символів, тримає кільце з шістьма променями.

Особливої уваги заслуговує ріг для пиття, зображений на Збруцькому ідолі. Цей атрибут, який також можна назвати кубком, став майже візитною карткою "типового" язичницького ідола. З рогом пов'язувалися церемонії ворожіння та замовляння родючості на майбутній рік, він був необхідним атрибутом у церемонії поховання загиблих героїв та тризни за ними. Подібні зображення знайдені на території всієї Центрально-Східної Європи, від Дніпра до Рейну, що свідчить про спільні коріння в історії багатьох європейських народів.

Пояснення зображень

Дослідники протягом багатьох років намагалися розгадати таємниці Збруцького ідола. Відомий археолог, академік Борис Рибаков, на основі досліджень своїх попередників, таких як академік А. Фаміцин і М. Вейгель, а також використовуючи працю польського дослідника Г. Ленчика, спробував пояснити зображення.

За його версією, перша жіноча постать із рогом є богинею Макош, "Матір'ю врожаю", а друга жіноча постать із кільцем - Ладою, богинею весни, кохання та покровителькою шлюбу. Чоловіча постать із конем і шаблею або палашем відповідає Перуну, богу грому і війни, тоді як друга чоловіча постать із колом на шість променів є Хоросом, божеством сонця, або Дажбогом, богом сонячного "білого світу". Чоловічі зображення нижнього ярусу пов'язані з Велесом або Волосом, який виступав у двох іпостасях: як божество підземного світу померлих і як "скотьий бог", покровитель багатства, оскільки худоба в той час була мірилом багатства.

Деякі дослідники висунули цікаву теорію, що Збруцький ідол може бути своєрідним прадавнім календарем. Ця гіпотеза ґрунтується на тому, що "обличчя" ідола орієнтовані на чотири сторони світу, а сам він поділений на три горизонтальні частини. Це наводить на думку, що в ньому можуть бути закодовані дванадцять місяців року.

Загалом, науковці вважають, що Збруцький ідол відображає місцеве космологічне уявлення слов'янських племен про будову Всесвіту. На ньому можна побачити зображення богів, небесних світил, а також символів, що, ймовірно, мали ритуальне значення.

Гора Богит – священне місце Збруцького ідола

Згідно з думкою більшості дослідників, Збруцький ідол, величний кам'яний стовп з унікальними зображеннями та орнаментами, стояв на горі Богит, що й донині береже сліди давнього язичницького культу. Ця мальовнича гора, розташована в Медоборах на Тернопільщині, протягом століть зберігала пам'ять про велич язичницької доби та вірування слов'янських племен.

Підтвердженням цього слугують археологічні дослідження, проведені в 1984 році експедицією Інституту археології РАН під керівництвом Ірини Русанової та Бориса Тимощука. Їм вдалося віднайти городище-святилище, яке, ймовірно, було центром поклоніння слов'янським богам. У центрі цього сакрального місця, оточеного вісьмома жертовними ямами, археологи виявили квадратну яму – фундамент Збруцького ідола.

Існує декілька теорій щодо того, як ідол опинився в річці Збруч, де його знайшли у 1848 році. За однією з версій, його скинули у воду під час масового хрещення населення, подібно до того, як це робили з іншими язичницькими ідолами в Києві. Інша версія свідчить про те, що язичники самостійно заховали ідол, закопавши його на дні річки. Цю теорію підтверджує те, що скульптура стояла у вертикальному положенні, і для її витягування знадобилося зусилля трьох пар волів.

Важливим свідченням язичницької доби на горі Богит є дольмени – величні споруди з великих кам'яних брил, складені у формі літери "П". Їхнє походження та значення і досі залишаються загадкою для дослідників. Деякі висувають теорію, що дольмени символізували містичний портал між двома світами або служили воротами до святилища.

Гора Богит і донині зберігає таємниці та чари давнього світу. Це місце, де колись лунали язичницькі молитви, де приносили жертви богам і де стояв величний Збруцький ідол. Сьогодні гора Богит – це не лише унікальна пам'ятка археології, але й місце сили, що приваблює мандрівників та шукачів непізнанного.

Спадщина, що надихає

Після знахідки у 1848 році Збруцький ідол, який поляки традиційно називають "Святовидом", став не лише цінним археологічним артефактом, а й символом слов'янської спадщини та джерелом натхнення для митців.

Сьогодні оригінал ідола зберігається в Археологічному музеї в Кракові (Польща). Для нього відведена окрема кімната, де відвідувачі можуть помилуватися величчю цієї унікальної пам'ятки.

Проте знайомство зі Збруцьким ідолом не обмежується музеєм. Його образ знайшов своє відображення у численних копіях, які встановлені в різних містах України та Польщі. Одна з таких копій, чотириликий ідол Світовида в натуральну величину, прикрашає простір між Софійською та Михайлівською площами в Києві. Ще одна копія стоїть у Кракові в парку біля Вавельського замку, а третя – в Тернопільському краєзнавчому музеї.

Вплив Збруцького ідола не обмежується лише візуальним сприйняттям. Його велич та містичне значення надихають художників, скульпторів, письменників та музикантів. Образ ідола стає об'єктом їхніх творів, джерелом натхнення для створення нових шедеврів.

Збруцький ідол: подорож крізь час

Збруцький ідол - це не просто кам'яний стовп з загадковими зображеннями. Це портал, що веде до світу слов'янських вірувань, уявлень про світобудову та цінностей того часу. Він дарує нам можливість зазирнути у глибину історії, відчути зв'язок з нашими предками та їхнім духовним світом.

Хоча деякі науковці та археологи досі ставлять під сумнів автентичність ідола, вважаючи його підробкою XIX століття, більшість схиляється до думки, що це справжня пам'ятка язичницької культури. Можливо, перед лицем християнізації язичники сховаи його у водах Збруча, щоб зберегти для нащадків свідчення своєї віри.

Сьогодні Збруцький ідол - це безцінний скарб, який нагадує нам про багату історію та культуру слов'янських народів. Його вивчення та популяризація - це не просто дослідницька робота, це важливий внесок у збереження нашої культурної спадщини. Кожне зображення, кожен орнамент на ідолі - це ключ до розуміння минулого, до наших коренів.

Збруцький ідол немов кличе нас у подорож крізь час, пропонуючи дослідити глибинні шари слов'янського світогляду. Це подорож, яка збагачує наше знання про себе, про своє місце у світі, про зв'язок з предками та про вічну таємницю буття.